Справа № 22-ц-2235/11 01.11.2011 01.11.2011 24.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц-2235/11 Головуючий у 1-й інстанції: Алексєєв А.П.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду: Локтіонова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 листопада 2011 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого – Лисенка П.П.,
суддів: Ямкової О.О., Локтіонової О.В.,
із секретарем судового засідання – Недо К.А.,
за участю відповідача – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 10 червня 2011 року, ухвалене за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі – ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» або Банк) до ОСОБА_2 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості по ньому та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання кредитного договору через істотну зміну обставин,
У С Т А Н О В И Л А:
01 вересня 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» пред’явив до ОСОБА_2 позов про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення кредитної заборгованості по ньому, посилаючись на те, що 24 липня 2007 року на підставі кредитного договору №014/08-112/65582 надав відповідачу кредит на суму 41 782,00 дол. США. зі сплатою 13,5% річних строком до 24 липня 2013 року і сплатою кредиту та відсотків згідно з графіком погашення кредиту в розмірі 1/72 від суми отриманого кредиту, щомісячно до 15 числа кожного місяця.
Відповідач впродовж 60 днів до дати звернення Банку до суду перестав здійснювати погашення за кредитним договором, що призвело до понесення збитків зі сторони Банку, а тому за умовами договору повинен достроково повернути кредит, проценти за користування ним та пеню, яка становить 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
З урахуванням викладеного та, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитом у сумі 17 408,98 дол. США (в еквіваленті 138 291 грн.71 коп.), несплачену заборгованість за тілом кредиту у сумі 4016,72 дол. США (в еквіваленті 31 907 грн.62 коп.), поточну заборгованість за відсотками за кредитом у сумі 166,42 дол. США (в еквіваленті 1321 грн.99 коп.), несплачену заборгованість за відсотками за кредитом у сумі 1823,91 дол. США (в еквіваленті 14 488 грн.59 коп.), пеню за несплачену заборгованість за тілом кредиту у сумі 7580 грн.75 коп. та пеню за несплачені відсотки за кредитом у сумі 3329 грн.44 коп.
16 лютого 2011 року ОСОБА_2 пред’явив зустрічний позов до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в якому просив на підставі ст.652 ЦК України розірвати кредитний договір в наслідок істотної зміни обставин, а саме настання фінансово-економічної кризи в країні та звернення банку з позовною заявою до суду про стягнення заборгованості, тобто про дострокове повернення грошових коштів, що позбавляє позичальника того, на що він розраховував при укладенні кредитного договору, а також розстрочити суму заборгованості, яка буде стягнута з нього на строк 60 місяців.
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 10 червня 2011 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволений у повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та відмовити банку у задоволенні позову або змінити рішення суду в частині стягнення пені, відмовивши у її стягненні чи зменшивши її розмір до розміру подвійної облікової ставки НБУ за період, за яким вона діяла.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи повністю позовні вимоги Банку та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні кредитного договору, не відбулося, а тому не має підстав для розірвання договору в силу ст.652 ЦК України. Проте, оскільки відповідач належним чином не виконує зобов’язання по кредитному договору, що призвело до виникнення заборгованості, то є підстави для його розірвання у зв’язку з істотним порушення відповідачем договору та стягнення з нього боргу та дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, а також сплати належних процентів.
Між тим, повністю з такими висновками суду колегія суддів не може погодитися.
Грошові зобов’язання відповідно до вимог ст.526 ЦК України мають виконуватися належним чином.
В разі порушення зобов’язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору.
Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частина 2 ст.1050 ЦК України передбачає що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.11-15, 53-57), 24 липня 2007 року Банк та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №014/08-112/65582, згідно з умовами якого Банк надав відповідачу кредит на суму 41 782,00 дол. США. зі сплатою 13,5% річних строком до 24 липня 2013 року і сплатою кредиту та відсотків згідно з графіком погашення кредиту в розмірі 1/72 від суми отриманого кредиту, щомісячно до 15 числа кожного місяця.
Пункт п.6.5. кредитного договору передбачає право Банку достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та неустойки, у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених цим договором. Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав позичальника, включаючи забезпечення за цим договором, за умови попереднього (за 30 днів) повідомлення позичальника рекомендованим листом.
Певний час відповідач виконував умови зазначеного договору, що свідчить про те, що він вважав всі його умови справедливими.
Однак станом на 04 лютого 2011 року внаслідок невиконання ним зобов’язань утворилась заборгованість, розмір якої склав 23416,03 дол. США, що еквівалентно 186009 грн.91 коп. та пеня в сумі 10 910 грн. 19 коп.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд І інстанції правильно визначив, що підстав для розірвання кредитного договору відповідно до положень ч.2 ст.652 ЦК України, яка пов’язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених цією нормою права, при істотній зміні обставин, немає.
А тому його рішення частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 до Банку не підлягає зміні.
Однак, на думку колегії суддів, висновки суду щодо вирішення первісного позову є неправильними, оскільки не відповідають встановленим обставинам справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства.
Як зазначалося вище кредитний договір, укладений між сторонами містить умову про можливість дострокового стягнення заборгованості за договором за умови попереднього повідомлення позичальника про це рекомендованим листом.
Такого доказу суду позивачем надано не було. Наявність в матеріалах справи письмової вимоги про дострокове погашення кредиту від 26 серпня 2010 року (а.с.20), не може свідчити про належне повідомлення відповідача, оскільки на ній відсутня відмітка про вручення її відповідачу.
Оскільки позивачем не було дотримано вимог договору про належне повідомлення позивача про дострокове стягнення заборгованості, то в цій частині позовні вимоги Банку є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, як заявлені передчасно.
Також не підлягають задоволенню вимоги Банку про дострокове розірвання кредитного договору, оскільки з позову Банку вбачається, що відповідач перестав здійснювати погашення за кредитним договором тільки впродовж 60 днів до дати звернення Банку до суду, а тому на думку колегії суддів його поведінка не свідчить про істотне порушення ним договору.
В той же час, з відповідача на користь позивача на підставі ст.526 ЦК України підлягає стягненню прострочена заборгованість по кредиту у сумі 6007,05 дол. США, що еквівалентно 47 718 грн.20 коп. та пеня у сумі 10 910 грн. 19 коп.
За такого, рішення суду в частині вирішення первісного позову відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
На підставі ст.88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати, а саме з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 586 грн.28 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 10 червня 2011 року в частині вирішення первісного позову скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.
Відмовити Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» в задоволенні позовної вимоги про розірвання кредитного договору №014/08-112/65582, укладеного 24 липня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/08-112/65582 від 24 липня 2007 року в сумі 6007,05 дол. США, що еквівалентно 47 718 грн.20 коп., пеню 10 910 грн. 19 коп., судовий збір 586 грн.28 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
У задоволенні інших позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді