АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2-26/11р.                   

Провадження : №22ц/2090/690/12р.

                                                                                                                                                   Головуючий 1-ї інстанції –Курганникова О.А.

Категорія : договірне.                                                                                                                                          Доповідач  -  Шевченко Н.Ф.

                                                                   У Х В А Л А

                                                                                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          17 січня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

          головуючого     -    Шевченко Н.Ф.

          суддів                -    Бобровського В.В., Кокоші В.ВІ.

          при секретарі    -   Давшан А.М.

          розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2011 року

             по цивільній справі за позовом  прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах ОСОБА_1 до  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Виконавчого комітету Комінтернівської районної в м. Харкові ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, виселення, скасування рішення виконавчого комітету Комінтернівської районної в м. Харкові ради, 3-ті особи –сьома державна нотаріальна контора м. Харкова, опікунська рада Комінтернівського райвиконкому м. Харкова, Базілевич Вікторія Анатоліївна; додаткового позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, опікунської ради Комінтернівського райвиконкому м. Харкова про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та виселення, -

                                                                                         В С Т А Н О В И Л А :

          У квітні 2001 року прокурор Комінтернівського району м. Харкова в інтересах ОСОБА_1, 1986 року народження, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Виконавчого комітету Комінтернівської районної в м. Харкові ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу  квартири №139, розташованої в житловому будинку АДРЕСА_1, які були укладені 06 травня 1999 року між ОСОБА_12. і ОСОБА_6.  за № 1-881; 10 червня 1999 року між  ОСОБА_6. і ОСОБА_8. за №1399; 23 жовтня 1999 року між ОСОБА_8. і ОСОБА_9. за №2673; 12 липня 2000 року між ОСОБА_9. і ОСОБА_3. за №2351, посилаючись на те, що первісна угода купівлі-продажу квартири між ОСОБА_12. та  ОСОБА_6. була укладена з порушенням вимог діючого на той час законодавства, оскільки вона ущемила особисті та майнові права неповнолітньої  ОСОБА_1., житлові умови якої  значно погіршилися.

          Одночасно прокурор просив скасувати рішення виконавчого комітету Комінтернівської районної у м. Харкові ради від 20 квітня 1999 року.

          В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що виконавчий комітет Комінтернівської у м. Харкові ради безпідставно надав  дозвіл нотаріальній конторі посвідчити договір купівлі-продажу приватизованої квартири №139 будинку АДРЕСА_1 від імені неповнолітньої ОСОБА_1., 1986 року народження, не впевнившись у тому, що житловий будинок АДРЕСА_2, який повинна була купити мати неповнолітньої ОСОБА_12., непридатний для проживання, 1912 року забудови.

          Крім того, прокурор вказав на те, що виконком, надаючи згоду на продажу квартири взагалі не враховував інтереси малолітньої доньки ОСОБА_2.- ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

          Також прокурор посилався на те, що ніяких грошей ОСОБА_12. від продажу спірної квартири не отримала.

          Після укладання угоди купівлі-продажу квартири та договору дарування 06 травня 1999 року, відповідно якого ОСОБА_11. подарувала ОСОБА_12. 9/10 частин житлового будинку АДРЕСА_2, сім'я останньої разом із неповнолітньою  ОСОБА_1. фактично залишилась без житла, оскільки житловий будинок, отриманий в дар, був непридатний для проживання.

          ОСОБА_1. (ОСОБА_1) після  досягнення повноліття, позов прокурора підтримала.

          У березні 2002 року ОСОБА_2. звернулась до суду з позовом у якому також просила визнати вищевказані угоди недійсними, посилаючись на те, що вона, як власник частини спірної квартири ніяких грошей від продажу останньої не отримала.

          25.07.2007 року  ОСОБА_1. (ОСОБА_1) і ОСОБА_2. доповнили позовні вимоги та просили стягнути на їх користь компенсацію моральної шкоди у рівних частинах з відповідачів ОСОБА_6., ОСОБА_7. у розмірі 50 000 грн., з відповідачки ОСОБА_9. 30 000 грн. Також просили передати житловий будинок АДРЕСА_2 Харківської області ОСОБА_6. або врахувати при компенсації моральної шкоди, посилаючись на те, що в результаті винних дій відповідачів ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_9. при продажу спірної квартири, були спричинені моральні страждання, які обумовлені незаконним порушенням їх конституційних прав на житло та власність в результаті їх шахрайських дій, які прискорили моральну деградацію їх матері ОСОБА_12. та призвели до її загибелі.

          Відповідачі ОСОБА_7., ОСОБА_6., ОСОБА_3., ОСОБА_13., ОСОБА_14. позовні вимоги не визнали, посилаючись на їх безпідставність.

          Представники Харківської міської ради  (правонаступник Комінтернівської  районної ум. Харкові ради) та опікунської ради також проти позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що виконком при дачі згоди на продаж спірної квартири від імені неповнолітньої ОСОБА_1. діяв виключно в межах своїх повноважень.

          Приватний нотаріус ОСОБА_15 в своїх письмових поясненнях проти позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що  посвідчені нею  спірні угоди відповідають чинному не той час законодавству.

          Справа судами розглядалась неодноразово.

          Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2011 року у задоволенні позовних вимог прокурора Комінтернівського району м. Харкова, ОСОБА_1., ОСОБА_2.  відмовлено в повному обсязі.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1. і ОСОБА_2. просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким  визнати зазначені договори купівлі-продажу недійсними.

         В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

        Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції  в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши  матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Відмовляючи у задоволенні  позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні 06 травня 1999 року договору купівлі-продажу квартири №139, розташованої в житловому будинку АДРЕСА_1  між ОСОБА_12. і ОСОБА_6.  ніяких порушень діючого на той час законодавства  не було. Вказана угода була укладена з дозволу опікунської ради Комінтернівського райвиконкому м.Харкова від 13.04.1099 року, затвердженого на засіданні виконавчого комітету Комінтернівської районної у м.Харкові ради 20.04.1999 року. Покупець ОСОБА_6.  виконав умови договору, передав продавцю  ОСОБА_12. та ОСОБА_2.  гроші в рахунок покупки квартири, що підтверджується  текстом нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу та письмовою розпискою ОСОБА_12., а подальші односторонні дії ОСОБА_12. і ОСОБА_2.  по розпорядженню одержаними від продажу квартири грошима, не пов'язані з укладанням договору і не свідчать про його недійсність (т.1 а.с.51).

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що власниками спірної квартири були в рівних частках мати ОСОБА_12.  і дві її дочки: ОСОБА_2. та неповнолітня  ОСОБА_1.(т.1 а.с.22).

ОСОБА_12., маючи намір продати квартиру, звернулася в орган опіки і піклування за дозволом на продаж квартири, що належала  в тому числі і неповнолітній ОСОБА_1.   Згідно рішення районного комітету Комінтернівської у м.Харкові ради  № 93-15 від 20.04.1999  року ОСОБА_12. дозволено продати спірну квартиру та підписати  від імені неповнолітньої ОСОБА_1. документи на придбання  будинку АДРЕСА_2 Харківської області (т.1 а.с. 200).  Надаючи згоду на продаж  спірної квартири, опікунська рада та виконком перевіряли доводи ОСОБА_12., яка посилалась на те, що вона ніде не працює, має значну  заборгованість  по квартплаті та комунальним послугам, квартира потребує ремонту, в сільській місцевості їй буде значно легше матеріально утримувати дітей, оскільки будинок розташований на земельній ділянці площею 0,12 га, де вона може вирощувати городину.  ОСОБА_12. запевнила членів опікунської ради, що будинок вона оглядала і умови будинку її та дітей влаштовують. (т.1 а.с.10-12).

ОСОБА_12. на обліку неблагополучних сімей не перебувала (т.1 а.с.269).

За таких обставин висновок суду про те, що підстав для  визнання незаконним рішення виконкому немає, відповідає встановленим обставинам.

Суд також  перевіряв доказами обставини виконання рішення органу опіки і піклування і встановив, що на ім'я ОСОБА_12., ОСОБА_2. та неповнолітньої ОСОБА_1. були придбані 9/10 частин житлового будинку АДРЕСА_2 Харківської області  шляхом укладення договору дарування між ОСОБА_12., яка діяла за себе та неповнолітню ОСОБА_1, ОСОБА_2.  і ОСОБА_11. (т.1 а.с. 32). Інші реальні співвласники у вказаному будинку відсутні.

Ці обставини  позивачі    не заперечували.

Посилання позивачів на те, що вказаний житловий будинок непридатний для проживання, доказами не підтверджується, оскільки із техдокументації вбачається, що будинок дерев*яний, обкладений цеглою, мав надвірні будови, газифікований (т.1 а.с.24-30). Та обставина, що вказаний житловий будинок збудований у 1912 році, сама по собі не може свідчити про його непридатність.

Наданий сторонами Акт його обстеження виконаний у серпні 2001 року, тобто через 2 роки після придбання його ОСОБА_12, які в ньому не проживали, не підтримували його у належному стані, тому він не може бути належним доказом його стану на момент укладення договору дарування ОСОБА_12 (т.1 а.с. 56).

Тому факту, що 06 травня 1999 року спочатку була оформлена угода купівлі продажу квартири №139, розташованої в житловому будинку АДРЕСА_1  між ОСОБА_12. і ОСОБА_6., а потім в цей же день договір дарування 9/10 частин  житлового будинку АДРЕСА_2 Харківської області між ОСОБА_12., яка діяла за себе та неповнолітню ОСОБА_1, ОСОБА_2.  і ОСОБА_11., судом дана належна оцінка. Суд дійшов обґрунтованого висновку, що недотримання послідовності укладення указаних угод не є підставою для визнання їх недійсними.

Відповідно до вимог ст. 48 ч. 1 ЦК України, яка діяла на час укладення спірних договорів і з підстав якої заявлені вимоги їх  недійсності,  недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що договір купівлі-продажу спірної квартири було здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства, права неповнолітньої ОСОБА_1. порушені не були. Моральна сторона дій ОСОБА_12. при укладенні спірного договору купівлі-продажу квартири знаходиться поза межами правового поля суду.

Усі подальші угоди щодо відчуження вказаної квартири, а саме: 10 червня 1999 року між  ОСОБА_6. і ОСОБА_8.; 23 жовтня 1999 року між ОСОБА_8. і ОСОБА_9.; 12 липня 2000 року між ОСОБА_9. і ОСОБА_3., також відповідали вимогам цивільного законодавства і правових підстав вважати їх недійсними суд першої інстанції, як і апеляційний суд не має.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню в порядку ст. 308 ЦПК України, а рішення суду - залишенню без змін.

             Враховуючи, що суд при вирішенні спору, правильно встановив обставини справи,  характер та зміст відповідних правовідносин, застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню, судова колегія, керуючись ч.1 ст. 308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу.

                На підставі викладеного колегія суддів керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 325  ЦПК України судова колегія,

                                                                                          У Х В А Л  И Л А:

          Апеляційну  скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2  відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2011 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий                                                                                                         Судді