Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 –1095 / 2012 р. Головуючий у 1 інстанції: Васильченко В.В.
Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.
РІШЕННЯ
Іменем України
16 лютого 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Кримської О.М.
Забіяко Ю.Г.
При секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кредитної спілки «Актив»
на рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Кредитної спілки «Актив», ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог –орган опіки та піклування Кам’янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області, Кам’янсько-Дніпровська міжрайонна прокуратура Запорізької області, про визнання договору поруки недійсним,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Кредитної спілки «Актив», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору поруки недійсним.
В позові зазначали, що 01.10.2008р. між Кредитною спілкою «Актив»та ОСОБА_5 було укладено договір кредиту № В/КЛ510-ПП, за умовами, якого було відкрито кредитну лінію 75 000 грн. окремими виплатами, не більше загальної суми договору, та кожна виплата оформлювалась додатковими угодами. Відповідно до п.5 договору виконання його було забезпечено заставою та договорами поруки з ОСОБА_4 і ОСОБА_6 Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі посилалися на те, що укладений договір поруки між КС «Актив»та ОСОБА_4 є недійсним з тих підстав, що поручителя не було ознайомлено в повному обсязі про умови договору та додаткової угоди, всупереч ст.203 ЦК України. Крім цього, оскаржуваний договір поруки укладено з порушенням ст.65 СК України, та вимог законодавства щодо обов’язкової згоди органу опіки та піклування.
Посилаючись на викладені обставини, просили суд визнати договір поруки від 01.10.2008р. за № В/КЛ510-ПП до кредитного договору №В/КЛ510ПП від 01.10.2008р., укладений між КС «Актив»та ОСОБА_4 недійсним - та стягнути з відповідачів солідарно судові витрати.
Рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2011 року позов задоволено.
Визнано договір поруки №В/КЛ510-ПП до кредитного договору №В/КЛ510-ПП від 01.10.2008 року, укладений між КС «Актив»та ОСОБА_4 недійсним.
Стягнуто солідарно з КС «Актив», ОСОБА_4, ОСОБА_5 судовий збір в сумі 94,10 грн. на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3
Не погоджуючись з рішенням суду Кредитна спілка «Актив»подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість, незаконність, неповне та неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити, стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 47,50 грн.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення договору поруки сторонами не додержані вимоги, які встановлені ст.203 ЦК України.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Відповідно до положення ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За умовами ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, котрі визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, що 01.10.2008 року між Кредитною спілкою «Актив»та ОСОБА_5 було укладено договір кредитної лінії № В/КЛ510-ПП, відповідно до умов якого КС «Актив»відкриває позичальнику кредитну лінію з лімітом 75 000грн. під 0,0959% від суми залишку за кредитом за кожен день користування кредитом, окремими виплатами не більше загальної суми договору, кожна виплата оформлюється додатковою угодою. Кредит надається строком на 24 місяці. Того ж дня між цими сторонами було укладено додаткову угоду до вищезазначеного договору, яка є невід’ємною його частиною, якою скоректовано лише суму наданих кредитних коштів –60 000грн. під 0,0959% від суми залишку за кредитом за кожен день користування кредитом.
В цей же день, 01.10.2008 року ОСОБА_4 поручилася за виконання боржником грошових зобов’язань за кредитним договором, уклавши з КС „Актив” договір поруки №В/КЛ510-ПП, в п.5.1 якого зазначено, що поручитель ознайомлена з умовами кредитного договору, укладеного між кредитором і боржником. Крім цього, в договорі кредитної лінії вказано, що ОСОБА_4 особисто ознайомлена з кредитним договором, зміст всіх пунктів їй зрозумілий, зауважень не має.
Відповідно до вимог закону правочин може бути визнаний недійсним судом лише з підстав, передбачених законом –ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність таких обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору поруки з підстав, передбачених ч.1 ст.203 ЦК України, суд не вірно послався на норму закону і не вірно зазначив, з яких правових підстав визнає недійсним договори поруки.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що договір поруки укладений 01.10.2008 року між Кредитною спілкою «Актив»та ОСОБА_4 за №В/КЛ510-ПП виходить за межі дрібного побутового й фактично стосується майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Спірний договір поруки порушує майнові права позивача, як чоловіка поручителя ОСОБА_4, та укладений з порушенням вимог ст.65 Сімейного кодексу України.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Щодо спільного сумісного майна подружжя має рівні права та обов’язки й повинно здійснювати право володіння, користування та розпорядження спільним майном за взаємною згодою.
Таким чином, положення ст.65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на укладення інших правочинів, не пов’язаних з розпорядженням майном.
Щодо договору поруки, то відповідно до ст.553 ЦК поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Поручитель відповідатиме лише власним особистим майном або своєю часткою у спільному майні подружжя.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі посилалися на ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», та вимагали визнати договір поруки недійсним, оскільки в будинку проживає малолітня дитина, яка має право постійного користування спірним жилим приміщенням, як член сім’ї власника жилого будинку, а органом опіки та піклування попередньої згоди на укладення договору не надавалося.
Однак, попередня згода органу опіки та піклування потрібна у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.
Оскільки порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового), а не правочином щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому до таких правовідносин норми ст.65 Сімейного кодексу України, ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства»не застосовуються.
Таким чином, зазначене свідчить про те, що під час укладання договору поруки права як самого поручителя, так і власників нерухомого майна та неповнолітньої дитини порушені не були, договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за цим договором, тому передбачених законом підстав для визнання договору недійсним не встановлено.
Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції у відповідності до вимог п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
КС «Акттив»при подачі апеляційної скарги сплачено 47,05грн. судового збору, які відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з позивачів у рівних частках з кожного по 23,53грн. (а.с.57).
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Актив» задовольнити.
Рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2011 року по цій справі скасувати.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Кредитної спілки «Актив», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору поруки, укладеного 01.10.2008 року між Кредитною спілкою «Актив»та ОСОБА_4 за № В/КЛ510-ПП.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Актив»судові витрати з оплати судового збору в сумі 23,53грн. з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: