10.02.2012
Справа № 212/1472/2012
(4/212/2833/12)
П О С Т А Н О В А
Іменем України
10 лютого 2012 року м. Вінниця
Ленінський районний суд м. Вінниці в складі:
головуючого судді Олійника О.М.
при секретарі Музиці А.В.
скаржника ОСОБА_1
та прокурора Кислова Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міжрайонного природоохоронного прокурора про порушення кримінальної справи від 16.12.2011року,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову Вінницького міжрайонного природоохоронного прокурора про порушення кримінальної справи від 16.12.2011року. Мотивував свої вимоги тим, що 16 грудня 2011 року Вінницьким міжрайонним природоохоронним прокурором радником юстиції Кисловим Ю.А. було винесено постанову про порушення кримінальної справи № 11500007 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України відносно службових осіб" ДП «Тульчинське лісомисливське господарство»по факту організації та проведення незаконної рубки на території об'єкту природно-заповідного фонду - ботанічного заказника загальнодержавного значення «Журавлівська дача»Журавлівського лісництва Дії «Тульчинське лісомисливське господарство». Кримінальна справа прокурором Вінницької області спрямована за підслідністю до прокуратури Томашпільського району Вінницької області, де прийнята до провадження слідчим прокуратури Верестуном В.В.
Вказана постанова за його думкою є незаконною, безпідставною, висновок про наявність ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України є помилковим, а отже вказана постанова підлягає скасуванню з наступних підстав : оскільки згідно Постанови Ради Міністрів УРСР від 16.12.1982 року № 617, на АДРЕСА_1, загальною площею 595,0 га, поблизу с. Журавлівка Тульчинського району Вінницької області, з метою збереження та відтворення природних компонентів - ділянки дубово-ясеневих насаджень, де зростає берека - цінний реліктовий вид та в трав'янистому покриві переважає скополія карніолійська - рослина, яка занесена до Зеленої книги України, було утворено ботанічний заказник загальнодержавного значення - «урочище «Журавлівська дача».
Несвоєчасне проведення санітарних заходів в Ботанічному заказнику могло призвести до втрати унікальних для даної ландшафтної зони зазначених вище об'єктів природно-заповідного фонду України, з метою збереження яких і створювався заказник.
Проведення вибіркових санітарних рубок та прохідної рубки ДП «Тульчинське ЛМГ»було включено до Планів проведення санітарно-оздоровчих заходів на території Ботанічного заказника загальнодержавного значення «Журавлівська дача»та Орнітологічного заказника місцевого значення «Мазуровецька дубина»на 2011 рік.
Згідно поданих документів, начальником Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області
31.10.2010 року було надано погодження на проведення вибіркової санітарної рубки, на прохідну рубку погодження надано - 30.12.2010 року.
На основі даних погоджень зазначених Планів, у відповідності до ч. З ст. 69 Лісового кодексу України, уповноваженими фахівцями ДП «Тульчинське ЛМГ» було виписано лісорубні квитки та, протягом січня-лютого 2011 року, проведено, відповідно - санітарні та прохідну рубки деревини з метою оздоровлення, збереження та відтворення біологічного різноманіття компонентів природного фонду заказника загальнодержавного значення.
За таких обставин, скаржник вважає, що взагалі, відсутня подія злочину. Згідно ч. 2 ст. 94 КПК України, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, які не мали місце.
Скаржник також зазначив, що виносячи постанову про порушення кримінальної справи «за фактом»службової недбалості службовими особами ДП «Тульчинське лісомисливське господарство», прокурором не було враховано той факт, що скаржник, як директор ДП «Тульчинське лісомисливське господарство», відповідно до п.6 розділу 2 укладеного контракту з Державним комітетом лісового господарства України «...здійснюю поточне(оперативне) керівництво підприємством, організовую його виробничо-господарську, соціально-побутову а іншу діяльність, забезпечую виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, Статутом підприємства...». Ігноруючи вказану суттєву особливість, прокурором безпідставно було переведено в розряд «підозрюваних у скоєнні злочину»всіх працівників ввіреного йому суб'єкту господарювання. Таким чином, порушуючи кримінальну справу «по факту», явно було порушено вимоги ч. 2 ст. 98 КПК України, так як кримінальна справа в даному випадку могла бути порушена лише відносно скаржника - як керівника підприємства, який несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на підпорядкований йому суб'єкт господарювання. Тобто, порушуючи кримінальну справу за фактом скоєння злочину, без зазначення конкретних прізвищ, винних у його скоєнні, спричинило невиправдану тяганину при розслідуванні справи, позбавлення можливості оскарження постанови про порушення кримінальної справи відповідно до вимог чинного законодавства.
Також скаржник вважає, що зазначені вище обставини спростовують і нарахування збитків для обчислення шкоди заподіяної порушенням природоохоронного законодавства в сумі 623 708,50 грн., оскільки під незаконною рубкою, у відповідності до ПКМ України № 521 від 21.04.1998р. «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України»слід розуміти - рубку без спеціального дозволу, або при наявності дозволу, але не тих рослин, на тих площах, ділянках - не в тій кількості, не в ті терміни, що передбачені дозволом.
Скаржник вважає, що ним та підприємством виконано всі вимоги, передбачені чинним законодавством, які необхідні для отримання спеціального дозволу на використання лісових ресурсів(виписки лісорубних квитків для проведення санітарно-оздоровчих заходів), в встановлений законом термін було складено Плани санітарно-оздоровчих заходів в лісах на проведення рубок формування і оздоровлення лісів на 2011 рік, які було погоджено з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області та затверджено Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства, тобто на проведення двох санітарних та однієї прохідної рубок дозволи(лісорубні квитки) оформлено відповідно до діючого законодавства (ч. 3 ст. 69 Лісового кодексу України).
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 скаргу підтримав в повному обсязі, за обставин викладених у скарзі.
Прокурор вважає, що рішення про порушення кримінальної справи прийнято відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства, а тому підстав для задоволення скарги немає.
Слідчий в судовому засіданні підтримав думку прокурора.
Вислухавши пояснення скаржника ОСОБА_1, думку прокурора, слідчого, дослідивши матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 94 КПК України, кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
16.12.2011 р. Вінницький міжрайонний природоохоронний прокурор радник юстиції Кислов Ю.А., виніс постанову про порушення кримінальної справи відносно службових осіб ДП «Тульчинське лісомисливське господарство»по факту організації та проведення та проведення незаконної рубки та території об’єкту природно-заповідного фонду –ботанічного заказника загальнодержавного значення «Журавлівська дача»Журавлівського лісництва ДП «Тульчинське лісомисливське господарство», за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Приводи та підстави для порушення кримінальної справи, які б вказували на наявність ознак злочину, передбаченого ст. 367 ч.2 КК України наявні у кримінальній справі, а саме: акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 04/28-93, пояснення ОСОБА_2.(а.с.50-51), ОСОБА_3.(а.с.52-53), ОСОБА_4.(а.с54-56), ОСОБА_7 (а.с.57-58), лист Міністерства екології та природних ресурсів України (а.с.62-63), повідомлення та відповіді Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та розрахунками розміру шкоди (а.с 12-22) .
Згідно зі ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти лише наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесеш зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Зокрема, суд повинен перевірити чи були наявними на час порушення справи, передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила кримінальну справу, достатньо даних, що вказували б на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок ( ст. 98 КПК України).
Доводи викладені в скарзі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки містять в собі оцінку доказів, тобто мають бути вирішені при проведенні досудового слідства або при розгляді справи по суті.
Перевіривши наявність приводів і підстав для винесення оскаржуваної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для порушення кримінальної справи і не вирішуючи ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, суд дійшов висновку про дотримання Вінницький міжрайонним природоохоронним прокурором радником юстиції Кисловим Ю.А. вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України при порушенні кримінальної справи. Тому скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 236-8 КПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міжрайонного природоохоронного прокурора про порушення кримінальної справи від 16.12.2011року - залишити без задоволення.
На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області на протязі семи діб з дня її винесення. Подача апеляції не зупиняє її виконання.
Суддя