Справа № 0907/2-а-31/2011 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2011 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Горейко М.Д.
секретаря Карпенко І.В.,
за участю представника відповідача по довіреності від 04.05.2011 р. №867 ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, до Військової частини А 1349 про стягнення грошової компенсації за речове майно в розмірі 6484 грн. 24 коп., -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка, в інтересах якої діє ОСОБА_3, звернулася в суд з позовом до Військової частини А 2314 про стягнення грошової компенсації за речове майно в розмірі 6484 грн. 24 коп., мотивуючи тим, що вона проходила військову службу в Збройних силах України. Згідно наказу від 26 березня 2008 року №9-пм вона звільнена з військової служби в запас Збройних Сил України у зв'язку зі скороченням штатів. Відповідно до ст. 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. В абз. 2 даної статті передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі мають право на отримання замість, належних їм за нормами забезпечення, предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Після її звільнення з лав Збройних Сил України та виключення зі списків особового складу частини, відповідачем їй не виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно, у зв'язку з чим сума заборгованості компенсації за не отримане речове майно становить 6484 грн. 24 коп, яку просила стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 14.12.2011 року замінено відповідача Військову частину А 2314 на правонаступника Військову частину А 1349.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що така заборгованість фактично обліковується в частині, але фінансування на її погашення систематично не виділяється головним розпорядником коштів. Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України №2012 в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та речового майна. Даний Закон набрав чинності 11.03.2000 року. Таким чином позивачка мала право тільки на грошову компенсацію за речове майно, заборгованість за яке виникла станом на 11.03.2000 року в сумі 2446 грн. 86 коп. Проте, нею пропущено строк звернення з позовом в суд, встановлений ст. 99 КАС України, що відповідно до положення ст. 100 КАС України, в редакції, чинній на час звернення позивачки в суд є підставою для відмови їй в позові в цій частині позовних вимог. Тому просив в позові відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що публічно-правовий спір між сторонами виник щодо права військовослужбовця в запасі на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно під час проходження військової служби.
Так, ОСОБА_2 проходила військову службу у військовій частині А 1349, з якої у зв’язку із звільненням із Збройних Сил України наказом командира № 62 від 31.08.2008 року ( а.с. 4) її виключено зі списків особового складу військової частини А 1349 та всіх видів забезпечення.
Відповідно до змісту ст. 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (із врахуванням змін та доповнень) держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно, або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість нього.
У відповідності до ст. 2 Закону України №1459-111 від 17.02.2000 року “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”, який набрав чинності 11.03.2000 року, призупинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Наведена норма Закону діє по даний час.
З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України “Про Збройні Сили України” якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Тобто наведений закон не передбачив отримання грошової компенсації за неотримане речове майно. Грошова компенсація замість речового майна була передбачена тільки законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року.
Як вбачається з довідки № 23 від 31.03.2008 року ( а.с. 6 ) сума заборгованості за речове майно не отримане позивачем до березня 2000 року становить 2446 грн. 86 коп. та довідки №24 від 31.03.2008 року вартість неотриманих належних предметів форменого обмундирування в період з 11 березня 2000 року по 26 березня 2008 року складає 4037 грн. 38 коп.
За наведених обставин наявною була правова підстава для здійснення виплати позивачці грошової компенсації замість речового майна за період з до березня 2000 року.
Згідно наказу командира військової частини А0780 від 26 березня 2008 року №9-пм ОСОБА_2 звільнена зі служби. При звільненні зі служби з нею проведено розрахунок, тому саме з дня проведення розрахунку їй стало відомо, що відповідачем не виплачена їй грошова компенсація за не отримане нею речове майно до березня 2000 року і тоді ж у неї виникло право на звернення в суд за захистом порушеного права на протязі одного року відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Проте, з таким позовом вона звернулася в суд тільки 12.01.2010 року, не навівши поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В даному випадку представник відповідача настоює на застосуванні наслідків пропуску строку звернення з позовом в суд.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити в повному обсязі.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 24 Конституції України, ст. 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, ст. 2 Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”, ст. ст. 6-11, 17, 104 КАС України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, до Військової частини А 1349 про стягнення грошової компенсації за речове майно в розмірі 6484 грн. 24 коп. відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, але якщо апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Івано-Франківський міський суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а у разі прийняття постанови в письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Горейко М.Д.