Апеляційний суд Кіровоградської області
-----------------------------------------------------------------------------------------------
Справа №22-899 2008р. Головуючий у першій інстанції Куковенков С.В.,
Категорія 49, 51 Доповідач Черниш Т.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого - Кривохижі В.І.
суддів - Черниш Т.В.,
Чорнобривець О.С.,
при секретарі Салабай М.В..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського місьрайонного суду від 27 лютого 2008 року,
в с т а н о в и л а :
15 січня 2008 року ОСОБА_1звернувся з позовом до комунального підприємства «Зеленбуд» Олександрійської міської ради про стягнення середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку при звільненні. Позовні вимоги мотивував тим, що з 1 березня 2006 року працював в підприємстві охоронником. 26 лютого 2007 року був звільнений з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП, проте відповідач при звільненні не виплатив заробітну плату в сумі 2083 грн. 58 коп. і не провів остаточного розрахунку.
Олександрійський міськрайонний суд рішенням від 16 червня 2007 року зобов'язав відповідача виплатити йому, ОСОБА_1., 2083 грн. 58 коп. заборгованості із заробітної плати, 52 грн.37 коп. компенсації втрати частини заробітної плати, 1273 грн. 29 коп. за затримку розрахунку під час звільнення та 300 грн. на відшкодування моральної шкоди. Проте комунальне підприємство, незважаючи на те, що зазначене рішення, залишене без зміни ухвалою апеляційного суду від 21 серпня 2007 року, набрало законної сили, продовжувало ухилятись від виплати визначеної судом суми. Рішення суду було виконане державною виконавчою службою лише 16 листопада 2007р.
Посилаючись на такі обставини, позивач просив задовольнити вимоги на підставі ст. 117 КЗпП України і стягнути з відповідача середній заробіток за затримку остаточного розрахунку в сумі 2317 грн.60 коп.
Олександрійський міськрайонний суд заочним рішенням від 27 лютого 2008 року в позові відмовив.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставив питання про скасування зазначеного рішення та ухвалення нового про задоволення його вимог. Зазначав, зокрема, що суд не врахував факту умисного ухилення відповідача від виконання судового рішення; допустив помилкове тлумачення ст.117 КЗпП та п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач повністю підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не з'явився.
Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням міськрайонного суду від 16 червня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду від 21 серпня 2007року, ухвалено про стягнення з КП «Зеленбуд» на користь ОСОБА_1. заборгованість із заробітної плати, компенсацію за втрату частини заробітної плати,, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, - всього 3409грн.24 коп. та 300грн. компенсації за моральну шкоду (а.с.4,5). Це рішення було виконане ВДВС м. Олександрії лише 16 листопада 2007р., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.12).
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивач заявивши вимоги про стягнення середнього заробітку станом на день остаточного розрахунку, фактично ставив питання про стягнення сум за невиконання рішення, а чинним трудовим законодавством і, зокрема, ст. 117 КЗпП не передбачено стягнення середнього заробітку за невиконання судових рішень у трудових спорах.
Обґрунтування покладеного в основу рішення висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову повною мірою узгоджується з вимогами ст.117 КЗпП, роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наведеними в п. 20, 22 постанови від 24 грудня 1999р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ґрунтується на доказах та відповідає обставинам справи, які суд достатньо повно з'ясував.
Твердження позивача про умисне ухилення КП «Зеленбуд» від виконання рішення суду від 16 червня 2007р. безпідставні. Апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можна визнати доказом наявності вини відповідача в невиконанні зазначеного рішення.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до помилкового вирішення справи. Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді