Справа № 127/16626/25

Провадження № 2-о/127/277/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2025 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Івашківська Альона Олександрівна, за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Івашківська А.О., в порядку окремого провадження, звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, що заінтересована особа ОСОБА_2 являється зятем заявниці. Так склалися життєві обставини, що ОСОБА_1 на даний час змушена проживати з дочкою ОСОБА_3 та зятем в одному будинку, оскільки всі гроші від проданого нерухомого майна, що було в її власності, вона віддала їм на покупку та будівництво будинку.

ОСОБА_1 є пенсіонеркою, проте ще працює, має невеличку студію, де навчає дітей малювати. Дочка та зять не працюють, отримують пенсію за віком.

ОСОБА_1 постійно потерпає від психологічного та економічного насильства з боку зятя. Дане насильство проявляється у образах людської гідності та постійному вимаганню грошей. Гроші він вимагає під приводом сплати частини комунальних послуг, проте ці суми завищені відносно фактичних нарахувань за користування послугами. Також, ОСОБА_2 вимагає, щоб ОСОБА_1 віддавала йому всю свою пенсію за проживання в будинку.

В зв`язку з постійним тиском, заявник змушена була звертатися до поліції телефоном на лінію 102 та особисто.

Так, 14.01.2025 року вона звернулася до Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області стосовно того, що ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство, 15.01.2025 року було складено протокол про адміністративне правопорушення згідно ч.1 ст.173-2 КУпАП.

01.03.2025 року знову звернулася до поліції з приводу того, що донька разом з зятем створюють нестерпні умови для проживання. Вони замикають її в будинку, знаючи, що вона працює та має проводити урок зі своїми учнями. При цьому вони забороняють користуватися побутовою технікою (зокрема, пральною машиною), стверджують, що за все треба сплатити (за бойлер, пральну машину, паркан і т.п.), заважають користуватися кухнею. Особливий тиск здійснюється щодо коштів.

ОСОБА_2 регулярно вимагає кошти у заявниці під різними приводами.

Зокрема, щодо сплат комунальних послуг, за користування технікою та інше. ОСОБА_2 повідомляє про борги заявниці перед ним щодо комунальних послуг, при цьому завищує їх розмір. В основному повідомлення надсилає за допомогою телефону.

Відповідно до даних Журналу обліку доставлених, відвідувачів та затриманих Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області у період часу з 01.01.2025 по 12.05.2025 ОСОБА_1 зверталась до підрозділу 5 разів, а саме: 14.01.2025, 26.02.2025, 12.03.2025, 16.04.2025, 06.05.2025. Копії сторінок з записами додаються.

Також заявник змушена звертатися до Вінницького міського центру соціальних служб у відділ «Денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі» за допомогою.

ОСОБА_1 є особою похилого віку, постійний тиск з боку ОСОБА_2 викликають у неї душевні хвилювання та погіршення здоров`я.

Беручи до уваги наведені обставини, встановлені факт вчинення з боку ОСОБА_2 по відношенню до заявниці психологічного насилля, вбачається високий рівень вірогідності його продовження та повторного вчинення, такі ризики є реальними та підтверджуються наданими доказами, тому заявниця вважає, що для усунення можливих негативних дій із боку ОСОБА_2 , встановити наступні заходи обмежувального припису: вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Ухвалою суду від 28.05.2025 року заяву прийнято до розгляду за правилами окремого провадження та відкрито провадження у цивільній справі, а також призначено до розгляду з урахуванням ч. 2 ст. 350-5 ЦПК України.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Івашківська А.О. вимоги заяви підтримали, просили заяву задоволити з підстав, що у ній наведено.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви ОСОБА_1 оскільки зазначені у заяві обставини не відповідають дійсності і в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки домашнього насильства та систематичного прояву його вчинення. Окрім того, вказує на те, що ситуація на яку посилається заявниця, як на підставу застосування до нього обмежувального припису, була спровокована самою заявницею, яка полягає у виникненні конфлікту між ним та ОСОБА_1 . У 2009 році його теща ОСОБА_1 з Донецької області переїхала до них. В будинку на даний час проживає він, його дружина і ОСОБА_1 . Між собою вони домовилися, що всі комунальні послуги вони будуть ділити на чотирьох: на нього, його дружину, тещу та його дочку. Однак, коли приходить час сплачувати комунальні послуги, то ОСОБА_1 повідомляє, що в неї немає грошей та починає сварку. При цьому, ОСОБА_1 отримує пенсію, а також ще підробляє, але відмовляється сплачувати свою частину коштів за комунальні послуги і безпідставно звертається в поліцію, та в подальшому відносно нього складено протокол і відповідно до постанови суду провадження закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, а саме вчинення домашнього насильства. Жодного насильства він не вчиняв. З обставинами, які викладені в заяві не згоден.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду повідомила, що її чоловік ОСОБА_2 жодного насильства відносно її матері ОСОБА_1 не вчиняв. ОСОБА_2 ніколи не лається, її матір ніколи не ображає. Час від часу її чоловік нагадує її матері, що останній необхідно сплатити її частку за оплату комунальних послуг. У зв`язку з цим, що ОСОБА_1 звертається в поліцію тому, що не хоче платити вказані гроші.

Вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Заінтересована особа по справі ОСОБА_2 являється зятем заявниці ОСОБА_1 , яка у 2009 році з Донецької області переїхала до них із дружиною ОСОБА_3 , яка є донькою заявниці, та вони разом проживають в будинку, який належить заінтересованій особі, за адресою АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні судом встановлено, що між учасниками справи наявні неприязні відносини, які тривають в часі значний період і які в більшій мірі стосуються способу та порядку співжиття під одним дахом будинку та виконання кожним свого обов`язку здійснювати оплату своєї частки за користування комунальними послугами.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 07 грудня 2017 року   № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 2, 7 частини другої статті 3 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: колишнє подружжя; батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Відповідно до пунктів 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що розглядається, встановлено, що між заявником ОСОБА_1 та заінтересованою особою ОСОБА_2 , як між тещею та зятим, існують неприязні відносини на побутовому ґрунті, а саме необхідності сплатити ОСОБА_1 частку за оплату комунальних послуг, які вона в повній мірі відмовляється сплатити, наголошуючи на тому, що ОСОБА_2 безпідставно вимагає в неї ці кошти щомісячно.

Необхідність видачі обмежувального припису заявник аргументувала систематичним вчиненням ОСОБА_2 відносно неї психологічного та економічного насильства.

В обґрунтування вказаних обставин заявницею надано відповідь заступника начальника ВРУП у Вінницькій області ГУНП НПУ Кухара Сергія, на звернення заявниці із заявою до поліції на спецлінію «102» по факту неправомірних дій ОСОБА_2 за №1056 від 14.01.2025 року, з якого вбачається, що із ОСОБА_2 було проведено роз`яснювальну роботу та відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а також роз`яснено заявниці її права звернення до відповідних організацій, які здійснюють допомогу особам постраждалим від домашнього насильства.

Крім того, до заяви додано журнал обліку доставлених, відвідувачів та затриманих Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області у період часу з 01.01.2025 по 12.05.2025 ОСОБА_1 зверталась до підрозділу 5 разів, а саме: 14.01.2025, 26.02.2025, 12.03.2025, 16.04.2025, 06.05.2025..

Також, заявницею надано суду відповідь на адвокатський запит Вінницького місцевого центру соціальних служб Вінницької міської ради, згідно якої заявник зверталася до Вінницького міського центру соціальних служб у відділ «Денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі» за допомогою і їй було надано соціальну послугу кризового та екстреного втручання громадянці ОСОБА_1 , як постраждалій від домашнього насильства зі сторони зятя ОСОБА_2 .

Інших доказів, які б вказували на те, що заявник у справі ОСОБА_1 є особою, яка постраждала від домашнього насильства, яке ніби – то чинилось відносно неї заінтересованою особою ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

У встановленому законом порядку обставини вчинення ОСОБА_2 систематичного домашнього насильства відносно ОСОБА_1 перед судом не доведено, будь – яких належних доказів завдання заявнику заінтересованою особою будь – якої шкоди (фізичного, психологічного, економічного, будь – якого іншого характеру) суду не представлено. Вся інформація, яка представлена в доказах сторони заявника зафіксована з її слів.

Отже, заявницею у встановленому законом порядку такі обставини перед судом не доведено, будь – яких належних доказів завдання ОСОБА_2 шкоди як в економічному так і психологічному стані, ОСОБА_1 суду не представлено, а надані є такими що не вказують на безпосередню участь заінтересованої особи у їх завданні і вході судового розгляду спростовані.

Суд зазначає, що систематичне домашнє насильство, вчинене ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 , має бути доведено належними та допустимими доказами. Рішення суду, яке обмежує конституційне право особи на житло (як просить заявник), не може ґрунтуватися лише на припущеннях та виключно на словах ОСОБА_1 .

Крім того, суд не отримав жодних інших доказів притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за домашнє насильство. Навпаки, витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР) у справі №127/1780/25 (постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 26.02.2025 року, посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125464608) свідчить про закриття провадження щодо ОСОБА_2  за частиною 1 статті 173-2 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Це підтверджує відсутність доказів домашнього насильства.

Крім того, судом встановлено, що усі конфліктні ситуації між заявником та заінтересованою особою виникають на ґрунті соціально-побутових проблем щодо оплати заявницею своєї частки комунальних послуг, тому між ними постійно виникають сварки та суперечки.

Суд, на виконання вимог ст. 12 ЦПК України роз`яснював заявнику право на подання відповідних клопотань про допит свідків, долучення чи витребування доказів, які б підтвердили перед судом обставини, на які вона посилається у своїй заяві, разом з тим остання повідомила, що будь – яких клопотань у неї немає, та просила суд ухвалити рішення на підставі представлених нею матеріалів.

Сам факт звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів із заявами про вчинення неї домашнього насильства психологічного та фірнового насильства, свідчить про наявність конфлікту між заявником та заінтересованою особою, але не підтверджує факт того, що останній вчиняє щодо неї систематичне психологічне, економічне чи фізичне насильство, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Таким чином, ОСОБА_1 та її представник в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 систематичного та довготривалого психологічного та/або фізичного фінансового насильства щодо неї, а також ризиків, які можуть наступити у майбутньому у випадку невидачі щодо ОСОБА_2 обмежувального припису, а тому законні підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису у суду відсутні.

З огляду на висновки суду про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог щодо видачі обмежувального припису, судові витрати, від яких заявник був звільнений при зверненні до суду з заявою про видачу обмежувального припису відповідно до правил ст. 141 ЦПК України необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 82, 350-1-350-8, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: