УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-3951/2006р. Головуючий у 1 інстанції: Горбань Ю.О.
Категорія -25 Доповідач: Парапан В.Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 200броку Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого:,.Парапана В.Ф.
Суддів: Панасенкова В.0., Громіка Р.Д.
При секретарі: Яні Н.П.
Та адвоката: .ОСОБА_1
розглянула у відкритому Чудовому засіданні з м.Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 21 квітня 2006р. у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та стягнення матеріальної і моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
2о.10.2005р. позивачі пред'явили позов до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та стягнення матеріальної і моральної шкоди.
Вони вказували, що 26.09.2005р. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2., де вони також працювали механіками по випуску транспортних засобів, у своєму робочому кабінеті звинуватив їх з підміні акумулятора на автомобілі ЛУАЗ. При цьому він висловлювався на їх адресу нецензурною лайкою, погрожував їм звільненням з роботи, якщо вони не куплять новий акумулятор.
Побоючись звільнення з роботи, вони за 190 грн. купили новий акумулятор і при установленні його на автомобіль дізналися, що заміни акумулятора не було.
ОСОБА_3. окрім того, вказував, що 15.10.2005р. ОСОБА_2 на території підприємства в присутності працівників висловлювався на його адресу нецензурною лайкою і погрожував звільненням.
Вказаними діями відповідач принизив їх честь та гідність і завдав їм матеріальну та моральну шкоду.
Тому позивачі просили зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2. публічно на загальних зборах підприємства спростувати свідчення про заміну акумуляторної батареї на автомобілі ЛУАЗ, який знаходився на території підприємства в період з 17.09.2005р. по 24.09.2005р., які не відповідають дійсності та порочать їх честь і гідність, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5. і ОСОБА_6. по 55 грн. матеріальної шкоди і по 1000 грн. моральної шкоди, а на користь ОСОБА_3. - 55 грн. матеріальної і 3000 грн. моральної шкоди.
Відповідач позов не визнав, вказуючи на те, що він не розповсюджував щодо позивачів недостовірної інформації.
Рішенням суду від 21.04.2006р. позов задоволено частково. Суд зобов'язав ОСОБА_2 вибачитись перед ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_3. та ОСОБА_6 за спричинення образи нецензурними словами і в обмові в заміні акумуляторної батареї. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 по 55 грн. матеріальної шкоди, по 200 грн. моральної шкоди і 68 грн. судові витрати - кожному.
У апеляційних скаргах:
ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у позові, вказуючи- +щ незаконність та необґрунтованість рішення, ухваленого -нга непбвнб'>з' ясованих судом обставинах;
ОСОБА_3 просить рішеннялсуду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права; В запереченнях на апеляційну єкарру представник позивачів просить апеляційну скаргу відповідача, відхшизти.
Заслухавши доповідь., судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних :'скарг і надані заперечення, колегія суддів вважає, .що апеляції підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_3. та ОСОБА_6., районний суд виходив з того, що відповідач звинуватив позивачів в підміні акумуляторної батареї на автомобілі, висловлювався на їх адресу нецензурною лайкою, що стало відомо на підприємстві, внаслідок чого завдав їм матеріальну та моральну шкоду.
Однак, погодилися з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд-г, неправильно застосував норми матеріального закону.
Колегія суддів вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому: суд апеляційної інстанції, .на. підставі п.п.3,4 ст.309. ЦПК- України рішення суду першої інстанції, скасовує, ухвалює нове рішення з наступних підстав.
З матеріалів справи убачається і це визнав районний суд встановленим, що 26.09.2005р. директор комунального підприємства "Тарутино-Автосервіс" ОСОБА_2. запросив до свого робочого кабінету механіків цього ж підприємства ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_3. та ОСОБА_6., де за відсутності інших осіб звинуватив їх в підміні акумулятора на автомобілі ЛУАЗ, а 15 жовтня 2005р. на території підприємства між ОСОБА_3 та ОСОБА_2. відбулася голосна розмова про те, що ОСОБА_3 неналежним чином виконує свої службові обов*язки.
Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі.
Згідно з ч.І ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім*ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до роз*яснень, даних в п.іб постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990р. №7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" "при прийнятті заяв у цивільних справах про захист честі і гідності судам слід більше уваги звертати на їх відповідність вимогам ст.137 ЦПК. Така заява має зокрема, містити в собі дані про те, які саме відомості, що порочать особу, поширені відповідачем, із зазначенням часу, способу й осіб, яким такі відомості повідомлені, посилання на докази, що стверджують зазначені обставини, а також прохання про спростування відомостей".
Згідно з п.З згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, "При розгляді цивільних справ, порушених у порядку ст. 7 ЦК, суди повинні з*ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред*явлені позов, чи порочать вони честь, гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.
Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебачення, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині...
Проте повідомлення таких відомостей лише особі, якої вони стосуються, не може визнаватись їх поширенням".
Як убачається з матеріалів справи позивачі не зазначили у своїх позовних заявах, коли, яким способом, яку недостовірну інформацію та кому саме відповідач повідомляв, а районний суд не підтвердив у рішенні наявність фактів поширення ОСОБА_2. серед людей, працівників або іншим шляхом недостовірної інформації щодо кожного з позивачів, а також, що він висловлював на їх адресу нецензурну лайку та яку саме.
Позивачі у своїх поясненнях, а свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13 - в показаннях, наведених вище обставин в суді також не підтвердили.
Позивачі не довели свого позову, що є їх обов*язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагальності процесу, роз*яснював позивачам їх лрава та обов*язки.
Оскільки позивачі не довели, що діями відповідача були порушені їх особисті немайнові права, то в них відсутнє право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3. наведене вище не спростовують, тому колегія суддів їх відхиляє.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307 ч.І п.2, 309 п.п.3,4, 313-314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Тарбинського районного суду Одеської області від 21 квітня ЛЮь скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та стягнення матеріальної і моральної шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: /підпис/