ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

18 жовтня 2006 р.

№ 32/388пд

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Головуючий

Невдашенко Л.П.

суддів

Михайлюка М.В. Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Акціонерної компанії “Харківобленерго”

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2006 року

у справі

№ 32/388 пд господарського суду Донецької області

за позовом

ТОВ “ДонМеталЗбут”

до	Донецького регіонального управління експлуатації водогосподарських об’єктів “Донецькводоексплуатація” Акціонерної компанії “Харківобленерго”

про	визнання недійсним договору поруки та стягнення 13189,82 грн.

за участю представників сторін:

позивача

не з’явились

відповідача 1 відповідача 2

не з’явились Конопля О.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.2006 р. (суддя: Сковородіна О.М.) у справі № 32/388 пд позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір поруки № 5/14/01 від 14.01.2004 року, стягнуто з акціонерної компанії “Харківобленерго” на користь позивача 13189,82 грн. та судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2006 року (судді: Мирошниченко С.В., Гуреєв Ю.М., Скакун О.А.) апеляційну скаргу задоволено частково, мотивувальну частину рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2006 р. змінено, а резолютивну частину - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановили попередні судові інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.01.2004 року акціонерна компанія “Харківобленерго”, Донецьке регіональне управління експлуатації водогосподарських об’єктів “Донецькводоексплуатація”, товариство з обмеженою відповідальністю “ДонМеталЗбут” уклали договір поруки № 5/14/01.

Згідно пункту 1.1 зазначеного договору поручитель –позивач у справі зобов’язався солідарно відповідати перед кредитором - відповідачем 2 за виконання зобов’язання боржника - відповідача 1 щодо оплати заборгованості за електроенергію і інші платежі, відповідно до додаткової угоди про реструктуризацію заборгованості до договору № 76067 від 18.05.2000 р., укладеного між кредитором та боржником у розмірі 20000 грн.     

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

З аналізу ст. 553 ЦК України вбачається, що порука - це договір, за яким до зобов’язання основного боржника приєднується зобов’язання іншої особи, що за нього ручається.

Порука віднесена до зобов’язально - правових засобів забезпечення виконання зобов'язань, що спонукають боржника до належного виконання зобов’язань до нього чи до третіх осіб, що вступили заздалегідь у договір зобов’язальної вимоги. Порука є додатковим зобов’язанням, що виникає на підставі договору, стороною якого є боржник по основному договору. Порукою забезпечується тільки дійсне зобов’язання.

Водночас, як встановив апеляційний господарський суд, додаткова угода про реструктуризацію заборгованості до договору № 76067 від 18.05.2000 року сторонами не укладалась. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що всупереч вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України договір поруки не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені.

Окрім того, господарські суди встановили, що заборгованість за договором на користування електричною енергією № 76067 від 18.05.2000 р. відсутня.

Враховуюче наведене, господарський суд обґрунтовано та законно задовольнив позовні вимоги та визнав недійсним договір поруки № 5/14/01 від 14.01.2000 року на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

При цьому, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що позивач як поручитель, на виконання договору поруки, перерахував на користь Акціонерної компанії “Харківобленерго” 13189,82 грн.  

Зважаючи на те, що зазначені кошти перераховані без достатньої правової підстави, господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з акціонерної компанії “Харківобленерго” на користь позивача 13189,82 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують вищезазначені обставини, а  враховуючи те, що відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2006 року відсутні.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2006 року у справі № 32/388 пд  залишити без змін.

Головуючий                                                                         Л.Невдашенко

Судді:                                                                                М.Михайлюк

                                                                                          

                                                                                                    Н.Дунаєвська