Судове рішення #21051639

Справа № 22-ц-2039/11   31.08.2011 31.08.2011   23.01.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа  22ц-2039/11                                           Суддя суду  1-ї  інстанції – Андрощук В.В.

Категорія  57                                     Суддя – доповідач апеляційного суду – Локтіонова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

31 серпня 2011 року                                                                м.Миколаїв  

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

          головуючого – Галущенка О.І.,

           суддів -  Локтіонової О.В., Лівінського І.В.,

при секретарі  судового засідання  - Поліщук Ю.В.,

за участю:

-          прокурора – Волкожи С.В.,

-          позивачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

-          представника відповідача - Миколаївської міської ради – ОСОБА_4,

-          третьої особи – ОСОБА_5,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Прокурора міста Миколаєва

на рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 19 травня 2011 року у справі за

позовом

заступника прокурора міста Миколаєва в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, виконавчого комітету Миколаївської міської ради

про визнання рішень незаконними та свідоцтва про право власності,

В С Т А Н О В И Л А :

          

          В  серпні 2008 року заступник прокурора м.Миколаєва в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернувся до суду з  указаним позовом, посилаючись на те, що позивачі є власниками приватизованих квартир будинку АДРЕСА_1, а тому відповідно до закону водночас й співвласниками допоміжних нежитлових приміщень будинку.   

          Однак, без їхньої згоди Миколаївська міська рада своїм рішенням №22/34 від 13 серпня 2008 року включила підвал вищезазначеного будинку до переліку об’єктів групи «А» комунальної власності територіальної громади м.Миколаєва, що підлягали приватизації шляхом викупу, а виконавчий комітет Миколаївської міської ради п.75 та п.1.15 своїх рішень №1032 від 24 квітня 2008 року та №1136 від 23 травня 2008 року надав підвалу нову адресу – АДРЕСА_1 та оформив за територіальною громадою м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради право власності на нього.

Посилаючись на порушення вимог ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.382 ЦК України та рішення Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.04 р., заступник прокурора просив визнати незаконними вищезазначені рішення та свідоцтво про право власності в частині будинку по АДРЕСА_1.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 07.11.2008 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,   залучено набувача підвалу ОСОБА_5

Представник відповідачів позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що спірне  приміщення не відноситься до допоміжних приміщень будинку.          

  Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва  від 19 травня 2011 року  у задоволенні  позову відмовлено.               

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на  незаконність та  необгрунтованість рішення суду першої інстанції, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити  позовні  вимоги.  

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення були прийняті з дотриманням відповідної процедури, у межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, оскільки спірний підвал з 1980 року значиться нежитловим складським приміщенням і використовувався не мешканцями, а певними організаціями, як складське приміщення. Таким чином, він не відноситься до допоміжних приміщень, про які йде мова в ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», незважаючи на наявність в ньому певних комунікаційних мереж будинку, а є нежитловим приміщенням, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин.

Проте, з такими висновками місцевого суду колегія суддів не може погодитися, оскільки вони прийнятті при неповному з’ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції на підставі п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення – про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.41 Конституції України, ст.382 ЦК України, п.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 «У справі за конституційним зверненням ОСОБА_6 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків)» - допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право власності є непорушним.

Відповідно до ч.4 ст.4 ЖК України до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Якщо такі приміщення є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин, то в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.  

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 1973 року рішенням №781 виконкому Миколаївської міської ради був затверджений акт державної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.147-150, 152). З зазначеного акта випливає, що підвал будинку не призначався для потреб непромислового характеру, але відповідно до довідки БТІ станом на 1980 рік використовувався як склад (а.с.13).

Позивачки є співвласницями квартир у цьому будинку на підставі свідоцтв про право власності на житло: ОСОБА_2 від 02.12.1993р.; ОСОБА_7 від 27.12.1999 р. (а.с.11, 12).

13 березня 2008 року Миколаївська міська рада своїм рішенням №22/34 доповнила перелік об’єктів групи «А» комунальної власності територіальної громади м.Миколаєва, що підлягають приватизації способом «викуп», підвалом по АДРЕСА_1 (а.с.20-22).

Рішенням виконавчого комітету цієї ради №1032 від 24.04.2008 р. приміщенню підвалу була надана нова адреса: АДРЕСА_1 (а.с.23).

Рішенням цього ж виконкому №1136 від 23.05.2008 р. було оформлено право власності на цей підвал загальною площею 295.3 кв.м за територіальною громадою м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради і 30 травня 2008 р. було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.24,25).

Після чого зазначений підвал був проданий 26 червня 2008 року приватному підприємцю ОСОБА_8, який в свою чергу 15 липня 2008 року продав його ОСОБА_5 (а.с.26, 27, 131-134).

Дослідивши інвентарні справи цього будинку, колегія суддів встановила, що в Бюро технічної інвентаризації підвал став обліковуватися як самостійний об’єкт тільки після прийняття оскаржуваних рішень (а.с.205-208).

Згідно з обстеженнями цього підвалу організаціями, які надають комунальні послуги, було встановлено, що в ньому розташований елеваторний вузол і  пристрій обліку теплової енергії, трубопроводи і запірна арматура внутрішньобудинкових мереж, центрального опалення і холодного водопостачання, каналізаційні трубопроводи, мережі електропостачання (а.с.34, 212, 214-222).

З урахуванням викладеного, колегія приходить до висновку, що спірне приміщення призначене для забезпечення експлуатації будинку, а не для потреб непромислового характеру, до оскаржуваних рішень не обліковувалось БТІ як самостійний об’єкт цивільно-правових відносин і відноситься до житлового фонду.

Оскільки частина квартир в будинку, в тому числі позивачами, приватизовано, то з моменту приватизації ними квартир підвал також став об’єктом їх спільної власності, а тому відповідачі не мали законних підстав для визначення іншої його правової долі. Оскільки ті, всупереч виписаному, зробили його окремим об’єктом права власності територіальної громади з метою подальшого відчуження, то їх рішення, спрямовані на юридичне закріплення таких своїх дій, слід визнати незаконними.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора міста Миколаєва задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 19 травня 2011 року скасувати та ухвалити нове.

Позов заступника прокурора міста Миколаєва задовольнити.

Визнати незаконним рішення Миколаївської міської ради від 13 березня 2008 року №22/34 стосовно включення підвалу будинку АДРЕСА_1 до переліку об’єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу.

Визнати незаконним пункт 75 рішення виконкому Миколаївської міської ради від 24 квітня 2008 року №1032, яким надано нову адресу нежитловим приміщенням підвалу будинку АДРЕСА_1.

Визнати незаконним пункт 1.15 рішення виконкому Миколаївської міської ради від 23 травня 2008 року №1136 про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 295.3 кв.м., які розташовані в частині підвалу житлового будинку за літ.А-5 по АДРЕСА_1 за територіальною громадою м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради та свідоцтво про право власності, видане на його підставі виконавчим комітетом цієї міської ради 30 травня 2008 року.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу  може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:    

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація