ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 червня 2025 року                                м. Черкаси                    Справа № 925/1647/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі прокурора і представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лип`янської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К» про визнання відсутнім права оренди на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лип`янської сільської ради (далі – позивач) звернувся, через систему «Електронний суд», в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К» (далі – відповідач), в якому просив суд визнати відсутнім право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К» на земельну ділянку за кадастровим номером 7125780400:05:001:0189 площею 1,9998 га, яка знаходиться в адміністративних межах с. Антонівка Лип`янської територіальної громади Звенигородського району Черкаської області та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про інше речове право: 47526029, рішення про державну реєстрацію індексний номер: 64412632 від 06.08.2022 року та відшкодувати судові витрати.

Позов мотивований тим, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 29.03.2010 серія ЯК № 676565, виданого за розпорядженням Шполянської райдержадміністрації від 22.03.2010 № 142, здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:05:001:0189 за ОСОБА_1 , який 04.08.2022 на підставі укладеного договору передав цю земельну ділянку в оренду відповідачу. Рішенням Шполянського районного суду від 23.08.2023 у справі № 710/901/22 встановлено незаконність набуття права власності на цю земельну ділянку ОСОБА_1 , порушення права власності на неї позивача та витребувано цю земельну ділянку із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Лип`янської сільської ради. Незаконність набуття ОСОБА_1 права власності на цю земельну ділянку свідчить про відсутність законних підстав для передачі її в оренду відповідачу.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 06.01.2025, 14.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1647/24 за правилами загального позовного провадження, запропоновано учасникам справи у встановлені строки подати суду заяви по суті справи, клопотання з процесуальних питань (за їх наявності) у відповідності до норм ст.ст. 165-167 ГПК України, призначено підготовче засідання у справі на 14.03.2025 року.

Прокурор подав, через систему «Електронний суд», 07.02.2025 року пояснення (вх. № 2084/25, а.с. 118-119), в якому повідомив про надання оригіналів доданих до позову доказів в обґрунтування позову в судове засідання з розгляду спору по суті.

Ухвалою суду від 14.03.2025 року підготовче провадження у справі № 925/1647/24 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2025 року.

В судове засідання 16.04.2025 року прокурор та сторони явку представників не забезпечили, прокурор та представник позивача подали суду 25.03.2025, 16.04.2025 року заяви (вх. № 4694/25, 5927/25, а.с. 136,137), в яких підтримали вимоги позовної заяви, просили її задовольнити повністю, судове засідання провести без їх участі.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку у судові засідання свого представника не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, відповідно до довідки суду про доставку електронного листа з ухвалою суду від 14.03.2025 року до його електронного кабінету (а.с. 133), причини неявки не повідомив.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності прокурора, представників позивача, відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21), у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначити датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Дослідивши подані прокурором, представником позивача заяви по суті справи і з процесуальних питань, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов повністю з таких підстав.

За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 311482485 від 03.10.2022 року (а.с. 75-77) земельна ділянка кадастровий номер 7125780400:05:001:0189 площею 1,9998 га на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі держаного акту серія ЯК №676565, виданого 29.03.2010 року відділом Держкомзему у Шполянському районі, державна реєстрація здійснена 19.07.2019 року. Також щодо даної земельної ділянки наявний запис про інше речове право    право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди, виданого 01.08.2019 року з орендарем ФГ «Дрибас Анатолія Степановича» та орендодавцем ОСОБА_1 зареєстроване 09.10.2019 року, номер запису про інше речове право: 33618651. 06.08.2022 року державним реєстратором виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області Андрущенко Іриною Сергіївною вчинений запис  про припинення іншого речового права (право оренди земельної ділянки) на підставі додаткової угоди б/н, виданої 02.08.2022 року ФГ «Дрибас Анатолія Степановича» та ОСОБА_1 і зареєстроване інше речове право (право оренди земельної ділянки) на підставі договору оренди землі б/н виданий 06.08.2022 року, видавник ТОВ «ОР-К» та ОСОБА_1 номер запису про інше речове право: 47526029.

В матеріалах справи наявна копія договору оренди землі від 04.08.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки та орендодавцем, з  відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю "ОР-К", як орендарем, (далі Договір, а.с. 73 -76), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне володіння та користування земельну ділянку (далі по тексту - Земельна ділянка): кадастровий номер: 7125780400:05:001:0189; місце розташування: адміністративно-територіальні межі Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області; площа: 2,00 гектарів; вид угідь: рілля.

Договір містить, зокрема, наступне:

п. 2.1.- договір укладений строком на 49 років;

п. 3.1. -  розмір орендної плати за один рік оренди становить 6000 грн з урахуванням податків, зборів та інших платежів, які відповідно до чинного законодавства утримується з доходів фізичних осіб;

п. 4.1. -  земельна ділянка   передається в оренду  для ведення  товарного сільськогосподарського  виробництва;

п. 4.2. -  право оренди  земельної ділянки  виникає, а ділянка вважається переданою  орендодавцем  орендареві  з моменту державної реєстрації  права оренди.

У провадженні Шполянського районного суду Черкаської області перебувала справа № 710/901/22 за позовом Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лип`янської сільської ради до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" (замінено неналежного відповідача Фермерського господарства "Дрибас Анатолія Степановича" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ОР-К"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, про витребування земельної ділянки, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням речових прав.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 23.08.2023 року позов Звенигородської окружної прокуратури задоволено частково, витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Лип`янської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 1,9998 га, з кадастровим номером 7125780400:05:001:0189, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

Шполянським районним судом Черкаської області у справі №710/901/22 встановлені наступні обставини:

ОСОБА_1 належить земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:05:001:0189, площею 1,9998      га, на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯК №676565, який виданий 29.03.2010 року Відділом Держкомзему Шполянському районі на підставі розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 року № 142 (а.с.56). Державна реєстрація права приватної власності здійснена 19.07.2019 року. ОСОБА_1 не звертався до Шполянської районної державної адміністрації, уповноваженої розпоряджатися землями державної власності відповідно до положень ст. ст.    17,    116,    118 ЗК України    (станом на час видання державного акту серії ЯК №676565) в межах відповідного району, із заявою про передачу у власність земельної ділянки із земель державної власності та розпорядженням Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 року № 142, надано у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Антонівської сільської ради Шполянського району іншим громадянам, відповідача ОСОБА_1 серед них немає. Тобто вищезазначеним розпорядженням, а також будь-яким іншим розпорядженням ОСОБА_1 земельна ділянка у власність для ведення особистого селянського господарства не надавалася.

Судом встановлено факт незаконності вибуття спірної земельної ділянки із державної власності - володіння власника поза його волею.

На підставі рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23.08.2023 року, яке не оскаржувалось в частині задоволення позовних вимог за позивачем - Лип`янською сільською радою  зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку 03.11.2023 року, що підтверджується даними витягу  з Державного реєстру речових прав  № 353202922 від 06.11.2023 року (а.с. 101).

Щодо вимоги     прокурора до ТОВ "ОР-К" про скасування державної реєстрації права оренди за ТОВ "ОР-К" з одночасним припиненням речових прав у справі № 710/901/22, суд  відмовив у такій вимозі, вказавши про неможливість поєднання в одній вимозі і віндикаційного і негаторного позовів.

Перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури оскаржив рішення від 23.08.2023 року до Черкаського апеляційного суду в частині вимог, щодо яких суд першої інстанції відмовив.

Переглядаючи рішення в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог Черкаський апеляційний суд постановою від 18.10.2023 року апеляційну скаргу Першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнив частково, рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23.08.2023 року змінив в оскаржуваній частині, привівши його мотивувальну частину у відповідність до змісту постанови апеляційного суду. В решті рішення суду в оскаржуваній частині залишив без змін.

Черкаський апеляційний суд вказав, що в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції помилково зазначено, що витребування майна на користь власника є підставою для внесення відповідних змін у державний реєстр щодо скасування державної реєстрації договору оренди, оскільки в даному випадку було зареєстроване право оренди, а не договір, на підставі якого воно виникло.

Підставою для відмови у задоволенні позову до ТОВ "ОР-К" Черкаський апеляційний суд вказав те, що оскільки саме право володіння щодо спірної земельної ділянки за доводами прокурора було порушено, адже вказаним майном фактично володіє орендар, відтак, має застосовуватися спеціально визначений законодавством спосіб захисту (ст. ст. 387, 388, 400 ЦК України) - витребування майна.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (правовий висновок колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в ухвалі від 26.03.2019 року у справі № 910/13862/15).

Відповідно до інформаційної довідки №411719355 від 05.02.2025 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:05:001:0189, площею 1,9998 га, 03.11.2023 року в актуальній інформації про речове право  за № 32491088 внесено зміни щодо права власності, а саме видалено власника ОСОБА_1 та додано Орган місцевого самоврядування - Лип`янську сільську раду; щодо документів, та видалено підставу для реєстрації права власності державний акт на право власності на землю, серія та номер ЯК676565 виданий 29.03.2010, видавник: відділ Держкомзему у Шполянському районі; додано документи, подані для державної реєстрації - рішення суду, серія та номер: 710/901/22, виданий 23.08.2023, видавник: Шполянський районний суд.

Таким чином,  позивач - Лип`янська сільська рада є власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:05:001:0189.

Прокурор вказав, що власник земельної ділянки волевиявлення на передачу в оренду земельної ділянки не надавав, відповідач у встановленому законом порядку спірну земельну ділянку не отримував, однак, користується нею на підставі договору оренди укладеного, у тому числі без дотримання конкурентних засад, та з особою, яка право на її розпорядження не мала, що встановлено рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 23.08.2023 року і не потребує повторному доказуванню, указаний договір оренди спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності та відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним. Відповідно у відповідача відсутнє право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:05:001:0189, про визнання відсутнім якого подано даний позов.

Згідно з        ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно з абзацом 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, як помилково вважає відповідач, оскільки такий договір не може бути зареєстрований.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, при цьому, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набутими, тобто правовідносини за ним не виникли.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним" (постанова Верховного Суду від 09.01.2019 у справі № 759/2328/16).

Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанови Верховного Суду від 08.02.2023, 13.03.2023 у справах №№ 359/12165/14, 398/1796/20).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу (ч. 2 ст. 127 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на викладені обставини справи суд вбачає, що громадянин   ОСОБА_1 ніколи не був законним власником земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:05:001:0189, площею 1,9998 га, яка знаходиться в адміністративних межах Антонівської  сільської ради Шполянського району Черкаської області, а в подальшому  в адміністративних межах с. Антонівка Лип`янської територіальної громади Звенигородського району Черкаської області, що встановлено судами в мажах розгляду справи № 710/901/22.

Суд зауважує, що  громадянин   ОСОБА_1  не мав жодних підстав передавати спірну земельну ділянку в оренду, тому погоджується з доводами прокурора, що договір оренди землі від 04.08.2022 року підписаний між ОСОБА_1  та відповідачем- ТОВ “ОР-К” є нікчемний в силу положень ст. 228 ЦК України, оскільки був спрямований на незаконне користування земельною ділянкою комунальної власності.

Судом також враховано ту обставину, що відповідач у встановленому законом порядку та з дотриманням конкурентних засад спірну земельну ділянку не отримував.

Нікчемний (недійсний) правочин не породжує жодних правових наслідків, а тому у відповідача - ТОВ “ОР-К” не виникло право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:05:001:0189, площею 1,9998 га.

Власник земельної ділянки позивач - Лип`янська сільська рада своє волевиявлення на передачу спірної земельної ділянки не виявляв, договір оренди з відповідачем не укладав.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 щодо володіння орендарем нерухомим майном: тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна; судове рішення про задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, специфіка книжкового володіння полягає, серед іншого, в тому, що нерухомістю можуть володіти одночасно кілька осіб, але щодо різних речових прав. Зокрема, якщо зареєстровані право власності і право оренди нерухомого майна, то і особа, зареєстрована як власник, і особа, зареєстрована як орендар, визнаються фактичними володільцями нерухомої речі щодо права власності і права оренди відповідно (див. правовий висновок у постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 911/665/22, у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 640/14353/19 (п. 6.14), у постанові Верховного Суду у справі № 920/14/23 від 24.07.2024 (п. 50)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 міститься правова позиція про те, що належним способом захисту прав власника, який у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Реєстрація за відповідачем - ТОВ "ОР-К" речового права - права оренди земельної ділянки свідчить про заволодіння відповідачем земельною ділянкою щодо права оренди, але в той же час не позбавляє територіальну громаду (в особі Лип`янської сільської ради) володіння цією ж ділянкою щодо права власності.

З огляду на заявлені підстави позову, суть спірних правовідносин, суд враховує наведений висновок Великої Палати Верховного Суду та зазначає, що прокурором обрано належний спосіб захисту - про визнання відсутнім у ТОВ "ОР-К" права оренди земельної ділянки, який судом визнано обґрунтованим, доведеним достатніми і допустимими доказами, його вимога відповідачем не спростована, тому позов суд визнає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВРКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і з заявлених у ньому підстав задовольняє повністю.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне щодо належності звернення Першого  заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Враховуючи положення Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 - захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий          захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду у і від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц ).

Згідно частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

У спірних правовідносинах необхідність захисту інтересів держави полягає у захисті прав територіальної громади в особі Лип`янської сільської ради, яка позбавлена можливості максимально ефективно розпорядитися спірною земельною ділянкою, зокрема порушеного права органу місцевого самоврядування на одержання доходу у вигляді орендної плати за землю від її використання, яке не носить загальнодержавний характер, проте, направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до його відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Спірні правовідносини фактично пов`язані з фактом та умовами використання ТОВ “ОР-К” спірної земельної ділянки за відсутності згоди її фактичного власника та без урахування його інтересів щодо умов договірних відносин, які ним не погоджено.

Так, не дотримано принципу набуття права оренди земельної ділянки комунальної власності на конкурентних засадах, як це передбачено ст. 134 ЗК України, який передбачає можливість передачі землі, як національного багатства, у користування на найбільш вигідних для територіальної громади умовах. Вказаний принцип тісно пов`язаний зі сферою формування місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти від використання земель комунальної власності, що безпосередньо зачіпає права та економічні інтереси територіальної громади с. Антонівка. Неефективні орендні відносини щодо земель вказаної категорії в умовах воєнного стану є неприпустимими, оскільки це негативно позначається на стані покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування своїх повноважень та забезпечення населення відповідних територіальних громад послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

05.03.2024 року Звенигородська окружна прокуратура звернулась з листом № 50-734вих24 до Лип`янської сільської ради, в якому з метою встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", просила поінформувати, серед іншого, чи вбачає орган місцевого самоврядування порушення своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах та чи вживала Лип`янська сільська рада або має намір вживати заходи щодо звернення до суду із позовними заявами про припинення права оренди за орендарями, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:05:001:0189. У разі, якщо Лип`янська сільська рада таких намірів не має, вказати причини (а.с. 78-80).

11.03.2024 року Лип`янська сільська рада повідомила  Звенигородську окружну прокуратуру листом № 02-28/960, що питання щодо звернення до суду із позовними заявами про припинення права оренди відносин з орендарями вказаних земельних ділянок (ТОВ "ОР-К", ФГ "НІКА-ВА", ТОВ "Царина 2018") буде винесено на розгляд засідання комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології та природокористування з наступним розглядом на сесії сільської ради (а.с. 80 на звороті -81).

19.03.2024 року Звенигородська окружна прокуратура повторно звернулась до Лип`янської сільської ради з листом № 50-907вих24, в якому з метою встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" просила поінформувати, чи розглянуто питання припинення права оренди в тому числі ТОВ "ОР-К", на земельні ділянки за вказаними у запиті кадастровими номерами постійною комісією з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології та природокористування та які результати розгляду та чи вживала Лип`янська сільська рада або має намір вживати заходи щодо звернення до суду із позовними заявами про визнання неукладеними договорів оренди, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:05:001:0189 (а.с.81 на звороті -84).

У відповідь, 25.03.2024 року Лип`янська сільська рада надала Звенигородській окружній прокуратурі лист № 02-28/1133, в якому повідомила, що на засіданні комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології та природокористування прийнято рішення комісії щодо підтримки представництва прокурором в суді законних інтересів Лип`янської сільської ради про припинення права оренди, в тому числі,  ТОВ "ОР-К" на вищевказані земельні ділянки,  сільська рада не зверталася до суду щодо визнання неукладеними договори оренди вищезгаданих земельних ділянок (а.с. 84 на звороті).

23.12.2024 року Звенигородська окружна прокуратура звернулась до Лип`янської сільської ради з листом №50-3999вих24, в якому на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила, що Звенигородською окружною прокуратурою будуть вжиті заходи представницького характеру на захист державних інтересів шляхом звернення до господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Лип`янської сільської ради до ТОВ "ОР-К" про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7125780400:05:001:0189 (а.с. 85-88).

У відповідь, 24.12.2024 року Лип`янська сільська рада надала Звенигородській окружній прокуратурі лист № 02-28/4585, в якому повідомила про відсутність намірів звернення до суду з позовом про визнання відсутнім права оренди, не заперечила щодо представництва прокурором інтересів Лип`янської сільської ради в суді (а.с. 88 на звороті).

Отже, враховуючи нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів територіальної громади та держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позов визнає обґрунтованим і задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури підлягають стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 145, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати відсутнім право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю “ОР-К”,  ідентифікаційний код юридичної особи 44194524, місцезнаходження: 20603, Черкаська область,  Звенигородський район, м. Шпола, вул. Нескорених, 54, на земельну ділянку за кадастровим номером 7125780400:05:001:0189 площею 1,9998 га, яка знаходиться в адміністративних межах с. Антонівка Лип`янської територіальної громади Звенигородського району Черкаської області та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про інше речове право: 47526029, рішення про державну реєстрацію індексний номер: 64412632 від 06.08.2022 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОР-К”,  ідентифікаційний код юридичної особи 44194524, місцезнаходження: 20603, Черкаська область,  Звенигородський район, м. Шпола, вул. Нескорених, 54 на користь     Черкаської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02911119, місцезнаходження: 18015, Черкаська область, м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 286 - 3028 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.06.2025  року.

          Суддя                                                                                 В.М. Грачов