Справа № 22-ц-2063/11 27.07.2011 27.07.2011 23.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц-2063/11 Головуючий у 1-й інстанції – Рум’янцева Н.О.
Категорія 53 Доповідач апеляційного суду – Локтіонова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2011 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Галущенко О.І.,
суддів: Кутової Т.З., Локтіонової О.В.,
із секретарем судового засідання – Кулик О.В.,
за участю:
позивача – ОСОБА_2,
представника відповідача – Семенова К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ПОВНОГО ТОВАРИСТВА «ЛОМБАРД ДОНКРЕДИТ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТЕР-РІЕЛТІ» І КОМПАНІЯ»
на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13 квітня 2011 року
за позовом
ОСОБА_2
до ПОВНОГО ТОВАРИСТВА «ЛОМБАРД ДОНКРЕДИТ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТЕР-РІЕЛТІ» І КОМПАНІЯ»
(далі – ПТ «Ломбард Донкредит»)
про визнання недійсним та скасування запису у трудовій книжці, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
У С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2010 р. позивач пред’явив до суду позов про визнання недійсним та скасування запису у його трудовій книжці №34 від 14.12.2010 року про звільнення за прогул на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, змінення формулювання причини його звільнення на ст.38 КЗпП України (за власним бажанням), стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у сумі 25 000 грн.
В мотивування вимог посилався на те, що з 28 вересня 2009 року працював менеджером у відповідача за трудовим договором укладеним на невизначений час. 26 листопада 2010 року він рекомендованим листом надіслав на ім’я свого керівництва заяву про звільнення за власним бажанням з проханням звільнити його з 01 грудня 2010 року. Йому було повідомлено, що він повинен виконувати свої обов’язки ще 14 днів. Тому він фактично працював до 14 грудня 2010 року, передаючи справи іншим працівникам, здавав звітності. Але відповідач всупереч його заяві звільнив його 14.12.2010 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України у зв’язку з прогулом без поважних причин.
Посилаючись на те, що його звільнення проведено з порушенням чинного законодавства, просив його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що позивач з 01 по 14 грудня 2010 року не виконував свої обов’язки менеджера, не повідомляв про причини відсутності на робочому місці керівництву, у зв’язку з чим був правомірно звільнений за п.4 ст.40 КЗпП України у зв’язку з прогулом без поважних причин.
Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13 квітня 2011 року позов задоволено частково. Змінено формулювання причин звільнення з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України на ч.3 ст.38 КЗпП України. Стягнуто на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 430 грн.40 коп. та моральну шкоду у сумі 10 000 грн.
ПТ «Ломбард Донкредит» подало на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати і ухвалите нове – про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та положенням чинного трудового законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов, суд І інстанції виходив з того, що при звільненні позивача відповідач порушив щодо нього законодавство про працю, а тому необхідно змінити формулювання причини звільнення з п.4 ст.40 КЗпП України на ч.3 ст.38 КЗпП України та стягнути у зв’язку з цим середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
При цьому порушення законодавства про працю відносно працівника передує його бажанню звільнитися за власним бажанням з цієї причини, а не навпаки.
Згідно з ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 вересня 2009 року позивач був прийнятий на посаду менеджера з питань регіонального розвитку ПТ «Ломбард Донкредит» (а.с.7,68). 05 січня 2010 року він був ознайомлений з своєю посадовою інструкцією, яка передбачає, що його основним завданням є ефективне управління закріпленою за ним групою ломбардних відділень. Він повинен контролювати режим їх роботи, вести табель обліку робочого часу спеціалістів цих відділень і надавати його до бухгалтерії, щоденно відвідувати відділення (а.с.32-34). 26 листопада 2010 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про звільнення його за власним бажанням (а.с.30). Проте, згідно з наказом №0/К-000497 від 14 грудня 2010 року позивач був звільнений з посади за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин на підставі службової записки та акту про невихід на роботу, складених як встановлено у судовому засіданні, працівниками відповідача – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, робочим місцем яких є міста Донецьк, Одеса та Херсон. На зазначених документах не міститься посилання на місце їх складання (а.с.25-27, 67). В той же час з актів прийому-передачі ломбардних відділень з 29 листопада по 3 грудня 2010 року вбачається, що позивач протягом цих днів виходив за місцем своє роботи, яким згідно його посадової інструкції є 8 ломбардних відділень, які за ним закріплені, і передавав наявні в них матеріальні цінності ОСОБА_6 (а.с.38-45), а 9 та 14 грудня 2010 року передавав менеджеру відповідача ОСОБА_7 матеріальні цінності, які надавалися йому підприємством для здійснення його посадових обов’язків (а.с.46,62). Факт знаходження позивача на робочому місці з 01 по 14 грудня 2010 року був також підтверджений у судовому засіданні свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с.63-64).
Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції щодо незаконності звільнення позивача за п.4 ст.40 КЗпП України, однак вважає помилковим висновок суду про порушення відповідачем відносно позивача законодавства про працю, оскільки із матеріалів справи не вбачається зазначених порушень.
Оскільки колегією суддів не встановлено підстав для звільнення позивача за ч.3 ст.38 КЗпП України, то формулювання причини його звільнення повинно бути змінено на ч.1 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням).
При визначенні компенсації позивачу моральної шкоди, суд І інстанції взяв до уваги характер та обсяг страждань позивача при його незаконному звільненні і стягнув 10 000 грн. Однак з урахуванням характеру протиправних дій роботодавця, їх тривалості та обсягу завданих страждань на думку колегії суддів зазначена сума є надто завищеною, тому розмір відшкодування моральної шкоди підлягає зміні до 500 грн., що відповідає принципу розумності та справедливості.
З урахуванням викладеного, рішення суду в силу ст.309 ЦПК України необхідно змінити. При цьому з відповідача відповідно до вимог ст.88 ЦПК України на користь ОСОБА_2 слід стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. та судовий збір у сумі 8 грн.50 коп. та на користь держави судовий збір у сумі 59 грн.50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 83 грн.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу повного товариства «Ломбард ДОНКРЕДИТ товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-РІЕЛТІ» і компанія» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13 квітня 2011 року змінити.
Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_2 з посади менеджера з питань регіонального розвитку повного товариства «Ломбард ДОНКРЕДИТ товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-РІЕЛТІ» і компанія» з пункту 4 статті 40 КЗпП України на ч.1 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням), вважаючи його звільненим з 14 грудня 2010 року.
Стягнути з повного товариства «Ломбард ДОНКРЕДИТ товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-РІЕЛТІ» і компанія» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 500 грн.
Стягнути з повного товариства «Ломбард ДОНКРЕДИТ товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-РІЕЛТІ» і компанія» на користь ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. та судовий збір у сумі 8 грн.50 коп. та на користь держави судовий збір у сумі 59 грн.50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 83 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді