1Справа № 335/12133/24 2/335/459/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року                                                            м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Сиротенко В.К., за участі секретаря судового засідання Кумер А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2024 позивач ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», в особі представника Городніщевої Є.О., звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 100 620,00 грн, яка складається з основного боргу (сума кредиту) 25 000,00 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором 45 770,00 грн, суми заборгованості, нарахованих позивачем за 60 календарних днів 29 850,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1  за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», було укладено електронний договір №7326545 про надання споживчого кредиту, сума кредиту складала 25 000,00 грн. Кредитний договір укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 1364-ОД від 20.11.2023, розміщених на їх сайті - https://creditplus.ua/ru/documents. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів Дата повернення кредиту 24.11.2024 року. 30.12.2023 відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав. За період з 25.07.2024 по 22.09.2024 нараховано відсотки за 60 календарних днів зі ставкою 1.99% в день на суму 29 850,00 грн.

25.07.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 25.07/24-Ф, згідно з умовами якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором №7326545.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача на його електронну пошту, яку вона вказувала, укладаючи кредитний договір.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого, станом на день подання вказаного позову, у нього утворилась заборгованість на суму 100 620,00 грн, яка складається з основного боргу (сума кредиту) 25 000,00 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором 45 770,00 грн, суми заборгованості, нарахованих позивачем за 60 календарних днів 29 850,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не виконала свого зобов`язання за кредитним договором, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Сиротенко В.К.

Ухвалою Орджонікідзевського (на цей час Вознесенівського) районного суду міста Запоріжжя від 01.11.2024 року позовну заяву ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Орджонікідзевського (на цей час Вознесенівського) районного суду міста Запоріжжя від 01.11.2024 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Городніщевої Є.О. про витребування доказів.

       02.12.2024 року на адресу суду надійшла витребувана інформація, згідно якої АТ «Універсал Банк» повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку 30.11.2023 року здійснено переказ коштів на суму 25 000,00 грн. Кошти зараховувались не по реквізитах, а через платіжну систему, тому у Банку відсутня інформація, щодо призначення, та рахунків відправників, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платежі надходили від ТОВ «Авентус Україна» (код ЄДРПОУ 14078230) Банк не може.

18.12.2024 року від представника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» надійшла заява про заміну назви позивача, в якій просить суд здійснити заміну найменування позивача у цивільній справі № 335/12133/24 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», посилаючись на те, що Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Реєстраційні дії щодо зміни найменування позивача проведені державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024 року, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1000681070010062201 від 10.12.2024 року.

Розглядаючи клопотання представника позивача про заміну назви позивача, суд, враховуючи, що зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, пов`язаних зі зміною назви, вважає заможливе задовольнити клопотання, змінити найменування позивача по цивільній справі № 335/12133/24 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

17.02.2025 на адресу суд від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Працевитого Г.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з позовними вимогами та вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували укладення між сторонами кредитного договору у встановленій законом формі. За твердженням відповідача, підписання договору відбулося в електронному вигляді, проте відсутні докази, які б однозначно ідентифікували особу відповідача як користувача, що уклав договір саме з позивачем. Крім того, представник відповідала вказує, що позивачем не надано суду доказів належного направлення відповідачу вимог про погашення заборгованості, що, на думку відповідача, свідчить про порушення з боку позивача порядку досудового врегулювання спору. Також зазначає, що позивачем безпідставно нараховано відсотки за кредитним договором у розмірі 1,99% на день, оскільки відповідно до Закону України від 22.11.2023 № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року, встановлено тимчасові обмеження максимальної денної процентної ставки за споживчими кредитами: протягом перших 120 днів з моменту набрання чинності законом — не більше 2,5% на день; протягом наступних 120 днів — не більше 1,5% на день; далі — не більше 1% на день. Вказані обмеження поширюються також на договори, укладені до набрання чинності законом, якщо строк їхньої дії продовжено після 24.12.2023 року. Натомість позивачем здійснювалось нарахування процентів за єдиною ставкою 1,99% протягом усього періоду прострочення, що, на думку відповідача, є порушенням умов договору та призвело до безпідставного збільшення суми заборгованості. Такі дії є неправомірними та свідчать про порушення фінансовим установою встановлених законом обмежень. Окрім цього, відповідач наголошує на відсутності в матеріалах справи розрахунку заборгованості, який би враховував як зміну процентної ставки після настання відповідних строків за договором, так і обмеження, встановлені законодавством після 24.12.2023, що на його думку є порушенням принципів добросовісності, справедливості та визначеності у договірних відносинах. На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18.02.2025 року, через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача Городніщева Є.О. вважає доводи відповідача безпідставними, оскільки укладення електронного договору №7326545 від 30.11.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 відбулося у повній відповідності до норм чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про електронну комерцію», Цивільного кодексу України та відповідних підзаконних актів. Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту акцепту пропозиції однією стороною іншій, що підтверджується електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора, який власноручно введено відповідачем. Надані до позову докази, зокрема договір із зазначенням одноразового ідентифікатора «С7704», підтверджують факт укладення договору та погодження відповідачем його умов. Позиція Верховного Суду (постанови у справах №524/5556/19 від 12.01.2021 р., №127/33824/19 від 07.10.2020 р. тощо) однозначно визнає електронні договори, укладені в такій формі, належним і допустимим доказом волевиявлення сторін. Твердження відповідача про недійсність чи відсутність згоди на укладення договору безпідставні та не підтверджені жодним належним доказом. Відносно доводів представника відповідача щодо досудового врегулювання спору, то позивач зазначив, що обов`язкове досудове врегулювання спору законом не передбачене. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 та ст. 55 Конституції України право на судовий захист є невід`ємним та не може бути обмежене вимогою про обов`язковість досудового врегулювання, якщо таке прямо не передбачено договором чи законом. Крім того, представник позивача зазначив, що сторонами правовідносин у належній формі погоджено строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Враховуючи викладене, нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору. На виконання вимог чинного законодавства ані первісним кредитором, ані позивачем не здійснювалось нарахування неустойки та пені за невиконання умов кредитного договору. Враховуючи викладене, позивач зазначає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору. Таким чином, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, чим порушив умови договору.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, надав заву, відповідно до якої просив суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, на клопотанні про зміну назви позивача наполягає.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, від його представника – адвоката Працевитого Г.О. надійшла заява, у якій останній просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача та його представника та відмовити у задоволені позовних вимог, враховуючи викладені доводи у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

31.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», було укладено електронний договір №7326545 про надання споживчого кредиту, сума кредиту складала 25 000,00 грн. Кредитний договір укладено відповідно до Правил надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, затверджених наказом № 1364-ОД від 20.11.2023, розміщених на їх сайті - https://creditplus.ua/ru/documents. Строк кредиту складав 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як вбачається зі змісту договору, такий підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «С7704». Також, 31.11.2023 відповідачем було підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2023 на платіжну карту № НОМЕР_1 перераховано 25 000,00 грн. кредитних коштів, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк». Таким чином, зарахування кредитних коштів в сумі 25 000,00 грн. на картковий рахунок відповідача підтверджується належними доказами.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205,207 ЦК України).

25.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК» «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 25.07/24-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило право вимоги заборгованості за договорами кредиту ТОВ «ФК» «Фінтраст Україна».

Як вбачається з витягу реєстру боржників до договору факторингу № 25-07/24-Ф, ТОВ «ФК» «Фінтраст Україна» набуло право вимоги та всі права кредитора до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7326545.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином до позивача, перейшли всі права щодо права вимоги до відповідача за кредитним електронним договором № 7326545 від 31.11.2023 згідно якого ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит в сумі 25 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договорів про відступлення прав вимоги, первісним Кредитором ТОВ «Авентус Україна» направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Разом з тим відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти, нараховані позивачем за договором факторингу № 25.07/24-Ф за 60 календарних днів у період з 25.07.2024 року по 22.09.2024 року в розмірі – 29 850,00 грн.

Проте, суд не може погодитися в повному обсязі з визначеним позивачем розрахунком заборгованості за відсотками, та звертає увагу на доводи відповідача, з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що кредитний договір №7326545 укладено 30.11.2023 року, та враховуючи те, що строк кредиту складає 360 днів, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому до даних договорів слід застосувати положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачено максимальний розмір відсотків за користування кредитними коштами 1% на день.

Таким чином, суд приходить до висновку, що умови укладеного кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами, які передбачені пунктом 1.5.1 кредитного договору №7326545 від 30.11.2023 року, в розмірі 1,99% в день за 360 днів користування, суперечать діючому законодавству, тому згідно ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», підлягає застосуванню перехідні положення.

Отже за період з 25.07.2024 року по 20.08.2024 року слід застосовувати ставку1,5 % в день за користування коштами, що становить 10 125,00 грн, відповідно розрахунку (25000х1,5%=375х27);

За період з 21.08.2024 року по 22.09.2024 року за ставкою 1 %, в межах заявлених позовних вимог становить 8 250,00 грн., відповідно розрахунку (25000х1%=250х33).

Таким чином, встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Авентус Україна» виконало свої обов`язки за Договором №7326545 про надання споживчого кредиту від 30.11.2023 року, в той час як відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», яке є правонаступником кредитодавця, в загальному розмірі 89 145,00 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за Договором №7326545 про надання споживчого кредиту від 30.11.2023 року, що складає 89 145,00 грн., з яких: 25 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 45 770,00 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором; 18 375,00 грн. - сума заборгованості, нарахованих позивачем за 60 календарних днів.

Крім цього, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Згідно із частинами 1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Частиною 3 ст.137 ЦПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» надано: договір № 26/08-2024 про надання правничої допомоги від 26.08.2024, укладений з адвокатом Городніщевою Є.О., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1722181, акт прийому-передачі виконаних робіт згідно договору № 26/08-2024 від 26.08.2024, рахунок на оплату по замовленню №5222-21/10/2024 від 21.10.2024.

Суд при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.202 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Верховний Суд також часто підкреслював необхідність детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за дублюючі одна одну послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків (зокрема, постанова від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15).

Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Тож, у справі, яка розглядається, суд дійшов висновку про те, що справа не є складною, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль, відтак визначені в переліку послуг вказані дії не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, та не є співмірними зі складністю справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи наведені обставини, предмет спору, складність справи, виходячи із засад реальності та співмірності, суд вважає, що з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» підлягає стягненню 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно дост.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, виходячи з такого розрахунку: сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 89 145,00 грн., тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 2 146,14 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст.524, 525, 526, 611, 651 ч.2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з   ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості за договором №7326545 про надання фінансового кредиту від 30.11.2023 у розмірі 89 145 (вісімдесят дев`ять тисяч сто сорок п`ять) грн. 00 коп., яка складається з: 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 45 770 (сорок п`ять тисяч сімсот сімдесят) грн. 00 коп. - сума заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором; 18 375 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят п`ять) грн. 00 коп. - сума заборгованості, нарахованих позивачем за 60 календарних днів.

Стягнути з   ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 14 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал», ЄДРПОУ: 44559822, місце знаходження: вул. Загородня, 15, оф. 118/2, м. Київ.

Відповідач:   ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 06.06.2025 року.

Суддя                                                                  В.К. Сиротенко