Справа № 466/1678/25

Провадження № 2/466/1576/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2025 року                                                                                                       м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі:  головуючий суддя                            Едер П. Т.

                 секретар с/з                                       Костюк В. С.

з участю: позивача                                            ОСОБА_1

                 представника позивача                    Масюка М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ» про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника,-

                                                                 в с т а н о в и в:

20 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ» про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, у якій просить скасувати наказ Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ» від 20.01.2025 № 2001/9-к.тр про звільнення з роботи ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на посаді провідного юрисконсульта Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ»; стягнути із Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ» (код ЄДРПОУ 36544827) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стислий виклад позиції позивача.

Обґрунтування позивача.

В обґрунтування вимог позивачка покликається на те, що  01.06.2021 її ОСОБА_1 відповідно до наказу №3105/18-к.тр від 31.05.2021 було прийнято на посаду юрисконсульта Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ». 01.09.2022 відповідно до наказу №3108/30-к.тр позивачку було переведено на посаду провідного юрисконсульта Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ».

27.01.2025 позивачкою за допомогою засобів поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» отримано від відповідача рекомендоване поштове відправлення № 7900800201418, яким позивачці скеровано наказ від 20.01.2025 № 2001/8-к.тр про звільнення позивачку за прогул без поважних причин, пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України. Отримання позивачкою вказаного наказу від 20.01.2025 №2001/9-к.тр саме 27.01.2025 підтверджується витягом із реєстру АТ «УКРПОШТА», відповідно до якого відправлення № 7900800201418 здано на поштове відділення 20.01.2025 та вручено позивачці 25.01.2025.

Позивачка вважає, що відповідачем всупереч положенням трудового законодавства її незаконно звільнено із займаної посади виходячи з наступного.

Відповідачем протягом листопада 2024 - січня 2025 здійснювалися дії щодо заборони (обмеження) доступу позивачці до офісних приміщень, відключення позивача від програм та баз даних відповідача та здійснювалися інші порушення трудових прав позивачки.

Вже близько двох років між учасниками Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_4 з іншої сторони відбувається корпоративний конфлікт.

Позивачка вказує, що невідомі особи встановили пропускний режим та почали ідентифіковувати працівників згідно списків та перевіряти їх особисті речі при вході та виході. Згодом стало відомо про те, що вказана працівниками (членами) громадської організації «Національний контроль правоохоронних органів та протидія корупції».

25.11.2024 відповідачем на думку позивачки, у неповноважному складі дирекції видано Наказ №2511/1-ОС та Наказ №2511/2-OС відповідно до яких позивачці та ще дванадцятьом працівникам визначено робоче місце у кабінеті № 1 на п`ятому поверсі будівлі № 67, в якому не було ні меблів, ні оргтехніки, ні документації необхідної для роботи. Починаючи із 26.11.2024 у зв`язку із фізичним перешкоджанням у доступі зі сторони воєнізованої охорони, позивачка не мала можливості доступу в приміщення юридичного відділу ПП «ПСМЛ «ЕСКУЛАБ», яке розміщувалось на 5 поверсі будівлі, за адресою: м. Львів, пр  Чорновола, 67, де знаходився її робочий стіл, оргтехніка, документація необхідна для роботи та особисті речі позивачки, що підтверджується Актом про недопуск від 26.11.2024 і всіма наступними Актами про недопуск. Окрім цього, починаючи із 26.11.2024 відповідачем було заблоковано доступ позивачки до всіх програм та баз даних необхідних для роботи, зокрема до програми Microsoft Teams та до програми Microsoft Outlook, що підтверджується відповідною скрін-копією робочого столу програми. Отже, позивач ОСОБА_1 починаючи із 26.11.2024 та по день незаконного звільнення 20.01.2025 року не мала жодного доступу до приміщення юридичного відділу ПП «ПСМЛ «ЕСКУЛАБ».

Також позивачка зазначає, що відповідачем 29.11.2024 видано наказ № 2922/1-OС згідно, з яким їй та іншим працівникам юридичного відділу без жодного попередження було зменшено посадові оклади на 70-80 відсотків, при цьому про факт зміни істотних умов праці (зменшення посадових окладів) працівників юридичного відділу було повідомлено заднім числом, а саме 20.12.2024. Отже, позивачка вважає, що відповідачем здійснювались відносно неї та інших працівників ПП «ПСМЛ «ЕСКУЛАБ» систематичні протиправні дії шляхом порушення трудових прав позивача, зокрема: недопуск позивача у приміщення юридичного відділу ПІ «ПСМЛ «ЕСКУЛАБ», яке розміщувалось на 5 поверсі будівлі, за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, 67, зменшення посадового окладу позивача на 70-80 відсотків, відключення від програм та баз даних тощо.

Рішення про своє звільнення що оформлене наказом від 20.01.2025 № 2001/9-к.тр позивачка вважає незаконним, оскільки підписане не повноважним та не легітимним виконавчим органом відповідача.

Щодо неправомірності наказу відповідача від 20.01.2025 № 2001/9-к.тр про звільнення позивачки за прогул, позивачка зазначає, що 20.01.2025 відповідачем видано наказом №2001/9-к.тр про звільнення позивачки за нібито прогул на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 К3пП України, у зв`язку із нібито не з`явленням позивачки 23.12 2024, 24.12.2024, 26.12 2024, 27.12.2024 на її робочому місці, яке нібито було визначено відповідачем у кабінеті № 1 на 5 поверсі офісної будівлі за адресою: м. Львів, пр. В. Чорновола, 67. Вищевказане спростовується доказами долученими до даної позовної заяви та фактичними обставинами справи, зокрема: по-перше: позивачка перебувала на посаді провідного юрисконсульта ПП «ПСМЛ «ЕСКУЛАБ» та відповідно супроводжувала юридичну діяльність підприємства, структурні підрозділи (пункти забору біологічного матеріалу), якого розташовані в межах восьми областей України, представляла інтереси підприємства в установах та організаціях у зв`язку із чим легітимним керівництвом ПП «ПСМЛ «ЕСКУЛАБ» не видавалось жодних наказів про офіційне закріплення (визначення) за позивачкою робочого місця. У випадку перебування позивачки в офісних приміщеннях ПП «ПСМЛ «ЕСКУЛАБ» вона виконувала свої трудові обов`язки в кабінеті юридичного відділу, який знаходився на п`ятому поверху у правій частині поверху (біля кухні та зони відпочинку) та межував із кабінетами бухгалтерії. Також у кабінеті юридичного відділу на спеціальних стелажах знаходилась вся документації необхідна позивачу для роботи, архіви, а також комп`ютерна та копіювальна техніка, яка була необхідна для роботи позивачки; по-друге: як встановлено за результатами перевірки Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, наказ №2511/1-ОС від 25.11.2024, наказ №2511/2-ОС від 25.11.2024 та наказ №1012/I-ОС від 10.12.2024 про визначення робочого місця близько двадцяти трьох працівників у кабінеті № 1 на 5 поверсі суперечить вимогам трудового законодавства та законодавства з охорони праці, оскільки працівників не було поінформовано до початку роботи працівника за трудовим договором про визначене робоче місце, не було забезпечено необхідними для роботи засобами. Зокрема в кабінеті № 1 були відсутні елементарні умови для роботи позивачки, не кажучи вже про одночасну роботу в ньому 23 працівників відповідача, зокрема там була відсутня необхідна кількість столів та стільців, повністю була відсутня комп`ютерна та копіювальна техніка, відсутня документація необхідна для роботи, у кабінеті розміщувались воєнізована охорона, як згодом стало відомо - працівники громадської організації «Національний контроль правоохоронних органів та протидія корупції!» та їх особисті речі; по-третє: позивачка починаючи із 26.11.2024 та до моменту незаконного звільнення фізично була позбавлена доступу до кабінету юридичного відділу де знаходилась вся документації необхідна позивачці для роботи, архіви, комп`ютерна та копіювальна техніка, а також особисті речі позивачки, а починаючи із 23.12.2024 позивачку позбавили доступу до всіх офісних приміщень відповідача, що знаходились на 5 та 6 поверхах офісного центру за адресою м. Львів, пр. Чорновола 67.

Таким чином, з огляду на вищевказане та у зв`язку із на думку позивачки, грубим порушеннями трудового законодавства остання та інші працівники трудового колективу ПП «ПСМЛ «ЕСКУЛАБ» звернулись з колективною скаргою у Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці. На підставі вказаної колективної скарги Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці в період з 16 по 29 січня 2025 року проведено в ПП «ПСМЛ «ЕСКУЛАБ» позаплановий захід державного контролю у формі перевірки на предмет додержання законодавства у сфери охорони здоров`я, гігієни праці, законодавства про працю. За результатами розгляду вказаної скарги отримано лист відповідь від 03.02.2025 за № 3X/3.1/141-ЦА-25 в якому Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці встановлено наступні порушення: « -пункт 1 частини першої статті 29 К3пП України  не поінформовано до початку роботи працівника за трудовим договором про перелік посадових обов`язків (не розроблено посадові інструкції). - пункту 2 частини першої статті 29 К3пП України - не поінформовано до початку роботи працівника за трудовим договором про визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами.

З огляду на вищевикладене, позивачка зазначає, що із поважних та не залежних від неї причин, починаючи з 26.11.2024 та до моменту звільнення 20.01.2025, не мала доступу до свого робочого кабінету, що знаходився за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, 67, 5 поверх, до комп`ютерної та копіювальної техніки, документації необхідної для роботи, своїх особистих речей у зв`язку з чим на думку позивачки відсутні будь-які підстави для її звільнення згідно пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

На думку позивачки, порушення трудових прав позивачки та її звільнення здійснювалось керівництвом відповідача із підстав особистої неприязні до позивачки.

Також позивачка повідомляє про те, що нею на адресу відповідача 18.02.2025 була направлена заява про надання довідки про доходи, зокрема за останні два календарні місяці роботи (листопад 2024, грудень 2024) із зазначенням середньої заробітної плати за цих два місяці. Однак станом на день звернення до суду довідки про доходи позивачкою не отримано. Враховуючи відсутність довідки, а також те, що позивачці неправомірно не в повному була виплачена заробітна плата за листопад 2024 та за грудень 2024, розрахунок середньо заробітної плати обчислено виходячи з виплат, здійснених позивачці на картковий банківський рахунок, за жовтень 2024, розмір яких мав би бути аналогічним виплатам за листопад 2024 та за грудень 2024.

Розрахунок позивачки середньої зарплати за листопад 2024 та за грудень 2024:

-кількість робочих днів у листопаді 2024 - 21;

-кількість робочих днів у грудні 2024 - 22;

-кількість робочих днів у листопаді 2024 та у грудні 2024 - 43;

-розмір заробітної плати за листопад 2024 - 33 327,00 грн; розмір заробітної плати за грудень 2024 - 33 327,00 грн;

-загальний дохід за листопад 2024 та грудень 2024 - 66 654,00 грн;

-розмір середньоденної заробітної плати - 1550,09 грн (66654,00 грн. : 43 днів);

Таким чином, сума середньоденного заробітку для визначення розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу вимушеного прогулу становить 1550,09 грн. (розмір середнього заробітку буде уточнений у разі отримання від відповідача довідки про доходи. Тому просить позов задовольнити.

Обґрунтування заперечень відповідача.

Відзив на позовну заяву Відповідачем, в порядку ст. 178 ЦПК України у встановлений судом термін до суду подано не було.

23 квітня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» представником відповідача Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «Ескулаб» Наход А. В. подано письмові пояснення, у яких зазначає, що проти позову заперечує в повному обсязі та не визнає жодну із вимог чи претензій позивача. Вказує, що основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами — суб`єктивним правом і обов`язком відповідача. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову — це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову — це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Враховуючи вищеозначене, поданий позов є безпідставним (не спроможні підстави для даних правовідносин), адже ґрунтується не на об`єктивних фактах порушення відповідачем трудового законодавства чи належної процедури щодо позивача, а на її суб`єктивній оцінці, яка ґрунтується не на доказах, того як саме мав чи має вести відповідач щодо позивача у трудових відносинах та посиланнях на корпоративний конфлікт та незаконність органу управління відповідача, який прийняв рішення про звільнення позивачки. Позивачка у позові зазначає (як фактичну обставину): «Відповідачем протягом листопада 2024 - січня 2025 здійснювались дії щодо заборони (обмеження) доступу позивачці до офісних приміщень, а також здійснювалися інші порушення трудових прав позивача». Зазначаючи у позові цю фразу позивачка обґрунтовує таку наявністю вже близько двох років між учасниками Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «Ескулаб» корпоративного конфлікту і описує стосунки між учасниками ПП «ПСМЛ «Ескулаб» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначають, що корпоративний конфлікт – це суперечка між власниками, учасниками, акціонерами бізнесу, інвесторами та ін. з приводу різних питань управління компанії, найчастіше – з приводу питань розподілу прибутку або прийняття певних найбільш важливих рішень для компанії. Корпоративний конфлікт виникає лише між суб`єктами корпоративних відносин, як носіями корпоративних інтересів наприклад як загальнокорпоративних (до них належать: товариства, його органи) або індивідуальних (засновників, учасників/акціонерів).

Квятковська- ОСОБА_5 звільнена з посади провідного юристконсульта. Тому між ПП «ПСМЛ «Ескулаб» та ОСОБА_1 виникли лише трудові відносини. З часу заснування ПП «ПСМЛ «Ескулаб» і до сьогодні ОСОБА_1 не є учасником юридичної особи – її засновником, акціонером чи членом. Тому між ОСОБА_1 і ПП «ПСМЛ «Ескулаб» відсутній будь-який корпоративний конфлікт, який би став чи міг стати предметом розгляду у суді. Працівника було звільнено за прогули у період 23 грудня 2024 року і ці питання регулюються виключно трудовим законодавством, а не господарським чи цивільним. З огляду на це неналежним та необґрунтованим є посилання позивачки на проведення учасниками ПП «ПСМЛ «Ескулаб» 13.11.2024 р. зборів учасників, здійснення реєстраційної дії, оскарження таких дій і видання наказу Міністерством юстиції України та оцінку нею їх законності. До позовної заяви позивачка подає Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в якому міститься інформація щодо керівників, якими є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Саме у такому складі керівництвом і приймались будь-які рішення, які стосуються трудових відносин працівників (у т.ч. ОСОБА_1 ) та станом на сьогодні запис про даний склад органу управління відповідача є чинним для всіх третіх осіб, а отже орган управління відповідача, який реалізував звільнення позивачки є законним і зворотнього позивачкою не доведено. Будь-яких змін у період листопада 2024 р. – квітня 2025 р. у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не було внесено, станом на 20 січня 2025 року ці дані внесені до ЄДР щодо відповідача. Відповідно до ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Отже, з дня прийняття на роботу і до дня звільнення 20.01.2025 р. між позивачкою та ПП «ПСМЛ «Ескулаб» були виключно трудові відносини і будь-яке обґрунтування позову наявністю корпоративного конфлікту безпідставне з огляду на відсутність між сторонами будь-яких корпоративних відносин.

На думку сторони Відповідача є не спроможним та неналежним твердження про «неповноважний склад дирекції» оскільки до позову не подано жодного документу, який би вказував на відсутність повноважень Дирекції у період 25.11.2024 по січень 2025 року, які виникали між працівниками та ПП «ПСМЛ «Ескулаб», як роботодавцем у сфері трудових відносин тим більше згідно положень ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». У позовній заяві зазначено, що «Позивач не мав можливості доступу до приміщень юридичного відділу ПП «ПСМЛ «Ескулаб», яке розміщувалось на 5 поверсі будівлі за адресою м. Львів, просп. В. Чорновола, 67, де знаходився його робочий стіл, оргтехніка, документація необхідна для роботи та особисті речі позивачки, що підтверджується Актом про недопуск від 26.11.2024 і всіма наступними Актами про недопуск. Однак, акти про недопуск на які посилається позивачка не є належними та допустимими доказами, в тому числі в розумінні вірогідності та достовірності. Вище уже було зазначено норми законодавства про належність та допустимість доказів. Акти про недопуск не є такими доказами. В січні 2025 року за зверненням у тому числі ОСОБА_1 на ПП «ПСМЛ «Ескулаб» було проведено перевірку Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці. В межах перевірки працівниками ПП «ПСМЛ «Ескулаб» було надано пояснення та підтверджено документально про те, що у працівників юридичної служби підприємства були відсутні посадові інструкції, які б визначали коло прав та обов`язків працівника. Розроблення посадових інструкцій та положень про юридичну службу перебувало в зоні відповідальності юристів, в тому числі позивачки. Тому не спроможним і неналежним є посилання на «необхідні для роботи», оскільки самою позивачкою не подано жодного документа (доказу) який би окреслював коло посадових обов`язків та яку саме роботу виконувала позивачка аби суд міг перевірити факт порушення з боку відповідача. Також на час прийняття на роботу за позивачкою не було закріплене робоче місце, тому безпідставним є твердження, що юридичний відділ ПП «ПСМЛ «Ескулаб» розміщувався на 5 поверсі будівлі за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач у своїх письмових поясненнях звертає увагу на те, що згідно штатного розпису у структурі підприємства був відсутній такий структурний підрозділ як «юридичний відділ» та його дислокація в офісі відповідача з регламентом роботи такого відділу в межах офісу. Щодо особистих речей то в ПП «ПСМЛ «Ескулаб» з часу прийняття Квятковської- ОСОБА_5 на роботу не було укладено жодного договору на зберігання особистих речей за місцем праці. У позові зазначено, що відповідачем 29.11.2024 видано наказ № 2922/1-ОС згідно з яким позивачу та іншим працівникам юридичного відділу без жодного попередження було зменшено посадові оклади на 70-80 відсотків, при цьому про факт змін істотних умов праці (зменшення посадових окладів) працівників юридичного відділу було повідомлено «заднім» числом, а саме 20.12.2024 року. Предметом позову при цьому є наказ від 20.01.2025 року. Фактично позивачка суперечливо визначає предмет та підстави позову вкладаючи в його наповнення не правові та фактичні обґрунтування, а власне на сприйняття та незадоволення подіями та рішеннями відповідача. У самій заяві вказано, що про наказ від 29.11.2024 № 2922/1-ОС стало відомо 20.12.2024 року. В межах строку визначених ст. 233 КЗпП України позивач не звернувся з будь-якою вимогою до суду щодо цього наказу, а тому обставини щодо такого жодним чином не стосуються предмету спору.

Відповідач вважає необґрунтованим посилання позивачки проте, що «рішення про звільнення Позивача незаконне, оскільки підписане не повноважним та не легітимним виконавчим органом Відповідача» А тому позицію позивачка обґрунтовує положеннями Статуту ПП «ПСМЛ «Ескулаб», поданням скарги учасником товариства, висновком Центральної Колегії Міністерства юстиції з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора. Позивачка посилається на наказ Міністерства юстиції України від 26.12.2024 №3758/5 як доказ «нелегітимності», але в той же час до позову подано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань який спростовує наведені обґрунтування. Оскільки наявність самого наказу Міністерства юстиції України не є самостійною підставою визнання «нелегітимності». Як зазначає позивачка у наказі «постановлено скасувати…». Означений вислів містить дієслова незавершеної дії і свідчить про те, що на підставі згаданого наказу мали бути внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. І доказів того ,що такі зміни було внесено позивачкою не подано.

Зазначають, що посилання на нелегітимність Дирекції на момент звільнення працівника 20.01.2025 р. безпідставне. Виходячи із означеного вище, позов є безпідставним та не обґрунтованим, а тому у позові просили відмовити повністю.

Процесуальні дії суду по справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2025 року витребувано докази.

Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.

У судовому засіданні позивачка  ОСОБА_1 та її представник  ОСОБА_7   підтримали  мотиви  позову  та дали пояснення, що аналогічні  його змісту, просили позовні вимоги задовольнити повністю.

У судове засідання призначене на 01.04.2025 представник відповідача Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ» не з`явився, 01.04.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання призначене на 24.04.2025 представник відповідача Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ» не з`явився, 24.04.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання призначене на 02.06.2025 представник відповідача Приватного підприємства «Перша соціальна на лабораторія «ЕСКУЛАБ» не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, заяви про розгляд справи у його відсутності не подав, причин неявки не повідомив.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заслухавши доводи позивачки її представника, дослідивши надані  письмові докази суд  прийшов наступних висновків.

Даний позов виник із трудових правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом із матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу №3105/18-к.тр від 31.05.2021, 01.06.2021 ОСОБА_1 було прийнято на посаду юрисконсульта Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ».

Згідно наказу №3108/30-к.тр 01.09.2022 ОСОБА_1 було переведено на посаду провідного юрисконсульта Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ».

27.01.2025 ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» отримала від Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ» рекомендоване поштове відправлення № 7900800201418, яким їй скеровано наказ від 20.01.2025 № 2001/8-к.тр про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин, пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, що стверджується витягом із реєстру АТ «УКРПОШТА», відповідно до якого відправлення № 7900800201418 здано на поштове відділення 20.01.2025 та вручено ОСОБА_1 25.01.2025.

Судовим розглядом встановлено, а відповідачем не спростовано, що відповідачем протягом листопада 2024 - січня 2025 здійснювалися дії щодо заборони (обмеження) доступу позивачці до офісних приміщень, відключення позивачки від програм та баз даних відповідача та здійснювалися інші порушення трудових прав позивачки.

25.11.2024 відповідачем видано Наказ №2511/1-ОС та Наказ №2511/2-OС відповідно до яких ОСОБА_1 та ще дванадцятьом працівникам визначено робоче місце у кабінеті № 1 на п`ятому поверсі будівлі № 67, в якому не було ні меблів, ні оргтехніки, ні документації необхідної для роботи.

Як встановлено Актом про недопуск від 26.11.2024 і всіма наступними Актами про недопуск починаючи із 26.11.2024 у зв`язку із фізичним перешкоджанням у доступі зі сторони воєнізованої охорони, Квятковська-Хватаймуха Т. Р. не мала можливості доступу в приміщення юридичного відділу ПП «ПСМЛ «ЕСКУЛАБ», яке розміщувалось на 5 поверсі будівлі, за адресою: м. Львів, пр  Чорновола, 67, де знаходився її робочий стіл, оргтехніка, документація необхідна для роботи та особисті речі.

Згідно наказу № 2922/1-OС від 29.11.2024 позивачці та іншим працівникам юридичного відділу без жодного попередження було зменшено посадові оклади на 70-80 відсотків, при цьому про факт зміни істотних умов праці (зменшення посадових окладів) працівників юридичного відділу було повідомлено заднім числом, а саме 20.12.2024.

Згідно Акта Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №3Х/ЛВ/1755/023619-023639 від 29.01.2025 складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду у Приватному підприємстві «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ» встановлено, наступні порушення: « пункт 1 частини першої статті 29 К3пП України не поінформовано до початку роботи працівника за трудовим договором про перелік посадових обов`язків (не розроблено посадові інструкції); пункту 2 частини першої статті 29 К3пП України не поінформовано до початку роботи працівника за трудовим договором про визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами.

З дослідженого в судовому засіданні флеш носії на якому міститься відеозапис, встановлено, що в приміщенні Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ» стоїть чоловік, який представився працівником охорони та не пропускає позивачку ОСОБА_1 в приміщення, як стверджує позивачка, Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ».

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно роз`яснень, які містяться у пунктах 18, 19 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність закону.

Стаття 40 КЗпП України передбачає декілька підстав для звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, які являються самостійними і не виключають можливості їх одночасного застосування, що вимагає від роботодавця чіткого формулювання підстав для звільнення працівника з посиланням на певну норму права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни. Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня.

Згідно ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 29 КЗпП України, обов`язком роботодавця є визначення працівникові його робочого місця, та забезпечити його необхідними для роботи засобами. При цьому невиконання такого обов`язку свідчить про істотне порушення прав працівника.

Натомість у даному випадку, як було встановлено судом, в порушення вимог ст. 29 КЗпП України. Відповідачем не було визначене робоче місце позивачки.

Також, суду не було надано жодних доказів того, що або за юридичною адресою відповідача, або у будь-якому іншому приміщенні за позивачкою було закріплене робоче місце та що останній було забезпечено всіма необхідними для роботи засобами, встановлено години, у які позивачка мала находитись на конкретно визначеному робочому місці.

Таким чином, суд приходить до висновку, що факт порушення трудової дисципліни в діях позивачки відсутній, оскільки не може бути поставлено в провину працівникові відсутність на робочому місці, місцезнаходження якого не було забезпечено належними чином.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд у своїй постанові від 08.05.2019 р. по справі № 489/1609/17.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували відсутність на роботі Квятковської- ОСОБА_5 . Враховуючи відсутність визначеного робочого місця у позивачки, звільнення з підстав відсутності на робочому місці не може бути визнано судом законним, оскільки доказів про відсутність позивачки на робочому місці відповідачем не надано.

За наведених обставин, суд вважає незаконним наказ від 20.01.2025 № 2001/8-к.тр про припинення трудового договору та звільнення з посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України – «за прогул», який підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 відповідно підлягає поновленню на займаній посаді.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного та з урахуванням встановленого судом факту незаконного звільнення позивача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за весь час, оскільки тривалість розгляду справи не пов`язана з винними діями позивачки.

Що стосується розміру суми середнього заробітку, то суд вважає зазначити наступне.

Згідно з пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N100.

Абзацом 3 п. 2 даного Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Згідно досліджених судом доказів – наказ №2001/18-к.тр. від 20.01.2025 позивачку було звільнено 20.01.2025 року.

Суд вважає, що розрахунок середньої заробітної плати слід обчислювати виходячи з виплат, здійснених позивачці на картковий банківський рахунок, за жовтень 2024, розмір яких мав би бути аналогічним виплатам за листопад 2024 та за грудень 2024. Розрахунок середньої зарплати за листопад 2024 та за грудень 2024: кількість робочих днів у листопаді 2024 - 21; кількість робочих днів у грудні 2024 - 22; кількість робочих днів у листопаді 2024 та у грудні 2024 - 43; розмір заробітної плати за листопад 2024 - 33 327,00 грн; розмір заробітної плати за грудень 2024 - 33 327,00 грн; загальний дохід за листопад 2024 та грудень 2024 - 66 654,00 грн; розмір середньоденної заробітної плати - 1550,09 грн (66654,00 грн. : 43 днів); Таким чином, сума середньоденного заробітку для визначення розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу вимушеного прогулу становить 1550,09 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними, такими, що ґрунтуються на вимогах закону, доведені належними та допустимими доказами, які дослідженні в судовому розгляді, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Наказ №2001/18-к.тр. від 20.01.2025 слід скасувати, позивачку поновити на посаді провідного юрисконсульта Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ» та стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 66654,00 гривень.

Розподіл судових витрат:

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову -  на відповідача.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі  1211,20 гривень.

Керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, ст.ст.40, 97, 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд

                                                                 у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ» про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника - задовольнити.

Скасувати наказ Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ» від 20.01.2025 № 2001/9-к.тр про звільнення з роботи ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на посаді провідного юрисконсульта Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ».

Стягнути із Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ» (код ЄДРПОУ 36544827) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 66654,00 грн. (шістдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят чотири гривнi 00 копійок).

Стягнути з Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ» на користь держави судовий збір 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватне підприємство «Перша соціальна медична лабораторія «ЕСКУЛАБ», ЄДРПОУ 36544827, місцезнаходження: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 313.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 06 червня 2025 року.

Суддя П. Т. Едер