АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.   Чернівці   05   вересня   2006  року   колегія   суддів   судової  палати  у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого                                                 Гончарука Г.М.

Суддів                                                            Семенюка К.М., Давнього В.П.

за участю прокурора                                     Хоміцької Т.Б.

та адвоката                                                    ОСОБА_1

розглянула   у   відкритому   судовому   засіданні   кримінальну   справу   за апеляцією адвоката ОСОБА_1 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 26 червня 2006 року. Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та мешканець м. Чернівці, проживає по АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, не працює, раніше не судимий,-засуджений за ст. 121 ч. 2 КК України на сім років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено утримання під вартою, строк відбуття покарання обчислюється з 23 березня 2006 року.

Стягнуто з засудженого на користь лікарні швидкої медичної допомоги кошти в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в сумі 1009 (одна тисяча дев"ять) грн. 50 коп.

Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 05 січня 2006 року біля 17 год, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння та знаходячись за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 на грунті неприязних відносин розпочав сварку зі своєю матір"ю - ОСОБА_3, 1913 року народження.

Під час даного конфлікту засуджений умисно наніс удари потерпілій

Справа № 11-345/2006 року     Головуючий у І інстанції  Байцар Л.В.

Категорія ст. 121 ч. 2 КК України                   Доповідач Семенюк К.М.

2

 по  різних  частинах  тіла  внаслідок чого ОСОБА_3 впала зі свого ліжка на підлогу.

В той же день потерпіла з отриманими тілесними ушкодженнями була доставлена на стаціонарне лікування в медичний заклад, де 11 січня 2006 року від отриманих тілесних ушкоджень померла.

Смерть потерпілої настала від закритої черепно-мозкової травми з забоєм речовини головного мозку. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких за ознакою як небезпечні для життя в момент їх виникнення.

В апеляції адвокат ОСОБА_1 просить вирок суду І інстанції скасувати, а справу провадженням закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину. В обґрунтування своїх апеляційних вимог, адвокат посилається на те, що його підзахисний ніякого насильства до потерпілої 05 січня 2006 року не застосовував і вказаний факт не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді, думку адвоката, який підтримав вимоги своєї апеляції, виступ прокурора, яка заперечувала проти апеляції, дослідивши матеріали справи в межах поданої апеляції та обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Вина ОСОБА_2 в умисному заподіянні ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої, при обставинах наведених у вироку, повністю доведена дослідженими судом доказами, яким дана правильна юридична оцінка.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у скоєному не визнав та пояснив, що його мати ОСОБА_3 останнім часом не ходила, а постійно лежала на ліжку, так як їй було 93 роки. Були випадки коли вона падала з ліжка. 05 січня 2006 року він ніякого насильства не застосовував до потерпілої. На його думку ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження під час падіння з ліжка, а коли він за допомогою родича поклав її на ліжко, то вона скаржилася, що вдарилася головою (а.с. 144).

З протоколу усної заяви (а.с. 3) вбачається, що потерпіла ОСОБА_3 повідомила органи міліції, що підсудний, знаходячись в стані алкогольного сп"яніння біля 17 год. 05 січня 2006 року наніс їй удар рукою по голові.

Вказані обставини потерпіла підтвердила в своїх поясненнях (а.с. 4).

Як вбачається з показів свідка ОСОБА_4 (а.с. 142-143), 06 січня 2006 року він згідно повідомлення з лікарні прибув на вул. Фастівську в м. Чернівці та опитав потерпілу, яка була дуже знесилена. ОСОБА_3 пояснила, що 05 січня 2006 року біля 17 год. підсудний прийшов додому випивший та в ході суперечки вдарив її по голові. Далі вона нічого не пам'ятає. Свідок оформив протокол усної заяви, відібрав пояснення і потерпла особисто розписалася в цих документах.

Аналогічні покази дав свідок ОСОБА_5

Тому твердження адвоката ОСОБА_1 про необхідність проведення  в  судовому засіданні  судово-почеркозначої експертизи для

З

 встановлення   справжності   підпису ОСОБА_3 в протоколі усної заяви про злочин та пояснень є безпідставними і суд І інстанції правомірно відхилив вказане клопотання.

З досліджених апеляційним судом пояснень та показів ОСОБА_2 в ході досудового слідства (а.с. 8, 9, 44-45, 61-62) вбачається, що засуджений добровільно написав явку з повинною та під час допитів пояснив, що наносив удари по обличчю потерпілої, від яких вона впала з ліжка на підлогу.

Подальшу зміну показів під час судового розгляду суд розцінив, як спосіб захисту з метою уникнути з боку ОСОБА_2 кримінальної відповідальності, дав їм належну оцінку в сукупності з іншими доказами та поклав в основу вироку покази дані ним під час досудового слідства.

Також як вбачається з заключення судово-медичної експертизи тяжкі тілесні ушкодження, які мали місце у потерпілої, виникли від дії тупих твердих предметів, характерні при нанесенні останній ударів рукою або ногою нападника з подальшим падінням потерпілої з положення стоячи з наданням тілу додаткового прискорення. Беручи до уваги характер та локалізацію тілесних ушкоджень, слід вважати, що останні виникли не менш як від десятиразового прикладання сили (десяти ударів ОСОБА_3). Неможливо отримання багаточисельних синців в ділянці обличчя, голови та тулуба при стягненні потерпілої з ліжка та при падінні на тверду поверхню підлоги з положення лежачи (а.с. 23-25).

Локалізація та характер тілесних ушкоджень вказують на умисел ОСОБА_2 на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої.

Досліджені докази у своїй сукупності свідчать про те, що суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої і правильно кваліфікував його дії за ст. 121 ч. 2 КК України.

Що стосується міри покарання, то вона обрана засудженому у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням тяжкості скоєного злочину, даних про особу винного та обставин справи, які пом"якшують та обтяжують покарання, зокрема, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп"яніння.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 26 червня 2006 року щодо засудженого ОСОБА_2 без змін.

Головуючий                                                                Гончарук Г.М.

Судді                                                                            Семенюк К.М.

Давній В.П.