копія
Справа №33-47, 2012 року Головуючий в 1-й інстанції Стецюк І.С.
Категорія:ч.1 ст.172-7 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2012 року м. Хмельницький
Суддя апеляційного суду Хмельницької області Ващенко С.Є., з участю секретаря Кузічкіної М.В., прокурора Лісового Я.А., ОСОБА_1, провадження у справі щодо якого закрите, та його захисника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні протест прокурора Теофіпольського району на постанову Теофіпольського районного суду від 27 грудня 2011 року,
в с т а н о в и в:
Цією постановою порушене провадження у справі щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, директора Теофіпольського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг),
про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-7 КУпАП, на підставі п.1 ст.247 КУпАП, закрито у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
Прокурором Теофіпольського району 28 листопада 2011 року було складено протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП. Згідно з цим протоколом директор Теофіпольського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі –територіальний центр) ОСОБА_2, який відповідно до підпункту „а” пункту другого частини першої ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»(Далі –Закон) є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення як особа, що прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, будучи ознайомленим з обмеженнями, встановленими ч.1 ст.9 Закону, достовірно знаючи, що у його безпосередньому підпорядкуванні перебувають близькі йому особи: батько ОСОБА_3 - сторож територіального центру та сестра ОСОБА_4 - соціальний працівник територіального центру, всупереч вимог ч.2 ст.9 та пунктів 1 і 2 частини 1 статті 14 Закону у п'ятнадцятиденний строк з дня набрання ним чинності, тобто з 1 по 15 липня 2011 року, не забезпечив вжиття заходів щодо усунення обставин, пов’язаних з роботою у його безпосередньому підпорядкуванні близьких осіб, протягом одного місяця їх не звільнив, сам не звільнився і не ініціював перед своїм керівництвом питання про його переведення на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування; не вжив заходів до недопущення будь-якої можливості конфлікту інтересів; безпосереднього свого керівника –голову Теофіпольської районної державної адміністрації про наявність конфлікту інтересів невідкладно не повідомив.
Остаточно ж прокурор кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-7 КУпАП як порушення вимог щодо неповідомлення про конфлікт інтересів.
Закриваючи провадження у справі суд своє рішення мотивував тим, що відповідно до п.3 частини першої ст.9 Закону обмеження, передбачені абзацами першим та другим цієї частини, не поширюються на директора Теофіпольського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), оскільки переважна більшість працівників територіального центру працює безпосередньо у сільських населених пунктах, а згідно з положеннями Закону України „Про сільськогосподарську дорадчу діяльність” та роз’ясненнями міністерства аграрної політики територія, на якій розташоване смт. Теофіполь, відноситься до сільської місцевості, тобто ОСОБА_2 не є суб’єктом відповідальності за ч.1 ст.172-7 КУпАП.
За змістом протесту, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення вимог ст. 280 КУпАП, прокурор просить у ньому постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у відповідності до вимог закону. При цьому вважає, що суд безпідставно визнав територію смт. Теофіполь сільською місцевістю, посилаючись на норми законодавства, які не регулюють відносини у сфері запобігання корупції. Зазначає, що селища міського типу є районними центрами і, відповідно до Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, відносяться до міських населених пунктів. На його думку у ході судового розгляду усіх обставин справи не досліджено, доказами не підтверджено.
Заслухавши прокурора, який підтримав протест, посилаючись на зазначені у ньому доводи, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, на думку яких постанова є законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та доводи протесту, вважаю, що він задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Зазначивши в абзаці третьому частини першої ст.9 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», що положення абзацу першого та другого цієї частини не поширюються на осіб, які працюють в сільській місцевості, законодавець не уточнив, що під поняттям „сільська місцевість” він має на увазі саме населенні пункти, зокрема села чи селища, як не вказав і того, що це поняття не стосується селищ міського типу.
Визначення ж поняття «сільська місцевість» наведене в Законі України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність»і не пов’язується тільки з типом населеного пункту. Відповідно до ст.1 цього Закону сільська місцевість - це території, що знаходяться за межами міст і є переважно зонами сільськогосподарського виробництва та сільської забудови.
При цьому належних і допустимих доказів, які з достовірністю та достатністю вказували б на те, що Теофіпольський район та смт. Теофіполь, зокрема, однозначно не є сільською місцевістю, у справі немає.
У будь-якому разі за наявності вказаного тлумачення поняття „сільська місцевість” у Законі України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність»і відсутності однозначного законодавчого визначення, що під поняттям «сільська місцевість»слід розуміти лише сільські населенні пункти, у тому числі села чи селища, які не є селищами міського типу, виходячи із змісту ст.62 Конституції України, положення абзаців першого та другого ч.1 ст.9 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»не можуть поширюватися на осіб, які працюють в селищах міського типу, розташованих у сільській місцевості.
Отже, суд дійшов правильного висновку про необхідність закриття справи за відсутністю складу правопорушення, оскільки ОСОБА_2 як директор установи, розташованої у сільській місцевості, не може бути визнаний суб’єктом правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП.
З огляду на викладене, посилання прокурора на те, що Закон України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність»має вузьку сферу дії, яка не пов’язана з регулюванням відносин у сфері запобігання корупції, не може бути визнане обґрунтованим. До того ж сам апелянт тлумачить поняття «сільська місцевість», посилаючись не на Закон України „Про засади запобігання і протидії корупції”, а на інші нормативні акти, зокрема на ті, що діють у сфері адміністративного устрою, надання послуг з електроенергії тощо. А це дає підстави для висновку, що обвинувачення, викладене у протоколі про адміністративне корупційне правопорушення, та доводи, зазначені у протесті, ґрунтуються на довільному тлумаченні прокурором поняття „сільська місцевість”, відтак –на припущеннях.
Крім того, особа, яка притягується до відповідальності, збирати докази з метою довести свою невинуватість, відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України, не зобов’язана. Тому доводи прокурора з посиланням на відсутність доказів, які підтверджували б те, що смт. Теофіполь є сільською місцевістю, також є необґрунтованими.
Порушень процесуального закону, які давали б підстави для скасування постанови суду, не убачається.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.8 ст. 294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
Постанову Теофіпольського районного суду від 27 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а протест прокурора –без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко