Справа № 2-952/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2011 Городоцький районний суд Львівської області

в складі головуючої судді:Струс Л. Б.

з участю секретаря:

представника позивача Цап І. М.

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городку цивільну справу за позовом  ОСОБА_4  до  ОСОБА_5  про виселення , -

в с т а н о в и в :

28.10.2011р. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про виселення відповідачки із належного їй на праві власності житлового будинку, що у АДРЕСА_1, без надання іншого житла та зняття  з реєстрації.

Свої вимоги в основному мотивувала тим, що їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. У даному будинку зареєстрована і проживає її дочка ОСОБА_5 – відповідачка у справі. Проживання із відповідачкою в одному будинку є нестерпним, оскільки вона постійно, безпричинно порушує правила співжиття, влаштовує сварки, скандали, під час яких погрожує їй фізичною розправою, застосовує фізичне насильство, вчиняє бійки, принижує її перед сусідами. З приводу неправомірної поведінки відповідачки вона неодноразово зверталася в органи міліції за захистом. Також відповідачка не бере участі в утриманні будинку, його ремонті, оплаті послуг за електроенергію, газ, хоча користується всіма видами послуг. Таким чином відповідачка свідомо, свою неправомірною поведінкою систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим подальше з нею спільне проживання, заходи громадського впливу, в тому числі виховного з боку працівників міліції результату не дали, відповідачка належних висновків з них не зробила, а тому задля своєї безпеки і спокою  в старості, необхідності захисту своїх прав та законних інтересів просить про задоволення позову.            

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала та пояснила, що відповідачка ОСОБА_5 чинить їй перешкоди у користуванні власним житловим приміщенням, не дає користуватися ванною, туалетом, обрізала батареї, відключила газ, вона вимушена палити дровами, хоча оплачує всі комунальні послуги, - воду, газ, світло, також відповідачка виганяє її з будинку, ображає нецензурними словами, погрожує фізичною розправою,   просить про вислення відповідачки з належного їй житлового будинку.

На підтримку позову з мотивів та обставин викладених у ньому в суді висловився представник позивачки – адвокат ОСОБА_3, просить про задоволення вимог в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_5 в судовому  засіданні заперечила проти позову та пояснила, що в неї з позивачкою виникають сварки із-за користування будинком. Вона частково внесла кошти в покращення будинку, провівши ремонт, а позивачка належним чином у будинку не дотримується порядку. Зокрема, відповідачка ОСОБА_5 визнала, що не дає позивачці  користуватися туалетом, ванною в будинку, закриває їх, відключила газ до другої половини будинку встановивши заглушки в опалення. Ввважає, що має право на частину спірного будинку так як вкладала у нього свої кошти, просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 показали, що неодноразово бачили як ОСОБА_5 кривдить свою матір ОСОБА_4, вчиняє з нею сварки, скандали, виганяє її з будинку, наносить побої.

Свідок ОСОБА_9 в суді показав, що позивачка ОСОБА_4 на протязі 2011р. неодноразово зверталася в райвідділ міліції з приводу неправомірної поведінки відповідачки ОСОБА_5, по даних заявах проводилася перевірка, в порушенні кримінальної справи відносно відповідачки було відмовлено та рекомендовано позивачці звернутися в суд в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши пояснення сторін, свідчення свідків, дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази в їх сукупності, вивчивши відмовні матеріали з Городоцького РВ ГУ МВС України у Львівській області, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Так, у відповідності до положень ст.ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

За правилами ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ст.391 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у   здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

У відповідності до ст. 155 ЖК України жилі будинки, що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком.

Згідно ст.157 ЖК України, члени сім’ї  власника житлового будинку можуть бути виселенні з нього у випадках, передбачених ч.1 ст. 116 ЖК України.

За вимогами ч.1 ст.116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним,  систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують  його  не  за   призначенням,   або   систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному  будинку,  а заходи     запобігання    громадського впливу    виявились безрезультатними,  виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих   осіб провадиться  без  надання  іншого   жилого приміщення.

У даному випадку, в Житловому кодексі України під терміном систематичне порушенням правил співжиття, слід розуміти вчинення особами навмисних дій, пов’язаних з нехтуванням загальноприйнятих норм спільного проживання людей в квартирі або будинку (вчинення скандалів, дебошів, явне ігнорування вимог про дотримання тишини у встановлений час тощо).

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985р. "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України" при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття, слід виходити з того, що при  триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів (заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, а також заходи громадського впливу).

В судовому засіданні встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 на праві особистої власності належить ОСОБА_4 – позивачці у справі, що підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на житловий будинок від 28.08.1992 року (а.с.-6).

Із довідки Городоцької міської ради №1802 від 10.05.2011р. (а.с.-9) в житловому будинку разом із позивачкою ОСОБА_4 зареєстрована і проживає її дочка ОСОБА_5 – відповідачка у справі, а також зареєстрований її онук ОСОБА_10

Позивачка на протязі 2011р.  неодноразово зверталася до правоохоронних органів -  в райвідділ міліції  із телефонними повідомленнями, заявами на неправомірну поведінку відповідачки ОСОБА_5

Як вбачається із повідомлень Городоцького РВ ГУМВС України у Львівській області, ОСОБА_4 на протязі 2011 року неодноразово зверталася із письмовими заявами з приводу неправомірної поведінки відповідачки ОСОБА_5, однак в порушенні кримінальної справи щодо останньої відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України (за відсутністю складу злочину), рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства та в порядку приватного звинувачення (а.с.-10-13).

Судом встановлено, що заходи запобігання і громадського впливу по відношенню до відповідачки ОСОБА_5 виявились безрезультатними, відповідачка не змінила своєї поведінки, після неодноразових звернень позивачки в органи міліції та вжитих заходів  запобігання і громадського впливу продовжує вчиняти дії, які роблять неможливим для їх проживання разом в одному будинку.

Таким чином, суд вважає, що така поведінка відповідачки порушує правила співжиття та унеможливлює подальше спільне проживання позивачки із відповідачкою у належному ОСОБА_4 на  праві  власності будинку.

Наведене вище свідчить про те, що відповідачка позбавляє позивачку права самостійно здійснювати її право власності на власний будинок. У досудовому порядку відповідачка не бажає вирішити спір, що виник між сторонами та висилитися з будинку, а тому позивач була змушена звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

З»ясовані судом обставини дають суду підстави розцінювати поведінку відповідачки, як триваючу антигромадську, оскільки вжиті заходи попередження з боку правоохоронних органів не дали позитивних результатів.

Доводи відповідачки в обґрунтування своїх заперечень, що позивачка належним чином в будинку не дотримується порядку, та що вона має право на користування будинком так як вкладала у нього свої кошти, проводила ремонт на увагу не заслуговують, суд розцінює такі критично, вважає їх голослівними і нічим не підтвердженими, адже суду не надано жодних доказів на підтвердження таких заперечень, окрім того такі повністю спростовуються свідченнями в суді свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які в судовому засіданні підтвердили факт неправомірної поведінки відповідачки щодо позивачки.

Крім того, факти вчинення відповідачкою неправомірної поведінки та порушення правил співжиття підтверджуються численними заявами і зверненнями позивачки ОСОБА_4 до органів міліції, які містяться у відмовних матеріалах Городоцького РВ ГУ МВС України у Львівській області оглянутих в судовому засіданні.

Таким чином, узагальнюючи вищенаведене, оскільки дії відповідачки носять триваючий  протиправний, неправомірний характер та тим самим позбавляють ОСОБА_4 можливості реалізувати в повній мірі свої права, визначені ст.ст.30, 41 Конституції України, ст.383 ЦК України, із врахуванням роз»ясень Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.85р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і законними, а від так такими, що підлягають до задоволення.

В зв’язку з виселенням ОСОБА_5 із житлового будинку ОСОБА_4, суд вважає за необхідне зобов’язати ВГІРФО Городоцького РВ ГУМВС України у Львівській області зняти відповідачку з реєстрації за адресою АДРЕСА_1.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 159, 212-215, 218 ЦПК України, ст.41 Конститації України, ст.ст.317, 319, 321, 391, ЦК Ураїни, ст.ст. 109, 116, 150, 155, 157  Житлового кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.85р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», суд, -

в и р і ш и в :

 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виселення - задоволити.

Виселити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з житлового будинку, що в АДРЕСА_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_4, без надання іншого житла.

Зобов»язати ВГІРФО  Городоцького РВ ГУ МВС України у Львівській області зняти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з реєстрації із житлового будинку, що в АДРЕСА_1.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд. Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяЛ. Б. Струс