АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц - 2016/2007р.                                        Головуючий по 1-й інстанції:

                                                                                       Дігтяр М.І.

                                                                                       Суддя-доповідач: Тимчук Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2007 року                                                                                       м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Тимчук Л.А Суддів : Мартєва С.Ю., Чічіля В.А. При секретарі: Сулимка С.В. Представника ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» про стягнення вихідної допомоги при припиненні трудового договору,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2007 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ТОВ «Техноком» про стягнення вихідної допомоги при припиненні трудового договору, мотивуючи тим, що за наказом №533/3 від 1 грудня 2006 року прийнята на роботу на посаду медсестри макаронної фабрики «Мівіна», але в зв'язку з порушенням власником законодавства про працю, вимушена звільнитися за власним бажанням в березні 2007 року.

Просила стягнути вихідну допомогу в розмірі 3594 грн. та 100 грн. за надання юридичної допомоги.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 травня 2007 року позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» про стягнення вихідної допомоги при припиненні трудового договору задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Техноком» на користь ОСОБА_2 2455 грн. 4 коп. вихідної допомоги та 245 грн. 50 коп. понесених витрат за надання юридичної допомоги.

Стягнуто з ТОВ «Техноком» на користь держави 51 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник ТОВ «Техноком» звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 травня 2007 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає, за таких обставин.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції повно і всебічно досліджені обставини і матеріали справи, на підставі яких судом постановлено законне та обґрунтоване рішення.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_2 прийнята на роботу на посаду медичної сестри макаронної фабрики «Мівіна», за наказом №533/3 від 1 грудня 2006 року. 21 березня 2007 року подала заяву про звільнення за власним бажанням, посилаючись на порушення власником умов праці, трудового законодавства (а.с. 13,20)

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

Згідно ст. 38 ч.3 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом ст. 44 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Місцевий суд, вирішуючи дане питання, дослідивши докази у справі : трудову книжку, довідку про доходи, наказ про звільнення, вірно стягнув вихідну допомогу у розмірі 2455 грн. 04 коп.

Посилання апелянта про те, що працівника звільнено за ст. 38 ч.1 КЗпП України і тому не застосовується ст. 44 КЗпП України, тобто не виплачується вихідна допомога, не відповідає обставинам справи, доказам у справі та чинному законодавству. В наказі та в трудовій книжці зазначено, що ОСОБА_2 звільнена за ст. 38 КЗпП України і не вказано з яких підстав(а.с. 8).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.    303, 304, ч.1 п.1 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну       скаргу       представника       Товариства       з       обмеженою відповідальністю «Техноком» відхилити.

   Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.