ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
25 жовтня 2006 р. | № 3/14-138(16/146-1847) |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.,
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 року у справі №3/14-138(16/146-1847) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" до Спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст" в особі Тернопільської філії, Державної виконавчої служби Тернопільського району, Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" про визнання недійсними прилюдних торгів,
В С Т А Н О В И В:
Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги (подання), до скарги додаються зокрема докази сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, докази сплати державного мита у встановленому розмірі відсутні.
Згідно підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28 квітня 1978 №3 ( із змінами) “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” позови про визнання угод недійсними оплачуються державним митом залежно від вартості майна або розміру грошових сум, обумовлених угодою.
Відповідно до п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (в редакції із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 25.03.2005 року №2505-ІV) ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів встановлюються в таких розмірах: а) із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є позов про визнання недійсними прилюдних торгів від 29.04.2005 року з продажу майна на суму 36 200 грн.
Отже, за подання касаційної скарги на судове рішення у даній справі заявник повинен був сплатити 181 грн. державного мита, а сплатив згідно квитанції №К6/55 від 13.09.2006 року лише 42, 50 грн.
Таким чином, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Керуючись п. 4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 року повернути без розгляду.
Судді В.Перепічай
І. Вовк
П.Гончарук