Справа № 296/9928/16-ц

2/296/476/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

"23" травня 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участі секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі за правилами загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Житомирська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської  міської ради про зобов`язання демонтувати самочинно збудовану прибудову,-

                                                             ВСТАНОВИВ:

21.06.2016 року представник позивача (третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору у справі №296/869/16-ц) ОСОБА_1 – адвокат Захарченко В.П. звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом в якому просив зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати прибудову до власної частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Протокольною ухвалою суду від 21.06.2016 в межах справи №296/869/16-ц прийнято до провадження позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Житомирська міська рада про зобов`язання демонтувати самочинно збудовану прибудову.

Ухвалою суду від 09.11.2016 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Житомирська міська рада про зобов`язання демонтувати самочинно збудовану прибудову виділено з цивільної справи №296/869/16-ц в окреме провадження та передано до канцелярії суду для здійснення авторозподілу. У цій же ухвалі судом зазначено, що ухвалою суду від 09.11.2016 позовну заяву Житомирської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки у придатному стані шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта залишено без розгляду.

В результаті авторозподілу виділеним матеріалам присвоєно унікальний номер справи 296/9928/16-ц.

Протокольною ухвалою суду від 01.02.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської  міської ради.

Ухвалою суду від 23.02.2017 призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу.

Ухвалою від 19.11.2021 поновлено провадження у справі, призначено судовий розгляд справи на 28.01.2022 року.

В судовому засіданні 28.01.2022 року представником позивача ОСОБА_1 було заявлено клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, у зв`язку з чим було оголошено перерву до 29.03.2022 року.

Згідно довідки секретаря судового засідання розгляд справи 29.03.2022 року не відбувся у зв`язку з тим, що з 25.02.2022 року суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_3 увільнений у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації (а.с.88).   

18.09.2024 року на підставі Розпорядження керівника апарату Корольовського районного суду м. Житомира Тетяни Гончар №224 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 року, справу передано судді Адамовичу О.Й. для розгляду,  у зв`язку з тим, що з 25.02.2022 року суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_3 увільнений у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації (а.с.89).

Ухвалою від 03.10.2024 суд прийняв справу до свого провадження та постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання (а.с.91).

Ухвалою від 06.02.2025 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с.114).

Позивач в засідання суду повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву в якій просить провести судове засідання без його участі.

Представники третіх осіб  в засідання суду  не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Ухвалою від 03.10.2024 суд прийняв справу до свого провадження та постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 03.12.2024 року.

Оскільки у період з 02.12.2024 року по 08.12.2024 року головуючий у справі перебував у щорічній відпустці, розгляд справи не відбувся. Наступне підготовче засідання було призначено на 06.02.2025 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в призначене на 06.02.2025 р. підготовче судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася судовою повісткою про виклик до суду. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не було вручене позивачу за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно відомостей Укрпошти причина невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.107,108).

Ухвалою від 06.02.2025 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.03.2025 року.

Позивач в призначене на 06.03.2025 р. судове засідання повторно не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася судовою повісткою про виклик до суду. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не було вручене позивачу (а.с.124,125).

На підставі п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України судовий розгляд справи був відкладений на 27.03.2025 р.

Оскільки головуючий у справі перебував 27.03.2025 року на лікарняному, розгляд справи не відбувся. Наступний розгляд справи було призначено на 30.04.2025 року.

Позивач в призначене на 30.04.2025 р. судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася судовою повісткою про виклик до суду. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не було вручене позивачу за вказаною вище адресою та повернулося разом з поштовим конвертом до суду з відміткою Укрпошти про причини невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.167,168).

У зв`язку з неявкою позивача в судове засідання 30.04.2025 року, суд на підставі п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України, розгляд справи по суті відклав на 23.05.2025 року. 

Однак позивач в призначене на 23.05.2025 р. судове засідання повторно не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася судовою повісткою про виклик до суду.

Отже позивач, будучи у встановленому законом порядку належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в підготовче засідання та в судове засідання не з`явилася, що є повторністю (тобто двічі поспіль). 

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Отже вважається, що позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Також суд звертає увагу, що починаючи з 29.03.2022 року (дата судового засідання, яке не було проведено у зв`язку з увільненням судді ОСОБА_3 у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації та оголошеним Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року»)  та до призначення повторного автоматизованого розподілу даної судової справи, а також впродовж розгляду справи в іншому складі суду,  позивач жодного разу не цікавилася провадженням у її справі, не подавала заяви про здійснення повторного автоматизованого розподілу справи для прискорення процедури слухання.

Частинами першою, другою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Тобто правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.

Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №465/205/17, від 28 жовтня 2021 року у справі №465/6555/16-ц.

Системний аналіз п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України та положень ст.223 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явилися в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч.2 ст.257 ЦПК України).

Згідно зі статтею 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №558/9/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №757/23967/13-ц.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на те, що позивачем було допущено повторність (другої підряд) неявки в судове засідання при належному повідомленні про час та місце розгляду справи, а заява про розгляд справи за відсутності позивачем (та/або його представником) не подана і неявка позивача перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність залишення вищевказаного позову без розгляду на підставі ст.257 ч.1 п.3 ЦПК України в зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.257 ч.1 п.3, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, -

                                                              ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Житомирська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської  міської ради про зобов`язання демонтувати самочинно збудовану прибудову - залишити без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. Й. Адамович