ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2006 р. | № 2-9/5417.3-06 (2-14/633.2-05, 2-24/2570.2-04, 2-3/11678-01) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Суддів | Невдашенко Л.П., Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | приватного виробничо-торговельного підприємства "Інвек" |
на постанову | від 15.06.2006 року Севастопольського апеляційного господарського суду |
у справі | №2-9/5417.3-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим |
за позовом | приватного виробничо-торговельного підприємства "Інвек" |
до | племінного птахівницького колективного підприємства "Птахокомплекс" |
про | стягнення 60404,95 грн. |
за участю представників сторін : |
позивача | не з’явились, |
відповідача | не з’явились, |
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду АР Крим від 11 січня 2002 р. у справі №2-3/1694-2002 р. задоволено позов приватного виробничо-торговельного підприємства “Інвек” до племінного птахівницького колективного підприємства “Птахокомплекс” на користь позивача стягнуто 59178,33 грн. заборгованості, 122662 грн. пені, 604,05 грн. державного мита, 5200,00 грн. витрат за послуги адвоката та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначене рішення набрало законної сили.
30.05.2002 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява племінного птахівницького колективного підприємства „Птахокомплекс" про перегляд рішення ГС АРК №2-3/1694-2002 р за нововиявленими обставинами.
У зазначеній заяві відповідач просив переглянути рішення ГС АРК у справі №2-3/1694-2002 від 11.01.2002 р за нововиявленими обставинами: рішення ГС АРК від 11.01.2002 року у справі №2-3/1694-2002 скасувати, у позові приватному виробничо-торговельному підприємству „Інвек" відмовити у зв’язку з тим, що згідно сертифікатів якості, наданих ПВТП „Інвек", висновку Львівського НД ветпрепаратів та кормових добавок і Харківського інституту птаховодства позивачем поставлявся премікс „Panto” Р-4305 для птиці 0,5-процентний виробництва Німеччини. Відповідно до довідки Запорізького пункту держветконтролю премікс 0,5% виробництва Німеччини на територію України позивачем не завозився. У судовому засіданні не досліджувалися питання, який премікс (0.5% або 1%) поставив позивач, однак це питання має істотне значення, тому що імпортний препарат, завезений на Україну без належного оформлення, не може бути предметом подальшої купівлі-продажу.
Ухвалою господарською суду АР Крим від 09.04 –22.04.2001 р. у справі №2-19/498.1-2003 рішення ГС АРК від 11.01.2002 р. залишене без змін за мотивами того, що несвоєчасно подані докази не можуть бути підставою для розгляду справи за нововиявленими обставинами, накладні містять дані про кількість, ціну та асортимент товару, тоді як у договорі немає умов про концентрацію преміксу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.06.2003р. ухвала ГС АР Крим від 09-22.04.2003р. залишена без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 13 листопада 2003 р. ухвала господарського суду АР Крим від 09.04.-22.04.2003 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.06.2003 р. скасовані, касаційна скарга відповідача задоволена частково та справа передана на новий розгляд до ГС АРК з огляду на те, що обставини про поставку 0,5 % преміксу стали відомі відповідачу у квітні 2002 р.
Справі був присвоєний номер 2-24/498.2-03.
Рішенням ГС АРК від 11.04.2005 р. було змінене рішення ГС АРК від 11.01.2002 р. у справі № 2-3/1694-2002 та позов було задоволено частково.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2005 р. у справі № 2-14/633.2-2005 зазначене рішення ГС АРК від 11.04.2005 р. залишене без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2005 р. у справі № 2-14/633.2-2005 касаційна скарга ПВТП „Інвек" була задоволена частково. Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2005 р. та рішення господарського суду АР Крим від 11.04.2005 р. були скасовані, а справа була передана на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
10.11.2005 р. до Верховного суду України надійшла касаційна скарга від ППКП „Птахокомплекс" на постанову Вищого господарського суду України від 11.10.2005 р.
Ухвалою Верховного суду України від 22.12.2005 р. в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 11.10.2005 р. у даній справі було відмовлено, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 17.04.2006 у справі № 2-9/5417.3-2006 заяву племінного птахівницького колективного підприємства "Птахокомплекс" від 30.05.2002 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2002 у справі № 2-3/1694-2002 задоволено частково. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2002 у справі № 2-3/1694-2002 змінено.
В частині стягнення з племінного птахівницького колективного підприємства "Птахокомплекс" 627,90 грн. боргу, 16,51 грн. пені, 4,40 грн. інфляції та 1,03 грн. річних провадження у справі припинено. В решті позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (судді: Борисова Ю.В., Латинін О.А., Щепанська О.А.) від 15.06.2006 року вищевказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з даною постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення у справі.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановили попередні судові інстанції, позивач просить суд стягнути 60404,95 грн., в т.ч. 51799,40 грн. заборгованості, 7398,93 грн. індексу інфляції, 1226,22 грн. пені та 133,06 грн. річних.
06.06.2001 р. та 11.06.2001 р. сторони уклали договори № 160/06/01 та № 162/06/01 на поставку імпортних ветеринарних препаратів, вакцин, вітамінів та кормових добавок.
Розділом 2 договорів передбачено, що кількість, ціна та асортимент товару узгоджуються сторонами безпосередньо перед кожною поставкою, підтвердженням узгодження кількості, ціни та асортименту товару є відмітка уповноваженого представника замовника у накладній, яка містить посилання на договір.
По накладних № 3445 від 28.08.2001 р. позивач поставив відповідачеві ветеринарну вітамінну мінеральну суміш премікс „Panto Р” 4305 на суму 13200 грн., № 3697 від 11.09.2001 р. - ветеринарну вітамінну мінеральну суміш премікс „Panto Р” 4305 на суму 14040 грн. та вітамінну суміш “AMINOYIT MIX YITAL” на суму 627,90 грн., № 3882 від 25.09.2001 р. - ветеринарну вітамінну мінеральну суміш премікс „Panto Р” 4305 на суму 9652,50 грн., № 4055 від 04.10.2001 р. - вітамінну мінеральну суміш премікс „Раntо Р” 4305 на суму 14 259 грн., разом на суму 51151,50 грн. та вітамінну суміш “AMINOYIT MIX YITAL” на суму 627.90 грн.
У накладних не вказане процентне відношення преміксу, однак вказане його найменування - премікс „Panto Р” 4305, тобто предметом поставки є премікс із зазначеним цифровим маркуванням.
28.09.2001 р. був укладений акт відбору зразків №1 (т.1, а.с 165) одержаного позивачем преміксу. Акт не містить належних відомостей про упаковку та пломбування проб. Однак, акт складений за участю ветеринарного лікаря позивача та факт відбору проб не викликає сумніву. Відповідно до листа № 601-Л/03 від 24.10.2001 р. (т.1, а.с. 166) Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок якість представленого зразку преміксу „Panto Р” 4305 містять показники, які відносяться до 0,5% преміксу.
Згідно з довідкою Державного департаменту ветеринарної медицини від 03.03.2004 р. №15-3-1-8/527 премікс „Panto Р” 4305 виробництва Німеччини не був зареєстрований в Україні (т.2, а.с. 113).
Ухвалою ГС АРК від 26.03.2004 р матеріали справи були направлені до Головного управління СБУ в АР Крим для проведення перевірки факту ввозу позивачем на територію України преміксу „Panto Р –4305” виробництва Німеччини. Відповідно до довідки Головного управління СБУ в АР Крим №76/36/29077 від 16.12.2004 р., позивач ввозив тільки три види преміксів: „Panto-Р", „Panto-В", „Panto -L" однопроцентних без будь-яких цифрових позначень (т.3, а.с. 22-49).
У накладних позивача ці цифрові позначення є та вони свідчать про поставку відповідачу 0,5% преміксу, який на території України не зареєстрований, його походження невідоме.
Відповідно до довідки Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок від 03.03.2004 р. №232-Л/08 на території України премікс „Panto Р –4305” виробництва Німеччини не зареєстрований, дозволу на реалізацію та застосування даного преміксу ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок не надавав, маркування „4305" означає внутрішній код виробника, який і може дати відповідь про відсотковий вміст преміксу (т.2, а.с. 108).
Позивач у відзивах на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (т.2 а.с.6, 52) не підтверджує поставку 0,5% преміксу, представники позивача стверджують, що відповідачу був поставлений премікс „Panto -Р" однопроцентний, тому що він завозив з Німеччини тільки однопроцентний премікс, цифрове позначення „4305" не означає, що не 0,5% премікс, а є тільки кодом виробника.
Документами, які підтверджують походження поставленого товару та доказами того, що товар є імпортним свідчить сертифікат якості, виданий фірмою-виробником, вантажна митна декларація, ветеринарне свідоцтво, видане ветеринарною службою України, сертифікат відповідності та реєстраційні документи відповідних контрольних органів, які підтверджують можливість використання цього товару на території України.
Позивач не представив суду жодного з цих документів, які підтверджують ввезення ним на територію України премікса „Раntо Р- 4305" 0,5 процентного.
Доводи позивача, що ветеринарні свідоцтва передані відповідачеві, не можуть бути прийняті до уваги, тому що доказів їх одержання у Державному департаменті ветеринарної медицини позивач також не надав. Крім цього позивач заперечує передачу ним відповідачу копій сертифікатів якості на 0,5% премікс “Panto Р - 4305” виробництва німецької фірми “HL HAMBURGER LEISTUNGSFUTTER”, які завірені печатками позивача та ввезення цього преміксу на територію України.
Таким чином, позивач не довів, що поставлений ним відповідачу премікс „Panto Р-4305" є імпортним препаратом, в зв'язку з чим цей факт поставки не може бути розцінений, як виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами №160/06/01 та №162/06/01. З цієї ж причини у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача оплати за поставлений премікс в рамках цих договорів, так як він не виконав своїх зобов'язань з поставки імпортного преміксу, в зв'язку з чим у відповідача не виникли зобов'язання щодо оплати.
Отриманий премікс відповідач використав для годівлі птиці, претензій позивачу по його якості не пред'являв, так як був впевнений, що отримав імпортний 0,5 процентний премікс, а результати аналізів ненабагато відрізнялися від якісних показників, які належать 0,5 процентному преміксу.
Відповідач не звертався до суду з позовами про визнання договорів поставки №160/06/01 та 162/06/01 недійсними, так як по своїй суті вони не суперечать діючому законодавству України. Невиконання позивачем зобов'язань з поставки імпортного премікса в рамках цих договорів не може бути підставою для визнання їх недійсними.
За таких обставин, господарські суди дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення вартості преміксу "Раntо - Р" 4305 задоволенню не підлягають.
По накладній № 3697 від 11.09.2001 р. позивач також поставив відповідачеві вітамінну суміш “AMINOYIT MIX YITAL” на суму 627,90 грн.
Згідно з п.4.2. договорів відповідач зобов'язаний оплатити кожну партію товару протягом 30 календарних днів з дати одержання, тобто строк оплати за суміш “AMINOYIT MIX YITAL” наступив 11.10.2001 р.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.), ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У цій частині позову позовні вимоги обгрунтовані.
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та п. 5.2. договору відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Позовні вимоги позивача у частині стягнення пені обгрунтовані частково від суми боргу 627,90 грн. за період з 12.10.2001 р. по 12.11.2001 р., як зазначено позивачем, у сумі 16,51 грн.
Відповідно до ст. 214 ЦК УРСР, ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.
Позовні вимоги позивача у частині стягнення інфляції та річних також обгрунтовані частково від суми боргу 627,90 грн., інфляція за жовтень-листопад 2001 р. становить 4,40 грн., річні за період з 12.10.2001 р. по 31.10.2001 р., як зазначено позивачем, становить 1,03 грн.
Приймаючи до уваги, що відповідачем перерахована платіжним дорученням № 02231 від 23.082005р. в рахунок погашення заборгованості згідно наказу ГС АРК від 14.07.2005р. у справі №2-14/633 сума 713,02 грн.(627,90 грн. боргу, 16,51грн. пені, 4,40 грн. інфляції. 1,03 грн. річних, 55,94 грн. витрат на послуги адвоката, 6,50 грн. держмита, 0,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), то провадження в частині стягнення 627,90 грн. боргу, 16,51 грн. пені, 4,40 грн. інфляції і 1,03 грн. річних, господарським судом припинено провадження у цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Однак, погодитися з такими висновками неможливо, оскільки при винесені даної постанови були невірно застосовані норми матеріального права.
Суд, відмовляючи позивачу у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем для відповідача поставлено премікс “Panto Р-4305” неналежної якості та що він не довів, що поставлений ним препарат є імпортним препаратом, оскільки згідно довідки Державного департаменту ветеринарної медицини від 03.03.2004р. премікс “Panto Р-4305” виробництва Німеччини не був зареєстрований в Україні, а його походження невідоме.
Оскільки, як зазначив суд, згідно довідки Головного управління СБУ в АР Крим ПВТП “Інвек” ввозило тільки три види преміксів: „Panto-Р", „Panto-В", „Panto -L" однопроцентних без будь-яких цифрових позначень (т.3, а.с. 22-249). А в накладних позивача ці цифрові позначення є і вони свідчать про поставку відповідачу 0,5% преміксу, який на території України не зареєстрований.
Тобто відповідачу було поставлено вітамінну мінеральну суміш премікс “Panto Р-4305” не того відсоткового вмісту, який зазначений у накладній (тобто неналежної якості). Однак, він її не повернув позивачеві, а використав за призначенням.
За таких обставин справи суд не мотивував чому він не застосував до даних правовідносин ст. 234 ЦК УРСР або ст.ст. 708, 710 ЦК України, якими передбачено наслідки поставки товару неналежної якості. Використавши товар за призначенням, відповідач не оплатив хоча б частково вартість поставленого товару з урахуванням зменшення купівельної ціни із-за неналежної якості, а суд відповідним чином вказану обставину не врахував.
Крім того, судом неповно було досліджено наявні в матеріалах справи докази, зокрема, як наголошує скаржник в матеріалах справи (а.с.78, т.3), є лист фірми “HL HAMBURGER LEISTUNGSFUTTER” (Німеччина) від 21.03.2005р., згідно якого цифровий код “4305” виготовленого ними премікса “Panto Р-4305” є внутрішньовиробничим кодом і не може свідчити про процентний вміст премікса.
Згідно довідки СБУ також вбачається, що на територію України ввозився премікс “Panto Р” без будь-яких позначок, однак вказаної обставини суд також не врахував.
Не ґрунтується на нормах діючого на той час законодавства висновок суду про те, що позивачем було порушено ст.14 Закону України “Про ветеринарну медицину”, згідно якої не зареєстровані в Україні ветеринарні препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки заборонено ввозити та використовувати, оскільки на час поставки товару (серпень-жовтень 2001 року) Закон України “Про ветеринарну медицину” діяв в редакції від 25.02.1992р. № 2498 і ст.14 вказаного Закону не містила будь-якої заборони на ввіз і використання незареєстрованих в Україні кормових добавок. А зміни внесено до ст.14 вказаного Закону тільки 15.11.2001р., тобто вже після поставки вказаного товару і тому закон у новій редакції застосовуватися не міг.
Наведене свідчить про неповне з’ясування попередніми судовими інстанціями обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судові рішення підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд місцевому господар ському суд.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117,1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2006 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року у справі № 2-9/5417.3-2006 скасувати, а матеріали справи передати до місцевого господарського суду для нового розгляду.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М. Михайлюк
Н. Дунаєвська