Дата документу 31.01.2012
Справа № 2а/815/88/12
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2012 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого –судді: Ковальової Ю.В.,
при секретарі: Хричовій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 3840 про стягнення грошової компенсації замість не отриманого речового майна,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 3840 про стягнення грошової компенсації замість не отриманого речового майна.
Позивач в обґрунтування адміністративного позову посилається на те, що він проходив військову службу у військовій частині А3840 м. Мелітополя. За наказом командира 25 гвардійської бригади транспортної авіації № 13 від 14.07.2011 року був звільнений в запас. За період проходження служби, заборгованість з виплати грошової компенсації за належне до видачі речове майно складає 4037,36 грн. При звільненні ця сума не була погашена, тому позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та надав заяву про слухання справи у його відсутність.
Представник військової частини А-3840 м. Мелітополя у судове засідання не з’явився, але надав заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
У відповідності до вимог ч.3 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Ураховуючи означене, з метою повного, всебічного та своєчасного захисту прав позивача в сфері публічно –правових відносин, суд вважає за доцільне розглянути справу в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців в правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів (Дію пункту 2 статті 9-1 зупинено на 2007 рік згідно із Законом N 489-V від 19.12.2006, але зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008)
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин” держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Дія частини 2 ст. 9 Відповідно до Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх родин»в зв’язку з економією бюджетних коштів з 11.03.2000 року призупинена Законом України № 1459-III від 17.02.2000 року.
Суд, аналізуючи зміст Закону України № 1459-III від 17.02.2000 року, вважає що призупинення вказаним нормативним актом права військовослужбовців отримувати речове майно, продовольчі пайки чи по їх бажанню грошову компенсацію замість них суперечить положенням Конституції України.
Так, ст.ст.17, 22 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, що знаходяться на службі в Збройних Силах України, конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті повних законів чи внесенні змін у чинне законодавство не допускається звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
В рішенні Конституційного Суду України від 20.03.2002 року вказано, що оскільки для значної кількості громадян пільги, компенсації та гарантії, право на які передбачені діючим законодавством до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України) то звуження змісту об’єму цього права шляхом внесення змін в діюче законодавство у відповідності ст. 22 Конституції України не допускається.
Крім того, статтею 16 Закону України «Про Збройні Сили України» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Збройні Сили України»від 05.10.2000 року гарантовано забезпечення державою соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, робітників та військовослужбовців Збройних Сил України та осіб, звільнених в запас або відставку, а також членів їх сімей.
Вказаною ж статтею встановлено, що військовослужбовцям гарантується отримання за рахунок держави житла, грошового, майнового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення, які стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі.
Слід відзначити, що дана стаття Закону України «Про Збройні Сили України»вступила в законну силу з січня 2001 року, отже дія стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України»в частині гарантованого отримання за рахунок держави житла, грошового, майнового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення не було призупинено чи скасовано.
Крім того, оскільки Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»був введений в дію з 11.03.2000 року, вступивши в законну силу дія ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України»від 01.01.2001 року фактично скасовує дію Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».
Згідно п. 27 Постанови Кабінету міністрів України від 28 жовтня 2004 р. N 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу у військовій частині А3840 м. Мелітополя. Наказом командира 25 гвардійської бригади транспортної авіації № 13 від 14.07.2011 року був звільнений в запас (а.с.8). Згідно довідки № 247ж від 14.07.2011 року на одержання грошової компенсації до видачі грошовими коштами заборгованість складає 1132,08 грн., для видачі речового майна і переліку предметів, які підлягають до видачі (а.с.9), заборгованість складає 2905,28 грн., яку відповідач при звільненні не погасив, тому суд вважає за необхідне стягнути суму заборгованості в грошовому еквіваленті замість не отриманого речового майна.
Керуючись ст.ст. 158, 159, 160, 161, 163 КАС України, ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин», суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Військової частини А 3840 про стягнення грошової компенсації замість не отриманого речового майна –задовольнити.
Стягнути з Військової частини А 3840 м. Мелітополя Запорізької області на користь ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер- НОМЕР_1 грошову компенсацію замість речового майна в сумі 4037 (чотири тисячі тридцять сім) гривень 36 копійок.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду Ю.В.Ковальова