Справа № 22-ц-2144/11 10.08.2011 10.08.2011 24.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц-2144/11 Суддя суду 1-ї інстанції – Тихонова Н.С.
Категорія 48 Доповідач апеляційного суду – Локтіонова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2011 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого – Галущенка О.І.,
суддів: Лівінського І.В., Локтіонової О.В.,
із секретарем – Недо К.А.,
за участю: позивача – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 10 червня 2011 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини,
В С Т А Н О В И Л А:
15 березня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання їх повнолітнього сина.
Позивачка зазначала, що з 1992 по 1996 рік перебувала у шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Син проживає з нею і знаходиться на її утриманні. Відповідно до рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 05 серпня 2010 року з відповідача стягувалися аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття. В даний час ОСОБА_6 навчається в Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова, у зв’язку з чим потребує матеріальної допомоги батька, оскільки вона одна не в змозі утримувати сина.
Посилаючись на вищевикладене позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн., оскільки відповідач офіційно не працює.
Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 10 червня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення районного суду, просить його скасувати та постановити нове, яким частково задовольнити її позовні вимоги у розмірі на розсуд суду.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Вирішуючи спір, таким чином, як це викладено в оскаржуваному рішенні, районний суд виходив з того, що відповідач не має змоги на час розгляду справи судом сплачувати аліменти на користь сина, оскільки має нестабільний малий заробіток та кредитні зобов’язання.
Однак погодитися з такими висновками суду колегія суддів не може.
Так, відповідно до ч.1 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3), який на даний час навчається на 1 курсі гуманітарного факультету Національного університету кораблебудування ім.адмірала Макарова (а.с.9).
Відповідно до довідки комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Зоря» ОСОБА_6 знаходиться на утриманні у позивачки (а.с.3), яка на даний час не працює, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років. Отримана нею щомісячна державна допомога на цю дитину складає 970 грн. (а.с.12).
Відповідно до ч.1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідач згідно з його поясненнями в суді працює, але має нестабільний заробіток, є працездатним, інших утриманців не має, стан здоров’я задовільний, оскільки не заявив про протилежне у суді і не надав докази про зворотнє, а отже з огляду на викладене може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина.
З урахуванням матеріального становища відповідача, позивача та їх сина, колегія суддів вважає можливим стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітнього сина у твердій грошовій сумі, оскільки зі слів відповідача він має нерегулярний, мінливий дохід, в розмірі 300 грн.
Довід відповідача про наявність в нього кредитних зобов’язань перед банками, що потребують щомісячної сплати коштів за користування кредитом, не впливає на його обов’язок по утриманню повнолітньої дитини на час навчання.
Його ж довід про наявність у нього на утриманні дружини є безпідставним, оскільки з наданої ним довідки вбачається, що його дружина працює (а.с.33), не є пенсіонеркою, а відповідно до ч.3 ст.75 СК України непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.
На зазначені обставини та вимоги закону районний суд не звернув належної уваги, в зв’язку з чим прийшов до помилкового висновку про відсутність у позивачки підстав для задоволення позову. Тому рішення районного суду в силу вимог п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 10 червня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Миколаєва на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв’язку з продовженням навчання аліменти у розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з 15 березня 2011 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
Рішення суду допустити до негайного виконання у розмірі суми платежу за один місяць.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: