Справа № 350/1961/24

Номер провадження 2/350/100/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 червня 2025 року                                                        селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди -

установив:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зіслалася на те, що 25 жовтня 2024 року їй стало відомо про поширення щодо неї негативної та недостовірної інформації шляхом опублікування ОСОБА_2 образливих дописів у соціальній мережі "Facebook" із застосуванням її фото. Вказаними діями порушено її немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію. Відповідач публічно та безпідставно обзивав її в соцмережі принизливими словами, які абсолютно не мають до неї ніякого відношення, розповсюджував недостовірну інформацію нібито вона «тероризую» його родину поданням позовів до суду. Проте захист своїх законних прав та інтересів не має нічого спільного з вище зазначеним відповідачем. Зазначила що безпідставне приниження в соцмережі ОСОБА_2 відбувалось і раніше.

Інформація, яка була поширена відповідачем, має негативний характер адже порушує її право на повагу до гідності, честі, ділової репутації та порушує принципи моралі. Суб`єктивну думку відповідачем висловлено в брутальній, принизливій і непристойній формі, що принижує гідність, честь та ділову репутацію. Подавши неправдиву інформацію в соцмережі та розповсюджуючи цей факт серед населення району, відповідач створив негативну соціальну оцінку її особи в очах оточуючих, порушивши її честь та ділову репутацію, оскільки вона є посадовою особою та працює в органі місцевого самоврядування. Дії відповідача призвели до тимчасової втрати працездатності, втрати заробітку внаслідок різкого погіршення стану її здоров`я, душевних страждань що підтверджується записами лікарів. Сума витрат на медикаменти складає 570 гри.

Зважаючи на все викладене вважає, що поширення недостовірної інформації щодо неї відповідачем, завдає шкоди її немайновим інтересам, порушує її гідність, честь та ділову репутацію. Відповідач використовував для поширення її фото без дозволу, що тягне за собою порушення особистих немайнових прав. Вважає що сума у розмірі 150000 є мінімальною для відшкодування її душевних страждань, відтак, розумною та справедливою.

Враховуючи викладене, позивачка просить: визнати недостовірною та такою, що порушує її право на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації інформацію, розповсюджену в соцмережах, зобов`язати відповідача спростувати поширену відносно неї недостовірну інформацію шляхом розміщення відповідного посту в соцмережах після набрання сили судовим рішенням в даній справі, стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 15000 гривень та стягнути судовий збір.

Позивачка у судове засідання не прибула, направила суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час розгляду справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не надав, тому суд вважає за можливе і доцільне розглянути справу в його відсутності з ухваленням заочного рішення та при наявних матеріалах справи, яких достатньо, щоб вирішити питання про права та обов`язки сторін.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін у порядку визначеному ст. 247 ч. 2 ЦПК України, з ухваленням заочного рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на сторінці «РОЖНЯТІВСЬКІ ВІСТІ», «Перегінськ Великий !!!» у мережі Фейсбук «Facebook» ОСОБА_3 , опубліковано допис з інформацією, про те, що позивачка нібито «тероризує» його родину поданням позовів до суду, при цьому використав на адресу позивачки образливі висловлювання.

Відповідач не заперечив з приводу опублікування вказаного допису, саме ним.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (ч. 1 ст. 201 ЦК України).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).

Тлумачення ст. 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) щодо її застосування.

Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві (стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06.10.2015).

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08.07.1986).

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Судження це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом-це передумова плюралізму поглядів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 753/13197/18 (провадження № 61-7891св21) зазначено, що: «недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Негативною потрібно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 753/13197/18 (провадження № 61-7891св21) вказано, що: «суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованогоста. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08.07.1986).

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 278/1638/19 (провадження № 61-3525св21).

У постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18) зроблено висновок, що згідно зі ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи, або посадової особи рівня суспільного значення та його діяльність представляє суспільний інтерес.

За змістом ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності.

Судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку».

У постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 200/20351/18 (провадження № 61-21258св19) вказано, що: «вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію»).

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 просить визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_2 в соціальній мережі "Facebook" та зобов`язати відповідача публічно спростувати її.

Суд враховує правову позицію ЄСПЛ щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «фактів». Так, у п. 39 рішення ЄСПЛ від 28.03.2013 у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У п. 75 рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Отже, при оцінці твердження про поведінку третьої особи, інколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (справа Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11)».

Дослідивши докази надані сторонами суд вважає, що інформація зазначена у дописі ОСОБА_2 не є оціночними судженнями, містить пряму образу позивачки, тому вимога про визнання інформації недостовірною та зобов`язання її спростування підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення на її користь з відповідача моральної шкоди у сумі 15000 гривень, суд зазначає таке.

Як на підставу своїх позовних вимог, щодо стягнення моральної шкоди, позивачка вказувала, що дії відповідача з розповсюдження недостовірної інформації, спричинили моральні страждання для неї.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.

Частина друга вказаної статті передбачає, що моральна шкода, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Зокрема моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного та фізичного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз (правова позиція Верховного Суду України № 6-28008св10 від 13.07.2011 року).

З огляду на зазначене та обставини справи, суд вважає, що в даному конкретному випадку факт заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачам є безсумнівним, а її наслідки у вигляді душевних страждань позивачів залежать від особливостей їх емоційно-розумового сприйняття, внаслідок неправомірних дій відповідача та перенесених ними у зв`язку з цим страждань.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує стан здоров`я позивачки, характер та обсяг моральних страждань, яких вона зазнали внаслідок заподіяної їй відповідачем шкоди.

Суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка склалась в цій сфері, а саме, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом і у практиці ЄСПЛ приймаються до уваги різні обставини як такі, що заподіюють моральну шкоду: незручності, викликані негативним впливом на здоров`я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо (Мілазі проти Республіки Італії від 25.06.1987 р., Лопес Остра проти Іспанії від 09.12.1994 р., Цимерман і Штайнерн проти Швейцарської Конфедерації від 13.07.1983 р., Жовнер проти України від 29.06.2004 р., Полтораченко проти України від 18.01.2005 р.).

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи те, що між діями відповідача та завданою позивачці моральною шкодою є прямий причинний зв`язок, враховуючи характер та обсяг завданих моральних страждань, тривалість цих негативних наслідків, не вжиття заходів до відшкодування моральної шкоди відповідачем, суд дійшов до переконання, що є усі підстави для стягнення на користь позивачки моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, зважаючи на те, що позивачкою не надано доказів щодо саме такого розміру моральної шкоди, як заявлено в позовних вимогах суд враховує характер та ступінь діяння особи, яка заподіяла шкоду, моральні страждання позивачки та інші наслідки даних обставин, та виходячи з засад розумності та справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 1000 гривень, оскільки такий розмір на думку суду є достатнім для відновлення порушених прав позивачки.

Розподіл судових витрат:

Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України.

Беручи до уваги, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то з урахуванням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути 3028 грн сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.1-4, 19, 89, 258, 259, 264, 265, 268, 282-284, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі,гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації інформацію, розповсюджену в соцмережах ОСОБА_2 .

Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 у той самий спосіб, яким вона була поширена, шляхом розміщення відповідного спростування в соціальній мережі Facebook.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3028 гривень судового збору за подання позовної заяви.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 06.06.2025.

Суддя: