Справа № 22-ц-2124/11   15.11.2011 15.11.2011   24.01.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц-2124/11                                                  Суддя суду 1-ї інстанції – Савін О.І.

Категорія 46                                                       Доповідач апеляційного суду – Локтіонова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

          15 листопада 2011 року                                                            м.Миколаїв

            Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області  у складі:

         головуючого – Лисенка П.П.,   

         суддів: Ямкової О.О., Локтіонової О.В.,

         із секретарем судового засідання – Шпонарською О.Ю.,

         за участю:

         позивача – ОСОБА_3,

         його представника – ОСОБА_4,

         відповідача – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу                                                      за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 червня 2011 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на Ѕ частку спільно придбаного майна,

В С Т А Н О В И Л А:

23 березня 2011 року ОСОБА_3 пред’явив зазначений позов, який обґрунтував наступним.

З березня 2001 року до 02 вересня 2009 року він та відповідач ОСОБА_5, проживаючи однією сім’єю без укладення шлюбу за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1, а також електроплиту «Ханса» вартістю 4800 грн., пральну машину-автомат «Ханса» вартістю 4000 грн., холодильник – морозильник «LG» вартістю 4900 грн., холодильник «Samsung» вартістю 2500 грн., телевізор «Панасонік» вартістю 4000 грн., телевізор «Тошиба» вартістю 1000 грн., телевізор «GVC» вартістю 2000 грн., мікрохвильову піч вартістю 1800 грн., два м’які куточки вартістю 4700 грн. та 2400 грн., прихожу вартістю 2000 грн., кухонний гарнітур вартістю 1000 грн., душову кабіну вартістю 6000 грн.

На даний час вони не проживають разом. Відповідач відмовляється визнати за ним право власності на Ѕ частину спільного майна, а тому позивач просив встановити факт проживання його та відповідача ОСОБА_5 однією сім’єю без шлюбу та визнати за ним право власності на Ѕ частину спільно придбаного майна.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 червня 2011 року та додатковим рішенням цього суду від 08 серпня 2011 року позов задоволений частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в період з березня 2001 р. по вересень 2009 року однією сім’єю без шлюбу.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1, а також на телевізор «Панасонік» вартістю 4000 грн., кухонну плиту з керамічною поверхнею вартістю 5180 грн., пральну машинку-автомат «Ханса» вартістю 2025 грн., холодильник – морозильник «LG» вартістю 4900 грн., телевізор «Тошиба» вартістю 1000 грн., мікрохвильову піч вартістю 1800 грн., холодильник «Samsung» вартістю 2174 грн., пилосмок «LG» вартістю 499 грн., душову кабіну вартістю 4010 грн. та аксесуари до неї вартістю 2880 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 18 грн.50 коп. судового збору та 4 грн.25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

Відповідач ОСОБА_5 подала на рішення апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить його в частині визнання за позивачем права власності на Ѕ частку квартири та душової кабіни, холодильника-морозильника «LG» і телевізора «Панасонік» скасувати та ухвалити нове рішення – про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

 Задовольняючи частково позов, районний суд виходив з того, що  спірна квартира є об’єктом спільної сумісної власності сторін, оскільки на момент набуття права власності на квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали однією сім’єю, вели спільне господарство, грошові кошти на придбання квартири та побутової техніки, придбання якої підтверджено письмовими доказами, збирали разом, а тому вони придбані за рахунок їх спільної праці; норми глави 8 СК України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, поширюються на спірні правовідносини.     

Проте повністю погодитися з цими висновками суду не можна.     

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.    

Ст.74 СК України передбачає, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин щодо квартири законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 Закону України "Про власність", ст.22 КпШС); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п.1 ст.17, ст.18, п.2 ст.17 Закону України "Про власність"); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).     

В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності (п.5 постанови Пленуму  Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права  приватної власності»).     

Таким чином, для визнання за особою, яка проживала з іншою особою без укладення шлюбу, права власності на частку у спірному майні, набутому до 1 січня 2004 року, вона має надати суду належні та допустимі докази про власну участь у набутті цього майна, оскільки сам по собі факт спільного проживання без реєстрації шлюбу, без визначення ступеня її участі працею і коштами у створенні спільної часткової власності не може бути підставою для визнання права власності на половину спірного майна.   

Згідно з вимогами ч.ч.1,4 ст.60 ЦПК України кожна сторона  зобов’язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з пояснень у судовому засіданні сторін по справі, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_5  з 2001 року і до 02 вересня 2009 року проживали однією сім’єю без укладення шлюбу (а.с.78-81, 88). За час їх сумісного проживання, що не оспорюється жодною стороною та підтверджується письмовими доказами, ними було придбано електроплиту «Ханса» вартістю 5180 грн., пральну машинку-автомат «Ханса» вартістю 2025 грн., холодильник «Samsung» вартістю 2147 грн., телевізор «Тошиба» вартістю 1000 грн., мікрохвильову піч вартістю 1800 грн., холодильник-морозильник «LG» вартістю 4900 грн., телевізор «Панасоник» вартістю 4000 грн. (а.с.43-52).

В той же час 11 липня 2001 року відповідач ОСОБА_5 придбала квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку за нею визнано рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 жовтня 2009 року, яке набрало законної сили 13 жовтня 2009 року (а.с.58-63).

Враховуючи викладене, оскільки Сімейний кодекс України набрав чинності 01 січня 2004 року, то і встановити факт проживання сторін однією сім’єю без шлюбу можливо тільки з цієї дати.

Оскільки в судовому засіданні було доведено зазначений факт, то колегія суддів вважає можливим встановити факт проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_5 однією сім’єю без шлюбу з 1 січня 2004 року і до 02 вересня 2009 року.

Приймаючи до уваги, що сторонами по справі було визнано, що в період їх сумісного проживання за їх спільні кошти ними було придбано майно на загальну суму 21 052 грн., а саме електроплита «Ханса» вартістю 5180 грн., пральна машинка-автомат «Ханса» вартістю 2025 грн., холодильник «Samsung» вартістю 2147 грн., телевізор «Тошиба» вартістю 1000 грн., мікрохвильова піч вартістю 1800 грн., холодильник-морозильник «LG» вартістю 4900 грн., телевізор «Панасоник» вартістю 4000 грн., то колегія суддів вважає правильним визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку цього майна, що є об’єктом його та ОСОБА_5 спільної сумісної власності.    

Однак, у вимогах ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, на думку колегії суддів, слід відмовити, оскільки права і обов’язки щодо спірного майна виникають в момент його придбання, тому правовий режим майна (квартири), придбаної у 2001 році і правовідносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 із приводу нього, не можуть регулюватися нормами СК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року. У судовому засіданні позивачем  на було надано належних та допустимих доказів про власну участь у набутті цього майна, оскільки сам по собі факт спільного проживання без реєстрації шлюбу, без визначення ступеня його участі працею і коштами у створенні спільної часткової власності не може бути підставою для визнання права власності на половину спірного майна.    

Щодо вимог про визнання за позивачем права власності на Ѕ частку телевізора «GVC», двох м’яких кутків, прихожої, кухонного гарнітуру та душової кабіни, то, на думку колегії суддів, ці вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було доведено належними доказами факт придбання сторонами під час їх сумісного проживання телевізора, м’яких кутків, прихожої та кухонного гарнітуру, а стосовно придбання душової кабіни, то обидві сторони підтвердили, що вона була придбана для квартири матері відповідача у 2008 році, і з того часу знаходиться там. А наявний в матеріалах справи чек не містить даних щодо імені особи, яка придбала зазначену душову кабіну.

Виходячи з цього на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення – про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3

  Крім того підлягає скасуванню і додаткове рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, оскільки суд не звернув уваги на положення ч.1 ст.88 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку задоволення позову частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ст.88 ЦПК України позивач має право на присудження на його користь з відповідача понесених ним судових витрат.

Оскільки при подачі позову до суду він сплатив 8 грн.50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, то зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Крім того з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 96 грн.76 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 83 грн.  

Оскільки при зверненні до суду позивачем не в повній мірі були сплачені судові витрати, а під час судового розгляду його вимоги задоволені частково, то з нього також підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 365 грн.24 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 червня 2011 року та додаткове рішення цього суду від 08 серпня 2011 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу та визначення часток у праві спільної сумісної власності задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_5 однією сім’єю без шлюбу з 1 січня 2004 року і до 02 вересня 2009 року.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку майна, що є об’єктом його та ОСОБА_5 спільної сумісної власності, а саме:

-          електроплиту «Ханса» вартістю 5180 грн.,

-          пральну машинку-автомат «Ханса» вартістю 2025 грн.,

-          холодильник «Samsung» вартістю 2147 грн.,

-          телевізор «Тошиба» вартістю 1000 грн.,

-          мікрохвильову піч вартістю 1800 грн.,

-          холодильник-морозильник «LG» вартістю 4900 грн.,

-          телевізор «Панасоник» вартістю 4000 грн, загальною вартістю 21 052 грн.

У вимогах ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, телевізора «GVC», двох м’яких кутків, прихожої, кухонного гарнітуру та душової кабіни – відмовити за їх недоведеністю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 8 грн.50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та на користь держави 96 грн.76 коп. судового збору та 83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 365 грн.24 коп. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу  може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:                                     

Судді: