АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2-369/ 2011 рік.                                                                          Головуючий 1 інст.: - Риков М.І.

Провадження №22-ц-/2090/1294/2012 рік.                                                Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.                                                                                                                                     

Категорія: спадкові.                                                                

                                                           У Х В А Л А

                                    І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

         15 лютого 2012 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                         головуючого - судді:  - Кокоші В.В.,

                         суддів: - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,

                         при секретарі: - Давшан А.М.,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Великобурлуцького районного суду Харківської області від 30 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області - про визнання права власності на земельку ділянку в порядку спадкування за законом,

                                                                   в с т а н о в и л а:

          У грудні 2011 року ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, в якій просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 4,8622 га, розташовану на АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті свого  батька ОСОБА_7,  померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

          Ухвалою судді Великобурлуцького районного суду Харківської області від 14 грудня 2011 року позовна заява ОСОБА_6 залишена без руху з посиланням на невідповідність вимогам ст. ст. 119, 120 ЦПК України, з наданням строку для усунення її недоліків.

          Ухвалою судді цього ж суду від 30 грудня 2011 року позовна заява визнана неподаною та повернута позивачці.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу судді та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

          Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

          Відповідно до п. 3 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

          Повертаючи позовну заяву,  суддя виходив з того, що  ОСОБА_6 у визначений судом строк не усунула недоліки зазначені в ухвалі судді Великобурлуцького районного суду Харківської області від 14 грудня 2011 року.

          Проте погодитися з таким висновком судді не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм процесуального права.

         Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 119 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі та повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява;  2) ім'я  (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх  місце  проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс,  номери  засобів  зв'язку,  якщо  такі  відомі;  3) зміст позовних вимог;  4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;  5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;  6) зазначення  доказів,  що підтверджують  кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;  7) перелік документів, що додаються до заяви.

           Позовна   заява   підписується    позивачем   або   його представником із зазначенням дати її подання.  Позовна   заява   повинна   відповідати   іншим   вимогам, встановленим законом.  До  позовної  заяви  додається  документ,  що підтверджує сплату судового збору.

           Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

          Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору,  позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

           Матеріали справи свідчать, що позовна заява ОСОБА_6 відповідає вимогам діючого  ЦПК України, оскільки  вона містить:   найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача,  їх  місце  проживання та місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги; зазначення  доказів,  що підтверджують  кожну обставину; перелік документів, що додаються до заяви.

           Вказана позовна заява підписана особисто ОСОБА_6 із зазначенням дати її подання.  До  позовної  заяви  додана  квитанція,  що підтверджує сплату судового збору. Позивачкою додано до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї відповідно до кількості відповідачів.

           В той же час, з ухвали судді Великобурлуцького районного суду Харківської області від 14 грудня 2011 року вбачається, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 119, 120 ЦПК України, оскільки в ній не зазначено ціну позову; не визначено вартість земельної ділянки; не правильно оплачено розмір судового збору; відсутня довідка про нормативно грошову оцінку земельної ділянки; відсутня письмова відмова нотаріуса про об’єктивну неможливість отримати свідоцтво про право власності у нотаріальній конторі; не правильно визначено відповідача у справі;  не залучено до участі у справі у якості третьої особи територіальний орган земельних ресурсів; до позовної заяви додані фотокопії документів, а не їх оригінали; відсутнє посилання на закон, що регулює дані правовідносини (а.с. 15-17).

          За змістом ст. ст. 10, 60, 119 ЦПК України позивач сам визначає зміст позовних вимог, викладає обставини, якими їх обґрунтовує та зазначає докази на підтвердження обставин.

          Суддя при прийнятті заяви не має права давати оцінку доказам та встановлювати наявність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

          Відповідно до роз’яснень, викладених в абз. 4 п. 7, а також п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»,  подання доказів можливе в наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред’явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

         Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК України. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

         Залишаючи позовну заяву ОСОБА_6 без руху, суддя не звернув увагу на роз’яснення, які  містяться з цього приводу в постанові Пленуму Верховного Суду України та передчасно дійшов висновку про те, що не зазначення позивачкою вартості спірної земельної ділянки, ненадання довідки про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, ненадання письмової відмови нотаріуса про об’єктивну неможливість отримати свідоцтво про право власності у нотаріальній конторі, не правильне визначення відповідача у справі, не залучення до участі у справі у якості третьої особи територіального органу земельних ресурсів, являється безумовною підставою для залишення позовної заяви без руху.

          Крім того, матеріали справи свідчать, що при зверненні з позовом до суду ОСОБА_6 не мала змоги визначити точну ціну позову через відсутність  довідки про грошову оцінку  спірної земельної ділянки, у зв’язку з чим  вона попередньо сплатила  на користь держави судовий збір у сумі 189 грн. (виходячи із ціни майнового позову 18 900 грн.), що стверджується залученою до справи  квитанцією (а. с. 1).

          Відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

          Залишаючи позовну заяву ОСОБА_6 без руху з мотивів недоплати нею судового збору,  суддя в порушення вимог ч. 2 ст. 80 ЦПК України не визначив попередньо розмір судового збору з зазначенням у своїй ухвалі відповідної грошової суми та не поклав на позивачку обов’язок щодо сплати  нею недоплаченого судового збору.

          Безпідставним є висновок судді й про те, що позовна заява ОСОБА_6 не містить посилання на закон, який  регулює виниклі між сторонами правовідносини.

          Згідно роз’яснень, викладених в абз. 3  п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.   

          Звертаючись з позовом в суд, ОСОБА_6 послалася на те, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька  ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, прийняла спадщину, а також зазначила, що правовідносини які  виникли між сторонами у справі врегульовані ст. ст. 328, 1218, 1225, 12161 ЦК України.

          З огляду на викладене, судова колегія визнає, що позовна заява ОСОБА_6 відповідала вимогам ЦПК України і  підстав залишати її без руху у судді  не було.

          Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її ОСОБА_6, суддя помилково дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 119, 120 ЦПК України, а також, що  позивачка  без поважних причин не виконала вимоги ухвали суді від 14 грудня 2011 року про залишення позову без руху,  та безпідставно визнав  позовну заяву ОСОБА_6 неподаною.

         Оскільки судом першої інстанції порушено порядок вирішення питання про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачеві, судова колегія вважає за необхідне скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження справі.

         Керуючись ст. ст. 303, 304,  п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 3 ст. 312, ст. ст. 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

                                                                       у х в а л и л а :

                   Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

         Ухвалу  Великобурлуцького районного суду Харківської області від 30 грудня 2011 року -  скасувати.

         Справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

         Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і  оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

        Головуючий:

        Судді: