Справа № 22-ц-2120/11 20.09.2011 20.09.2011 24.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц-2120/11 Головуючий першої інстанції: Боброва І.В.
Категорія: 40 Суддя-доповідач апеляційного суду: Локтіонова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 вересня 2011 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Ямкової О.О., Локтіонової О.В.,
із секретарем судового засідання – Величковською В.С.,
за участю:
представника позивача – ОСОБА_2,
відповідачки – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
апеляційною скаргою
представника позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_5
на рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 30 травня 2011 року, ухвалене за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємця ОСОБА_6 та ОСОБА_3
про захист честі, гідності та ділової репутації,
В С Т А Н О В И Л А:
03 березня 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про визнання поширених в засобі масової інформації відомостей недостовірними, захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
Позивач вказував, що 23 жовтня 2010 року в Миколаївській обласній щотижневій газеті «Принцип» в №41 (131) було надруковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_1, автором якої є ОСОБА_7. Посилаючись на те, що викладені в цій статті відомості не відповідають дійсності, порочать його честь та гідність, завдають шкоди його діловій репутації, позивач просив суд визнати інформацію, що міститься у статті недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, зобов’язати Миколаївську обласну щотижневу газету «Принцип» в найближчому номері опублікувати спростування зазначеної інформації, надати йому право на відповідь шляхом опублікування її в найближчому після набрання чинності рішенням номері цієї газети тим же шрифтом, на тій же сторінці, на тому ж місці шпальти, у тій же кількості символів та стягнути з відповідачів солідарно 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 30 травня 2011 року в задоволенні позову про захист честі, гідності, ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації відмовлено.
Додатковим рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 26 липня 2011 року в задоволенні позову стосовно надання позивачу права на відповідь та стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просила його скасувати та ухвалити нове.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами і дійшов правильного висновку про те, що висловлювання відповідачів на адресу позивача не є негативною інформацією та викладені не у формі фактів, а у формі оціночних суджень, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Тому суд правильно відмовив в задоволенні позову.
Так, відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації, а ч.3 вказаної статті передбачає, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», негативною слід вважати інформацію, в який стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь - яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Згідно зі ст.47-1 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року, в редакції, що існувала на момент виникнення спірних правовідносин, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Такими судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, які містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Право висловлювати судження, оцінку, думку гарантовано ст.34 Конституції України. Це право також закріплено у ст.10 Європейської конвенції "Про захист прав людини і основних свобод", яка відповідно до ст.9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 2006 року є депутатом Миколаївської міської ради. В 2006 році був обраний за виборчим списком блоку політичної партії «Блок Юлії Тимошенко» та обраний головою однойменної фракції. Згідно особистої заяви в грудні 2009 року склав із себе повноваження голови фракції. В березні 2010 року разом з 6 депутатами утворили депутатську групу «Фронт змін». В 2010 році ОСОБА_4 був обраний депутатом за виборчим списком від політичної партії «Фронт змін» та продовжує ним бути на даний час (а.с.22, 77).
23 жовтня 2010 року в Миколаївській обласній щотижневій газеті «Принцип» в №41 (131) було надруковано статтю ІНФОРМАЦІЯ_1, автором якої є ОСОБА_7, в якій крім іншого було викладено інформацію, що «ОСОБА_4, долгое время возглавлявший фракцию БЮТ в Николаевском горсовете, после поражения Тимошенко в президентской кампании спешно перекочевал в депутатскую группу «Фронт перемен», «взять, к примеру, ситуацию вокруг пожара на строительной площадке на улице Гагарина, что случился еще в начале апреля. Злобные, но сведущие сплетники болтают, что член постоянно действующей депутатской комиссии по вопросам архитектуры, строительства и регулирования земельных отношений и просто скромный предприниматель ОСОБА_4 имеет к ней определенное отношение. Как, впрочем, и к некоторым другим стройплощадкам, расположенным на территории областного центра» (а.с.95).
Згідно з актом про пожежу від 04 квітня 2010 року, складеного інспектором Корабельного РВ ГУ МНС України Миколаївської області з участю власника ОСОБА_4, було встановлено, що місцем виникнення пожежі є господарча будівля за адресою АДРЕСА_1 (а.с.92).
Відповідно до витягів з рішень Миколаївської міської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку надані у власність в межах міста Миколаєва земельні ділянки ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (а.с.27, 79-91).
Таким чином відомості оприлюднені у статті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, які просив спростувати позивач, є критичними поглядами та оціночними судженнями відповідача особи позивача, а тому відповідач ОСОБА_6, який є засновником газети «Принцип» (а.с.76) не повинен нести відповідальність за ст.277 ЦК України.
В газеті «Принцип» в зазначеній статті було надруковано відкритий лист до редакції ОСОБА_3, в якому міститься наступне: «Всіма справами на цьому будівництві заправляє депутат міської ради партії БЮТ ОСОБА_4, який до речі завдяки своїй посаді має купу земельних ділянок» (а.с.95).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_3 неодноразово зверталася з однаковим текстом звернень до Миколаївської міської ради, прокурора Корабельного району м.Миколаєва, редакції газети «Принцип» (а.с.20, 93, 95). Приведені у цих зверненнях висловлювання через призму думки цієї громадянки є її оціночними судженнями та критичною оцінкою певних фактів, а тому є вираженням суб’єктивної думки.
Крім того, у ст. ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи указується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «Виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.
У зв’язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що немає фактів, які б доводили, що зазначена вище стаття щодо депутата міської ради, яким є позивач, мотивована цілеспрямованими діями з метою принизити честь, гідність чи ділову репутацію позивача.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та рішення суду є незаконним і постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, позбавлені правового обґрунтування та не були підтверджені при розгляді справи.
Таким чином, рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХ В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 відхилити, а рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 30 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: