Справа № 22-ц-2185/11 07.09.2011 07.09.2011 24.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц-2185/11 Головуючий першої інстанції: Крамаренко Т.В.
Категорія: 57 Суддя-доповідач апеляційного суду: Локтіонова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2011 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Галущенка О.І.,
суддів: Лівінського І.В., Локтіонової О.В.,
зі секретарем судового засідання: Калашниковою А.М.,
за участю:
позивачки – ОСОБА_2,
відповідачки – ОСОБА_3,
представника відповідача – Миколаївської міської ради – Статкевської І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
апеляційними скаргами
ОСОБА_2
та
ОСОБА_3
на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 23 травня 2011 року, ухвалене за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та житловим будинком,
В С Т А Н О В И Л А:
23 вересня 2010 року ОСОБА_2 звернулася з зазначеним позовом до ОСОБА_3 про зобов’язання відповідачку встановити на своїй земельній ділянці, яка знаходиться біля ділянки загального користування огородження, дати дозвіл на прокладку водопроводу та каналізації через земельну ділянку загального користування, звільнити цю земельну ділянку від речей відповідачки та туалету літ.«Д», зобов’язати прибрати з частини будинку позивачки вхід на горище, газовий кран, заглушку від АГВ та каналізаційний люк з земельної ділянки загального користування, а також скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 20.09.2006 р. №1897 про присвоєння нової адреси частині будинку.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що є власницею 3/5 частин житлового АДРЕСА_1 та власницею земельної ділянки площею 0,0297 га, на якій розташована належна їй частина домоволодіння. Відповідачці належить 2/5 частини цього будинку. Рішенням судової колегії в цивільних справах Миколаївського обласного суду від 18 грудня 1992 року визначено порядок користування земельною ділянкою, яка виділена для обслуговування жилого будинку, відповідно до якого залишилися ділянки спільного користування.
Відповідачка не відгороджує свою територію, щоб використовувати земельну ділянку загального користування на власний розсуд. На цій ділянці знаходяться речі відповідачки, які їй заважають, крім того їй заважає каналізаційний люк. Відповідачка протягом тривалого часу не дає їй можливості провести водопровід та каналізацію. Без її дозволу побудувала на її частині даху будинку вхід на горище, встановила на будинку газовий кран, а в житловій кімнаті заглушку від АГВ, самовільно збільшила розміри вбиральні літ.«Д». Крім того незаконно присвоїла своїй частині будинку нову адресу. У зв’язку з цим просила її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 23 травня 2011 року провадження по справі в частині скасування рішення виконавчого комітету міської ради було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.
Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 23 травня 2011 року позов ОСОБА_2 був задоволений частково. Вирішено зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 житловим АДРЕСА_1 зобов’язавши відповідачку прибрати з даху будинку, що належить позивачці вхід на горище. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи й просить рішення суду скасувати.
Відповідачка ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просила його скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
При ухваленні судового рішення воно повинно відповідати положенням ст.213 ЦПК України, тобто бути законним і обґрунтованим.
Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов’язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 є власницею 3/5 частин житлового АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 – власницею 2/5 частин цього ж будинку (а.с.35-40).
Рішенням судової колегії в цивільних справах Миколаївського обласного суду від 18 грудня 1992 року було встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 516 кв.м, яка зареєстрована за даним будинком: в індивідуальне користування ОСОБА_2 виділено ділянку площею 297 кв.м., в індивідуальне користування ОСОБА_3 – земельну ділянку площею 193 кв.м. та залишена в загальному користуванні земельна ділянка площею 26 кв.м. Цим же рішенням суду визнано за кожною співвласницею право власності на Ѕ частину воріт №2 (а.с.91-96).
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1897 від 20 вересня 2006 року житловому будинку з надвірними спорудами літ.«Д», Ѕ №3, №4, Ѕ І, №2, №8 №1 по АДРЕСА_1 (Літера А), який належить ОСОБА_3 надано нову адресу: АДРЕСА_2 (а.с.42).
Ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 29 липня 2010 року була прийнята відмова позивачки ОСОБА_2 від позову до відповідачки ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування шляхом зобов’язання відповідачку прибрати каналізаційний люк, газовий кран, заглушку від АГВ, будівельні матеріали, дерево персик з огорожі №3, антену з її даху, вірьовку для білизни та зобов’язання відгородити земельну ділянку відповідачки від ділянки загального користування шляхом встановлення огорожі, зобов’язання надати їй дозвіл на прокладку водопроводу через територію загального користування та стягнути на її користь 2000 грн. вартості труб та робіт по прокладці водопроводу, та закрито провадження у справі (а.с.66).
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що численними перевірками порушень з боку ОСОБА_3 порядку користування земельною ділянкою загального користування та житловим будинком ОСОБА_2 не виявлено, окрім знаходження на даху будинку останньої входу на горище, побудованого відповідачкою. Стосовно вимог про перенесення газового крану та надання дозволу на проведення каналізації та окремого водопроводу, то у зв’язку з відсутністю у позивачки технічних умов та проектної документації, суд вважав, що на даний час відсутні підстави для задоволення цих вимог. Стосовно перенесення вбиральні літ.«Д» з земельної ділянки загального користування на земельну ділянку відповідачки, то суд вважав, що оскільки ця споруда не значиться в бюро технічної інвентаризації як самочинно побудована та не має доказів, що вона побудована з порушенням санітарно-будівельних норм, а також позивачкою не доведено, яким чином вона заважає їй користуватися її земельною ділянкою, то також не має підстав для задоволення цієї вимоги позивачки. Також суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про встановлення відповідачкою огорожі, яка б відокремлювала належну їй земельну ділянку від земельної ділянки загального користування, як таку, що не ґрунтується на нормах законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду в частині відмови в задоволенні позову щодо зобов’язання ОСОБА_3 прибрати з земельної ділянки загального користування речі та вбиральню, а також дати дозвіл на прокладку каналізації, оскільки позивачка не зазначила які саме речі ОСОБА_3 знаходяться на земельній ділянці загального користування і чим саме вони перешкоджають їй користуватися цією земельною ділянкою, не надала проектної документації, яка б передбачала можливість прокладки окремої каналізації, про необхідність якої для виконання робіт зазначено в відповіді міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (а.с.140) та не довела чим саме перешкоджає їй вбиральня літ.«Д», яка розташована на земельній ділянці з 1974 року (а.с.105, 129-133).
Однак колегія суддів не згодна з висновками суду про задоволення вимог позивачки щодо зобов’язання ОСОБА_3 прибрати з даху будинку вхід на горище, оскільки представлені сторонами акти обстеження житлового будинку протирічать один одному, крім того позивачка не довела чим саме заважає їй вхід на горище здійснювати право власності на свою частину житлового будинку (а.с.101, 181).
З урахуванням викладеного рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення – про відмову позивачці у задоволенні цієї вимоги.
Крім того колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо відмови у задоволенні вимог позивачки про зобов’язання прибрати каналізаційний люк, газовий кран, заглушку від АГВ, відгородити земельну ділянку відповідачки від земельної ділянки загального користування огорожею, надати дозвіл на прокладку водопроводу через земельну ділянку загального користування, оскільки суд не звернув уваги на наявність ухвали Ленінського районного суду м.Миколаєва від 29 липня 2010 року про закриття провадження по справі у зв’язку з відмовою позивачки від зазначених позовних вимог.
За такого відповідно до ст.310 ЦПК України рішення суду в частині вищезазначених позовних вимог підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.
На підставі ч.5 ст.88 ЦПК України рішення в частині розподілу судових витрат також підлягає скасуванню, оскільки позивачці відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 23 травня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов’язання прибрати каналізаційний люк, газовий кран, заглушку від АГВ, відгородити земельну ділянку відповідачки від земельної ділянки загального користування огорожею, надати дозвіл на прокладку водопроводу через земельну ділянку загального користування скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.
Рішення в частині зобов’язання ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 житловим АДРЕСА_1 зобов’язавши ОСОБА_3 прибрати з даху цього будинку, що належить ОСОБА_2 вхід на горище, - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні цієї позовної вимоги.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов’язання ОСОБА_3 прибрати з земельної ділянки загального користування речі та туалет, зобов’язанні дати дозвіл на прокладку каналізації залишити без змін.
Рішення в частині розподілу судових витрат скасувати.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: