УХВАЛА

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                  2-952/11

28 грудня 2011 року                                                                        м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі

головуючого судді                                         Кордюкової Ж.І.,

при секретарі                                                   Слива Р.М.

за участю

представника позивача – відповідача                    ОСОБА_1

відповідача-позивача                                         ОСОБА_2,

представника відповідача-позивача                     ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача – відповідача ОСОБА_1  про забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5, про стягнення грошових коштів за надані послуги з ремонту автотранспорту, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Сєвєродонецького міського суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5, про стягнення грошових коштів за надані послуги з ремонту автотранспорту, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про захист прав споживачів, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні автомобілем та поверненні його власнику.

В судовому засіданні представник позивача – відповідача ОСОБА_1 звернулась з заявою про забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5, про стягнення грошових коштів за надані послуги з ремонту автотранспорту шляхом накладення арешту на майно, належне боржнику ОСОБА_2, оскільки він ухиляється від сплати боргу, тому виконання рішення суду у разі задоволення позову буде неможливим.

          В судовому засіданні відповідач-позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 просили відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може прийняти передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову.

Відповідно до абз. 1, 3 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. № 9 зі змінами, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову, представником позивача – відповідача ОСОБА_1 не було надано суду належних та достатніх доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна, належного ОСОБА_2, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду і що існує реальна загроза його невиконання.

Крім того, в заяві про забезпечення позову не було зазначено, на яке саме майно слід накласти арешт і докази того, що це майно належить ОСОБА_2 на праві власності.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відсутні обґрунтовані підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, належне ОСОБА_2, в зв’язку з чим заява представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 151-153, 208-210, 293 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. № 9 зі змінами, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику позивача – відповівдача ОСОБА_1  у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, належне ОСОБА_2.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                          Ж.І.Кордюкова