копія
Справа №11-114, 2012 року Головуючий в 1-й інстанції Коваль Ф.І.
Категорія:ч.1 ст.122 КК України Доповідач Ващенко С.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 січня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Ващенка С.Є.,
суддів Бережного С.Д., Курдзіля В.Й.,
з участю прокурора Лугового О.П.,
потерпілої ОСОБА_1,
її представника ОСОБА_2,
засудженої ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3 на вирок Деражнянського районного суду від 07 грудня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженку і жительку АДРЕСА_1, громадянку України, з повною середньою освітою, неодружену, яка не працює, раніше не судиму,
визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначено їй покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено її від відбування покарання з випробуванням, встановлено їй іспитовий строк тривалістю один рік шість місяців та зобов'язано її повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 1178 грн. 03 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 4000 грн. моральної шкоди.
В частині позовних вимог про стягнення з засудженої на користь потерпілої витрат на правову допомогу провадженням закрито.
Речові докази: металевий совок та віник вирішено знищети.
Запобіжний захід щодо засудженої до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.
За вироком суду 17 січня 2011 року о 10 год. 40 хв. ОСОБА_4, перебуваючи на сходовій клітці другого поверху багатоквартирного жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних відносин нанесла удари металевим совком по лівій верхній кінцівці потерпілій ОСОБА_1, умисно заподіявши їй середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді перелому середньої фаланги п'ятого пальця лівої кисті без зміщення.
В апеляції засуджена ОСОБА_3, посилаючись на необ’єктивність і однобічність судового слідства, порушення процесуального права, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі. При цьому зазначає, що на досудовому слідстві і в суді вона заперечувала вчинення нею злочину, але під тиском з боку прокурора та судді в судовому засіданні змушена була частково визнати свою вину, оскільки зрозуміла, що її можуть суворо покарати. Стверджує, що совком ОСОБА_1 по голові не била, а захищалася ним під час бійки, спровокованої потерпілою. Вважає, що перелом пальця відбувся в той момент, коли вона підняла совок, а потерпіла хотіла вдарити її віником, але попала рукою по совку. Вказує, що потерпіла тілесні ушкодження отримала ще в 2010 році при падінні з велосипеда, а наслідки хоче покласти на неї. Звертає увагу на те, що на чеках, наданих потерпілою, вказано лише про придбання медикаментів, але яких саме і чи потрібні вони були для лікування пальця, з цього незрозуміло. На думку ОСОБА_3, своєю вимогою до її захисника виступати в дебатах по суті суддя перебив його, внаслідок чого захисник обмежив свій виступ лише тим, що сказав, що вона нанесла удар неумисно. Апелянт також вважає, що стягнувши з неї 4000 грн. у відшкодування моральної шкоди, суд просто компенсував занадто великий розмір витрат потерпілої на правову допомогу її адвоката. Наголошує ОСОБА_3 й на тому, що вона хворіє, у зв’язку з чим не працює, що живе одиноко і господарства не має.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженої на підтримку апеляції з посиланням на зазначені у ній доводи, потерпілої, її представника та прокурора, які вважають вирок законним та обґрунтованим, а апеляцію безпідставною, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин та кваліфікація її дій за ч.1 ст.122 КК України ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених судом доказах.
Так, за показаннями потерпілої ОСОБА_1, палець на її лівій руці був зламаний 17 січня 2011 року саме внаслідок нанесеного ОСОБА_3 удару совком, коли вона підставила руку з метою захисту від ударів по голові. Від такого удару совком вона відчула різкий біль.
Свідок ОСОБА_5, яка була очевидцем подій з початку конфлікту, підтвердила, що саме ОСОБА_3 тоді наносила потерпілій удари совком по голові, а ОСОБА_1 лише захищалася від них.
Відповідно до показань ОСОБА_1 і свідка ОСОБА_5 ОСОБА_3 припинила наносити удари потерпілій лише після того, як остання схватила совок і вирвала його з рук засудженої.
Підстав для сумнівів у достовірності таких показань потерпілої та свідка немає, оскільки вони, по-перше, є послідовними і співпадають між собою, по-друге, узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження, у тому числі у вигляді перелому середньої фаланги 5 пальця лівої кисті без зміщення, могли утворитися від травмуючої дії тупих предметів за 2-3 дні до моменту її обстеження, яке було розпочате 19 січня 2011 року.
Факт наявності конфлікту між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 17 січня 2011 року з використанням совка ОСОБА_3 підтвердили й свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а сама підсудна в суді визнала вину частково, зазначивши, що під час конфлікту нанесла потерпілій удар совком у ліктьовий суглоб лівої руки.
Крім того, як видно з показань ОСОБА_3 в якості обвинуваченої, які вона підтримала в судовому засіданні, після того, як вона нанесла потерпілій металевим совком один удар у ліктьовий суглоб лівої верхньої кінцівки і замахнулась ще раз, ОСОБА_1 вирвала у неї з рук металевий совок і почала його гнути.
Наведені докази в сукупності з достатністю вказують на те, що ОСОБА_3 умисно наносила ОСОБА_1 удари совком, у тому числі по руці, внаслідок чого останній було заподіяне вказане середньої тяжкості тілесне ушкодження, і спростовують доводи засудженої, що бійку розпочала ОСОБА_1, що вона (ОСОБА_3), захищаючись, нанесла потерпілій лише один удар совком по ліктьовому суглобу, що могла заподіяти їй тілесне ушкодження неумисно, а також, що тілесні ушкодження, у заподіянні яких вона обвинувачується, ОСОБА_1 отримала при падінні з велосипеда у 2010 році.
Виступ прокурора в судових дебатах з проханням призначити підсудній три роки позбавлення волі є лише його позицією як одного з учасників розгляду справи, яка не є обов’язковою для суду при прийнятті рішення по суті. Тому такий виступ не може розцінюватися як тиск з метою примусити підсудну особу визнати свою вину. До того ж після часткового визнання підсудною своєї вини в дебатах, суд відновив судове слідство, в ході якого вона підтвердила нанесення лише одного удару совком по лікті потерпілої, тобто визнала свою вину у тому ж обсязі, що й на досудовому слідстві що не дає жодних підстав для висновку, що вона дала такі показання під тиском прокурора.
Відповідно до ст.318 КПК України, учасники судового розгляду мають право в судових дебатах посилатися тільки на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні (ч.3). Суд не вправі обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий зупиняє учасників судових дебатів лише в тих випадках, коли вони в промовах виходять за межі розглядуваної справи (ч.4).
Як видно з матеріалів справи, з протоколу судового засідання зокрема, представник потерпілої не підтримав поданої ним заяви про відшкодування витрат на правову допомогу і докази на обґрунтування чи спростування цієї заяви не досліджувалися.
У зв’язку з цим суд правильно зупинив захисника, коли той у своєму виступі почав говорити про необґрунтованість заяви про відшкодування потерпілій витрат на правову допомогу. Зміст же та обсяг свого виступу захисник з такими діями судді не пов’язував, скарга захисника з цього приводу у справі відсутня.
Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди - 4000 грн. відповідає обсягу фізичних страждань, які потерпіла перенесла внаслідок перелому пальця, та засадам розумності і справедливості.
Отже розгляд справи в означеній частині проведений з дотриманням вимог закону, а доводи апеляції в цій частині є необґрунтованими.
Разом з тим, в порушення вимог ст.64 КПК України, цивільний позов потерпілої в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди вирішений без належного дослідження доказів, що підтверджували б її фактичні витрати. Зокрема, суд не вжив заходів до з’ясування переліку ліків, процедур тощо, які були призначені їй саме для лікування перелому пальця чи інших тілесних ушкоджень і оплачувалися безпосередньо потерпілою. Самі ж по собі не персоніфіковані чеки про придбання медикаментів взагалі не дають належної, достовірної та достатньої інформації, яка підтвердила б чи спростувала б обґрунтованість позовних вимог у цій частині. До того ж деякі з наданих потерпілою фіскальних чеків мають виправлення, що дає підстави для сумнівів у достовірності вказаних у них сум і проведення відповідної перевірки.
Зазначена неповнота та однобічність розгляду позовних вимог щодо матеріальної шкоди виключали можливість прийняття судом обґрунтованого рішенні у цій частині. Тому, відповідно до ч.1 ст.370, ч.2 ст.374 КПК України, вирок в цій частині слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію задовольнити частково.
Вирок Деражнянського районного суду від 07 грудня 2011 року щодо ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1178 грн. 03 коп. скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства до того ж суду в іншому складі.
Врешті вирок залишити без зміни.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко