ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р. < Текст >Справа № 22255/11

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача – Богаченка С.І.,

суддів  – Багрія В.М., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про зобов'язання перерахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю та доплату до пенсії,-

В С Т А Н О В И Л А :

18 жовтня 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про зобов'язання перерахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю та доплату до пенсії як особі яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю за період з 01 жовтня 2007 року по даний час, відповідно до  с.51, ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2010 року у справі №2а-1227/10 адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області провести ОСОБА_2 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, а також доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 18 жовтня 2010 року.

Постанова мотивована тим, що згідно статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». А відповідно до ст.39 непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Не погодившись із постановою її оскаржило Головне Управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, вважає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести  нове рішення, яким в відмовити в задоволенні позову повністю. Вказує на те, що позивач протягом грудня 2007 року, січня-лютого 2008 року та протягом січня-червня 2009 року працював, а тому немає права на доплату до пенсії. Просить застосувати строк звернення до адміністративного суду.

У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є особою яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, та потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи четвертої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Всупереч ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року по ст. 39 вказаного Закону та по ст. 51, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають положення ст.ст. 39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не вказані постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

    Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. У частині другій цієї статті вказано, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

    Положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.  

    У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

  Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 18 жовтня 2010 року.

Посилання позивача на застосування до спірних правовідносин ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на думку колегії суддів  є необгрунтованим.

     Так, оскільки Закон України «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року прийнятий пізніше ніж Закон України «Про пенсійне забезпечення», то він має пріорітет над останнім, а тому у вказаних правовідносинах застосовуються положення ст.46 Закон України «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування», за яким пенсія виплачується за минулий час лише нарахована.

     Колегія суддів зазначає, що оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду.

     Позивачем не надано доказів того, що ним був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин. Тому, з огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги за період з 01 жовтня 2007 року по 17 квітня 2010 року включно слід залишити без розгляду.

 За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та доплати до пенсії як пенсіонеру який проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю починаючи з 18 квітня 2010 року.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Головного Управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст.254 КАС України, колегія суддів, -   

                                                    П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області - задоволити частково, а постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2010 року у справі №2а-1227/10 – скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про зобов'язання перерахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю та доплату до пенсії - задоволити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про зобов'язання перерахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю та доплату до пенсії за період з 01 жовтня 2007 року по 17 квітня 2010 року включно - залишити без розгляду.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Чортківському районі Тернопільської області щодо відмови нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю та доплату до пенсії як пенсіонеру який проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у відповідності до ст.ст.39,51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Чортківському районі Тернопільської області нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком та доплату до пенсії як пенсіонеру який проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати на користь ОСОБА_2 починаючи з 18 квітня 2010 року відповідно до ст.39, ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з врахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

      Постанова апеляційного адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                    С. І. Богаченко

Суддя                                                                                           В.М. Багрій

Суддя                                                                                            Д.М. Старунський