Справа № 22-ц-2053/11   17.08.2011 17.08.2011   24.01.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц-2053/11                                                           Суддя суду 1-ї інстанції – Тихонова Н.С.

Категорія 43                                                                Доповідач апеляційного суду – Локтіонова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

          17 серпня 2011 року                                                             м.Миколаїв

            Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області  у складі:

          головуючого – Галущенка О.І.,   

         суддів: Лівінського І.В., Локтіонової О.В.,

         із секретарем – Величковською В.С.,

         за участю:   

         представника позивача – Стєпіна В.Ф.,

         відповідача – ОСОБА_4,

                       розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

                                                за    апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 27 квітня 2011 року

за позовом

об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хвиля» м.Миколаєва (далі – ОСББ «Хвиля») до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

В С Т А Н О В И Л А:

             16 березня 2011 року ОСББ «Хвиля» звернулося до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_4

             Позивач зазначав, що ОСОБА_4 є наймачем квартири АДРЕСА_1. У зв’язку з цим він повинен щомісячно оплачувати комунальні послуги за опалення, затрати на заробітну плату, вивіз сміття, електроенергію по будинку, затрати на ремонт будинку, холодну воду, послуги банку. Однак, починаючи з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року ОСОБА_4 зазначені комунальні послуги не сплачує, у зв’язку з чим утворилася заборгованість у сумі 4460 грн.53 коп.

            Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27 квітня 2011 року позов ОСББ «Хвиля» задоволений. Крім того з ОСОБА_4 стягнуто на користь позивача 51 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 200 грн. витрат на правову допомогу.

            В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просив його скасувати та закрити провадження по справі.

 В межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у багатоквартирному будинку, квартири якого не повністю приватизовані, між товариством (об’єднанням) індивідуальних власників квартир і власниками неприватизованих квартир укладається угода про спільне володіння багатоквартирним будинком та дольову участь у витратах на його утримання.

З приписів п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 р. №572 вбачається, що власник та наймач (орендар) квартири зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил тощо.   

Згідно зі ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку встановленому законом.

Згідно зазначених норм закону споживач зобов’язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи відповідач хоча і не є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с.55), але проживає в ній, на нього оформлені особові рахунки по сплаті послуг. Він користувався та на даний час користується послугами, які надає ОСББ «Хвиля», але не оплачує їх. Станом на 01 лютого 2011 року заборгованість складає 4460 грн.53 коп. (а.с.5-6, 8, 10-46).

За таких обставин суд І інстанції правильно визначив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги у вищезазначеній сумі.

Однак, суд не правильно розподілив судові витрати, що є підставою відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України для зміни рішення в цій частині.

Згідно з ст.ст.79,80,88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 51 грн. та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. №1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., оскільки в даному випадку стягується заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг і в цьому Порядку є окремий рядок, який визначає суму зазначених витрат.

Витрати на правову допомогу у даному випадку не можуть бути стягненні з відповідача на користь позивача, оскільки їх оплата не доведена належним доказом, а саме фінансовим документом – чеком, квитанцією.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

            Рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 27 квітня 2011 року змінити в частині розподілу судових витрат.   

Стягнути з ОСОБА_4 на користь об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хвиля» м.Миколаєва витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. та судовий збір у сумі 51 грн.

  В іншій частині рішення суду залишити без змін.         

  Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу  може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: