Справа № 22-ц-2195/11  07.09.2011 07.09.2011   24.01.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц-2195/11                              Головуючий першої інстанції – Спінчевська Н.А.

Категорія: 30                                            Суддя-доповідач апеляційного суду – Локтіонова О.В.

УХ В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

          07 вересня 2011  року                                                                                         м.Миколаїв

                    Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

                головуючого: Галущенка О.І.,

                суддів:  Лівінського І.В., Локтіонової О.В.,

                із секретарем судового засідання – Калашниковою А.М.,

                за участю:

                позивача – ОСОБА_2,

                його представника – ОСОБА_3,

                      розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною  скаргою                          

ОСОБА_2

на заочне рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 01 червня 2011 року, ухвалене за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

08 квітня 2004 р. позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який в подальшому уточнив, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 червня 2002 року уклав з відповідачем усний договір купівлі – продажу  автомобіля. Передача грошей відповідачу в сумі 5000 доларів підтверджується його розпискою. Письмовий договір не укладався, а було оформлено на його ім’я довіреність з правом розпорядження належним відповідачу автомобілем MAZDA, 1989 року випуску. У подальшому 05 травня 2003 року ОСОБА_4 скасував видану йому довіреність. Автомобіль він відповідачу повернув. Проте відповідач відмовився повернути отримані від нього гроші. У зв’язку з цим він просив стягнути з відповідача на свою користь 5 000 доларів США, що еквівалентно 39 700 грн. та 3% річних за безпідставне користування відповідачем його грошима у сумі 1190,41 долара США, що еквівалентно 9451 грн.97 коп.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 01 червня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти в сумі 5 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті склало 39 850 грн., судовий збір у сумі 398 грн.50 коп. та витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача у сумі 420 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення суду змінити, задовольнивши його позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що хоча між сторонами і не було укладено договору купівлі-продажу автомобіля, але відповідач безпідставно набув кошти у сумі 5000 доларів США, що в гривневому еквіваленті на час розгляду справи складало 39 850 грн., тому повинен їх повернути позивачу. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення 3 % річних за користування чужими коштами, суд зазначив, що це не передбачено законодавством.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду і вважає рішення законним і обґрунтованим.

Так, відповідно до ст.469 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов’язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 13 червня 2002 року ОСОБА_4 написав розписку про отримання ним у ОСОБА_2 5000 доларів США за продаж йому автомобіля з зобов’язанням в цей день укласти договір купівлі-продажу або дарування автомобіля MAZDA-626, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1 або видати довіреність на ім’я ОСОБА_2 з правом управління та розпорядженням цим автомобілем (а.с.252).

В цей же день ОСОБА_4 дорученням АЕК №664677 уповноважив ОСОБА_2 управляти та розпоряджатися вищезазначеним автомобілем до 13 червня 2005 року. Зазначене доручення було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстровано у реєстрі за №1189 (а.с.5).

05 травня 2003 року ОСОБА_4 скасував зазначену довіреність. Спірний автомобіль був вилучений у позивача (а.с.6,7).

За таких обставин суд І інстанції правильно визначив, що ОСОБА_4 зобов’язаний повернути ОСОБА_2 безпідставно набуті ним 5000 доларів США в гривневому еквіваленті на час розгляду справи.

Правильним є висновок суду і щодо відмови у стягненні з відповідача 3 % річних за користування чужими коштами, оскільки глава 42 «Зобов’язання, що виникають внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав» Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), який діяв на момент скасування відповідачем довіреності, і виникнення у позивача права вимоги про повернення безпідставно набутих коштів, не передбачала нарахування процентів у разі безпідставного одержання чи збереження грошей.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 01 червня 2011 року залишити без змін.

             Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: