АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-145/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 21 Манько М.В.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Міщенко С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          26 січня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С.В.

суддівТрюхана Г.М, Магди Л.Ф.,

при секретаріКривденко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на жилий будинок,  -

в с т а н о в и л а :

У січні 2011 року ОСОБА_6, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про  визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на жилий будинок.

Мотивуючи свої вимоги тим, що у зв’язку з похилим віком та незадовільним станом здоров’я він потребує сторонньої допомоги. ОСОБА_6 домовився із відповідачем, що той буде забезпечувати його доглядом, харчуванням, утриманням в належному стані його житлового будинку та допомагатиме з оплатою комунальних послуг. ОСОБА_7 запропонував йому оформити відповідні документи у нотаріуса.

06 жовтня 2007 року   ОСОБА_6 та його сином ОСОБА_7 звернулися до    приватного нотаріуса Смілянського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , де він, думаючи, що укладає договір довічного утримання, підписав   договір дарування свого будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, що був посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 6361.  При цьому він, підписуючи  договір, його навіть не читав і вважав, що в тексті договору передбачені всі права і обов’язки, що випливають з договору довічного утримання, про укладення якого вони домовились з відповідачем.

Після оформлення даного договору відповідач почав уникати ОСОБА_6, ніякої допомоги та піклування йому не надає, а на його вимоги надавати таку допомогу як по договору довічного утримання – відповів відмовою.

Тому, оскільки ОСОБА_6 укладав договір під впливом помилки, через свій похилий вік , необізнаність  та пригнічений стан, що був викликаний смертю його дружини не розумів суті правових наслідків укладення вказаного договору – позивач просив суд визнати недійсним договір дарування від 06 жовтня 2007 року та визнати за ним право власності на жилий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 листопада 2011 року в позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на жилий будинок відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та винести нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та визнати недійсним договір дарування від 06 жовтня 2007 року і визнати за ним право власності на жилий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1. При цьому апелянт вказує, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку обставинам справи і доказам, що були досліджені в ході слухання справи та не врахував тієї обставини, що він , підписуючи договір дарування вважав, що підписує договір за яким відповідач буде доглядати за ним , а його будинок перейде у власність сина лише після його смерті, тобто діяв під впливом помилки через похилий вік, необізнаність та складні життєві обставини. А також безпідставно до даних правовідносин застосував наслідки пропущення строків позовної давності та не врахував, що згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права, а він довідався про порушення його прав в січні 2011 року, коли відповідач відмовився надавати йому допомогу і повідомив, що не зобов’язаний мене доглядати за подарований , а не переданий по договору довічного утримання, будинок.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_6, судова колегія проходить до висновку про відхилення даної апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень Пленуму Верховного Суду України в постанові від 28 квітня 1978 року № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції  дійшов до правильного висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору дарування будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 від 06.10.2007р. з підстав, передбачених ст.229 ЦК України , на які посилався позивач . Оскільки  останній  не довів тієї обставини, що він помилявся щодо обставин, які мають істотні  значення , а саме , що він , укладаючи  договір від 06.10.2007 року ,  не розумів його змісту та  вважав, що в тексті договору передбачені всі права і обов’язки, що випливають з договору довічного утримання, про укладення якого вони домовились з відповідачем.

Також ця обставина не була доведена апелянтом і під час апеляційного розгляду справи, а посилання ОСОБА_6  на те, що він був введений в оману і не розумів, який договір підписує   - повністю спростовуються його ж показаннями   , показаннями нотаріуса   ОСОБА_9 ,  що посвідчувала спірний договір, які були дані під час розгляду справи судом першої інстанції. А також висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 23.09.2011 року №512 (а.с.94-103) відповідно до якої ОСОБА_6 на момент укладення договору ознак будь-якого хронічного психічного захворювання чи недоумства , тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану – не виявляв і був здатен розуміти значення своїх дій та керувати ними. Про можливість адекватного сприйняття дійсності ОСОБА_6  та розуміння дій, що ним вчиняються також, крім того , свідчать ті обставини , що на момент укладення даного договору він вів активний спосіб життя, працював слюсарем з ремонту автомобілів санітарного гаражу ( а.с.37,75), приймав участь у громадській роботі по місцю проживання ( а.с.72)  .  Також доводи апелянта спростовуються , безпосередньо дослідженим судом договором від 06.10.2007р. з заголовку якого вбачається, що цей правочин є саме договором дарування ( а.с.28), а зі змісту тексту останнього абзацу договору, що передує підписам сторін, прямо вбачається, що він відповідає волі ОСОБА_6  та ОСОБА_7, ними був прочитаний із попереднім погодженням тексту договору, про що вони посвідчили своїми підписами.

При цьому інших  доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем даного правочину під впливом помилки, він не надав ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в ході розгляду справи апеляційним судом та не спростував, досліджених судом першої інстанції доказів, що лягли в основу оскаржуваного рішення.  

Відповідно до ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а як вбачається з вищевикладеного будь-яких суттєвих порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні даного рішення допущено не було.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України , колегія суддів , -

у х в а л и л а :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на жилий будинок -  відхилити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 листопада 2011 року   -  залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але  може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

          Судді :