Справа № 22-ц-1972/11 01.07.2011 01.07.2011 17.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-1972/11 Головуючий у першій інстанції Боброва І.В.
Категорія 53 Суддя-доповідач апеляційного суду Локтіонова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 липня 2011 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Шолох З.Л.,
суддів: Ямкової О.О., Локтіонової О.В.,
при секретарі судового засідання – Шпонарській О.Ю.,
за участю:
- позивача – ОСОБА_3,
- представників відповідача – Гутирі М.М., Селіванова М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
дочірнього підприємства «Торжок» Відкритого акціонерного товариства «КИТ-Кєпитал»
на рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 08 лютого 2011 року за позовом ОСОБА_3 до ДП «Торжок» ВАТ «КИТ-Кєпитал» про зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату вихідної допомоги, оплату вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И Л А :
26 жовтня 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ДП «Торжок» ВАТ «КИТ-Кєпитал» про зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату вихідної допомоги та оплату вимушеного прогулу.
Позивачка вказувала, що з 03 липня 2006 року працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера. 30 червня 2010 року вона подала керівництву заяву про звільнення з роботи за власною ініціативою у зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, а саме ст.ст.33,80,105 КЗпП України, і просила розрахувати її з 05 липня 2010 року у зв’язку з інвалідністю. В цьому їй було відмовлено. Тільки 09 вересня 2010 року поштою вона отримала документи про звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України у зв’язку з прогулом без поважних причин.
Посилаючись на те, що її звільнення проведено з порушенням чинного законодавства, просила визнати формулювання її звільнення неправомірним і зобов’язати відповідача звільнити її за ч.3 ст.38 КЗпП України, видати їй оригінал трудової книжки чи її дублікат та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу і вихідну допомогу, а також поновити їй строк звернення до суду.
Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 08 лютого 2011 року позов задоволено частково. Поновлено строк звернення до суду. Визнано незаконним звільнення позивачки з роботи з посади головного бухгалтера ДП «Торжок» ВАТ «КИТ-Кєпитал» за п.4 ст.40 КЗпП України з 03 вересня 2010 року. Змінено формулювання причин та дату звільнення на ч.3 ст.38 КЗпП України з 05 липня 2010 року. Стягнуто на користь позивачки вихідну допомогу у розмірі 16 200 грн. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ДП «Торжок» ВАТ «КИТ-Кєпитал», посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Вирішуючи спір, таким чином, як це викладено в оскаржуваному рішенні, районний суд виходив з того, що відповідач не виконував законодавство про працю відносно позивачки, а тому вона має право у визначений нею строк розірвати трудовий договір за власним бажанням відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України та отримати згідно з ст.44 КЗпП України вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 16 200 грн.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачка була прийнята на посаду головного бухгалтера ДП «Торжок» ВАТ «КИТ-Кєпитал» 03 липня 2006 року (а.с.7). 19 травня 2009 року вона під підпис була ознайомлена зі своєю посадовою інструкцією, де крім іншого зазначено, що вона виставляє та вручає рахунки і акти виконаних робіт орендарям, веде діловодство та кадрове діловодство, включаючи ведення та зберігання трудових книжок працівників (а.с.138-148).
16 лютого 2010 року міжрайонною медико-соціальною експертною комісією №2 м.Миколаєва позивачці була встановлена ІІІ група інвалідності, що підтверджується випискою із акту огляду №057925. Комісія зазначила, що їй не можна працювати головним бухгалтером, оскільки їй протипоказана праця з емоційним навантаженням і за комп’ютером (а.с.181).
Згідно з наказом №79/к від 24.02.2010 року на підставі її заяви від 16.02.2010 р. ОСОБА_3 отримала за період з 17.10.2008 р. по 16.02.2010 р. основну відпустку кількістю 32 календарних дня та за період з 03.07.2008 р. по 16.02.2010 р. – додаткову відпустку тривалістю 4 календарних дня (а.с.70, 96). Відповідно до платіжного доручення №191 від 24.02.2010 р. ОСОБА_3 були нараховані відпускні у розмірі 5 725 грн.55 коп. (а.с.150).
30 червня 2010 року позивачка звернулася до відповідача з проханням звільнити її з займаної посади з виплатою вихідної допомоги за ст.38 КЗпП України у зв’язку з порушенням законодавства про працю з 05 липня 2010 року, оскільки вона є інвалідом і має право звільнитися в будь-який зручний для неї час (а.с.17). Проте, згідно з наказом №136 від 03 вересня 2010 року позивачка була звільнена з посади головного бухгалтера за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин (а.с.101).
Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції щодо незаконності звільнення позивачки за п.4 ст.40 КЗпП України, однак вважає помилковим висновок суду про порушення відповідачем відносно позивачки законодавства про працю, оскільки із матеріалів справи не вбачається зазначених порушень.
Так, позивачкою не було надано суду доказів, що вона зверталася до відповідача з заявою у 2009 році про бажання піти у відпустку. У 2010 ж році основна відпустка їй була надана за період з 17.10.2008 р. по 16.02.2010 р. та додаткова відпустка за період з 03.07.2008 р. по 16.02.2010 р., що підтверджується наказом про надання відпустки та платіжним дорученням №191 від 24.02.2010 р. про виплату ОСОБА_3 відпускних (а.с.70,150).
Доводи позивачки щодо її незаконного тимчасового переведення або незаконної зміни умов праці не підтверджуються матеріалами справи. Обсяг її посадових обов’язків дійсно був збільшений з 19 травня 2009 року. На такі умови праці вона погодилася, підписала посадову інструкцію і до звільнення з роботи вимог про зміну умов праці не висувала (а.с.138-148).
Приймаючи до уваги, що позивачка на день звернення з заявою про звільнення мала інвалідність ІІІ групи, то згідно з вимогами ч.1 ст.38 КЗпП України мала право на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, у день, про який вона просила, а саме 05 липня 2010 року. Оскільки колегією суддів не встановлено підстав для звільнення позивачки за ч.3 ст.38 КЗпП України, то формулювання причини її звільнення повинно бути змінено на ч.1 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням).
Так як в діях відповідача не встановлено фактів порушення законодавства про працю відносно позивачки, то її позовні вимоги про стягнення вихідної допомоги на підставі ст.44 КЗпП України в розмірі 16 200 грн. не підлягають задоволенню.
Крім того на підставі ст.88 ЦПК України, оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги немайнового характеру, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 17 грн., а на користь позивачки 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, так як згідно з матеріалами справи (а.с.2) ОСОБА_3, звертаючись до суду з позовом, сплатила вищезазначені витрати.
Враховуючи викладене, на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає зміні в частині позовних вимог про зміну формулювання причин та дату звільнення і розподілу судових витрат та скасуванню в частині стягнення з відповідача вихідної допомоги.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на пропущення позивачкою строку звернення до суду є безпідставним, оскільки суд обґрунтовано поновив позивачці пропущений нею з поважних причин строк.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Торжок» Відкритого акціонерного товариства «КИТ-Кєпитал» задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 08 лютого 2011 року в частині позовних вимог про зміну формулювання причин звільнення та розподілу судових витрат змінити, а в частині позовних вимог про стягнення вихідної допомоги скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Змінити формулювання причини та дату звільнення ОСОБА_3 з посади головного бухгалтера дочірнього підприємства «Торжок» Відкритого акціонерного товариства «КИТ-Кєпитал» з пункту 4 статті 40 КЗпП України на ч.1 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням), вважаючи її звільненою з 05 липня 2010 року.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до дочірнього підприємства «Торжок» Відкритого акціонерного товариства «КИТ-Кєпитал» про стягнення вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 16 200 грн.
Стягнути з дочірнього підприємства «Торжок» Відкритого акціонерного товариства «КИТ-Кєпитал» на користь ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. та на користь держави судовий збір у сумі 17 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: