ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

25 жовтня 2006 р.

№ 5/8

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Кравчука Г.А.

суддів:

Мачульського Г.М.

Шаргала В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Державного підприємства “Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова”

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2006р.

у справі

№ 5/8

господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом

Державного підприємства “Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова”

до	Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “Агромашінвест”

про	стягнення 94 740, 00 грн.,

за участю представників

- позивача:

не з’явився

- відповідача:

Кохлякова В.С. (довіреність №17 від 24.07.2006р.) , -

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2006р. (суддя Шевченко С.Л.) відновлено строк позовної давності і задоволено позов. Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “Агромашінвест” на користь Державного підприємства “Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” 94 740 грн. основного боргу, 947, 40 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Герасименко І.М., суддів Ясир Л.О., Голяшкіна О.В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2006р. скасовано, в задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “Агромашінвест” про стягнення 94 740 грн. відмовлено.

          В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2006р., посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 165, 209, 440 Цивільного кодексу України (ред. 1963р.), ст. 174, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 34, 43, 101, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач не використав наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договору №2205/99 від 22.05.1999р. позивачем на адресу відповідача була надіслана партія техніки для випробування у Туніській Республіці з метою рекламної компанії тракторів виробництва позивача на ринку країн Магрібу. Всього було поставлено техніки на суму 94 740 грн. з урахуванням ПДВ. Зазначена техніка була відвантажена відповідачеві на підставі наказу №204-а від 26.05.1999р. та отримана по довіреності представником відповідача, що підтверджено відповідними актом приймання-передачі та довідкою відповідача. Відповідно до умов договору відповідач повинен був повернути позивачеві зазначену техніку в строк до 20.06.2000р. з оформленням відповідного акту. Також відповідно умов договору відповідач несе повну майнову відповідальність за поставлену техніку а також відповідальність за її збереження і повернення, відшкодування вартості дослідної партії тракторів, проведення випробувань у зазначені строки і у повному обсязі. Відповідачеві був направлений лист за №157/482 від 19.10.2004р. з проханням виконати свої зобов’язання за договором №2205/99 від 22.05.1999р. Лист з пропозицією повернути дослідну техніку або сплатити борг у розмірі вартості поставленої техніки відповідачем залишений без відповіді. За вказаних обставин позивач і звернувся до господарського суду з позовом про відшкодування вартості поставленої техніки. В подальшому позивачем було уточнено позовні вимоги та змінено предмет позову –заборгованість на матеріальну шкоду.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

          Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України (ред. 2003р.) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; в обґрунтування причини пропуску строку позовної давності, який сплинув 20.06.2003р., позивач послався на тривалий розшук місця знаходження відповідача, накладення арешту на рахунки свого підприємства та знаходження тривалий час у податковій заставі, а відтак місцевий господарський суд дійшов до висновків про наявність правових підстав для відновлення строку позовної давності та задоволення позову.

          Апеляційний господарський суд не погодився з висновками місцевого господарського суду, зазначивши в своїй постанові, що згідно умов договору на відповідача був покладений обов’язок повернення дослідної партії тракторів в натурі, а не сплати грошових коштів, оскільки право власності на вказані трактори до відповідача не переходило та позивач не довів те, що дані трактори відповідачем не збережені. Крім того, апеляційний господарський суд, з врахуванням наявності між сторонами договірних відносин, дійшов до висновку про безпідставність застосування місцевим господарським судом ст.1166 Цивільного кодексу України через віднесення вказаної норми до категорії недоговірних зобов’язань, а відтак, зважаючи, що позивач не вимагав повернення дослідної партії тракторів, апеляційний господарський суд, розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог, дійшов до висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Такі висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

Так, відповідно до ст.193 ч.1 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 8 цієї норми передбачено, що управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини. Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Посилання у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст.224 ГК України щодо того, що оскільки відповідач не повернув техніку у строки, визначені у договорі, то повинен відшкодувати збитки у розмірі вартості майна, переданого по договору, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та на нормах матеріального права. Так, згідно ч.2 вказаної норми під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Однак таких обставини позивачем не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено.

З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст.43, 47, 43, 101 ГПК України у їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Крім того, згідно ст.111 ч.2 ГПК України не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи. Відповідно до ст.33 цього кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна доводити ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції, оскільки, з урахуванням приписів ст.111 ч.2, ст.111-7 ГПК України, у касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання щодо доведеності обставин справи та їх встановлення, які не були встановлені у рішенні або постанові чи відхилені судами, а також щодо прийняття та перевірки доказів, а згідно ст.111 ч.2 ГПК України не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з’ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

          

Касаційну скаргу Державного підприємства “Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. у справі №5/8 Господарського суду Дніпропетровської області –без змін.

Головуючий                                                                               Г. Кравчук

С у д д і                                                                                       Г. Мачульський

                                                                                                    

                                                                                                  В. Шаргало