Справа № 2-6830/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

 27.12.2011

Деснянський районний суд міста Києва

в складі головуючого судді                Бабко В.В.

при секретарі                                       Ткаченко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянської районної у місті Києві Державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсною приватизації квартири, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1.  Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 1997року проживає в спірній квартирі, як член сім’ї, однак приватизація квартири відбулась без його участі в 1998р. Про приватизацію він дізнався лише у вересні 2011р., коли звернувся з листом до Управління ЖКГ Деснянської РДА щодо можливості приватизації квартири АДРЕСА_1. Оскільки на момент приватизації, члени його родини не знали, що він має право на приватизацію вказаної квартири, так як не був зареєстрований в квартирі, тому просить задовольнити позовні вимоги та скасувати розпорядження Відділу приватизації державного житлового фонду Ватутінської районної ради №1323 від 26 січня 1998року про приватизацію квартири АДРЕСА_1.

          В судовому засіданні  представник позивача підтримав вимоги позову, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

          ВідповідачіОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданніпозовні вимоги визнали, просили задовольнити.

           Представник Деснянської районної у місті Києві Державної адміністрації в судовому засіданні позов не визнала, просила не задовольняти, посилаючись на те, що працівники відділу приватизації Ватутінської райдержадміністрації діяли на підставах, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

          Дослідивши повно та  всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1, відповідно до довідки Ф-3 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних долях, відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 26.01.1998р. №1323.

Позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_3 з листопада 1997р. знаходились у фактичному шлюбі, а 17.09.2000р. офіційно зареєстрували свої відносини, що підтверджується Свідоцтвом про одруження  НОМЕР_1.

Відповідач був зареєстрований  з 2002р. у спірній квартирі як член сім’ї, але фактично в ній проживав з 1997р. та проживає по сьогоднішній час.  

Також судом встановлено, що 02 листопада 2011р. Деснянським районним судом м. Києва було постановлено рішення, яким визнано факт проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Таким чином, вказане рішення набуло преюдиціального значення і в силу змісту               ст. 61 ЦПК України ці обставини не потребують доказування.

Оскільки ОСОБА_1 був членом сім’ї наймача і мав право на приватизацію, відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до членів сім’ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно ч.5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», кожен громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз, а тому як встановлено судом, позивач на момент приватизації квартири АДРЕСА_1 вже займав дане житло, проживав у ньому, мав право на приватизацію квартири нарівні з іншими членами родини, які проживали разом з позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, суд приймає до увагивизнання позовних вимог відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та приходить до висновку, що вимоги позивача доведені, засновані на законі та підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 10, 11, 15, 30, 60, 61, 224 – 227 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Деснянської районної у місті Києві Державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсною приватизації квартири - задовольнити.

Скасувати розпорядження Відділу приватизації державного житлового фонду Ватутінської районної ради №1323 від 26 січня 1998року про приватизацію квартири АДРЕСА_1.

Визнати приватизацію квартири АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності на житло, видане 26 січня 1998року згідно з розпорядженням №1323 від 26 січня 1998 року на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – недійсними.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя