Судове рішення #21142625

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ



Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:


головуючого Єлфімова О.В.,

суддів: Щепоткіної В.В., Сахна Р.І.,

за участю прокурора Пересунька С.В.,


розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 січня 2012 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2011 року.

 

Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від          17 листопада 2010 року засуджено            


ОСОБА_5,  

ІНФОРМАЦІЯ_1,  

громадянина України, раніше неодноразово судимого,      


за ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років із конфіскацією належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років із конфіскацією належного йому майна.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за            ч. 3 ст. 187 КК України, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.

    Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, маючи не зняту і не погашену судимість за вчинення хуліганства,         23 лютого 2010 року близько 13-00 год, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в приміщенні кафе-бару «Венеція», що розташований по вул. Батюка, 9 у м. Охтирка Сумської області, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що виражалося у зневажливому ставленні до загальновизнаних правил поведінки і моральності, поводячись зухвало, в присутності інших відпочиваючих громадян, підійшов до раніше не знайомого йому потерпілого ОСОБА_8, який відпочивав за сусіднім столиком разом зі своїм знайомим ОСОБА_9, та став вимагати у потерпілого телефон щоб зателефонувати. Після того, як потерпілий ОСОБА_8 відмовився надати телефон, ОСОБА_5 дістав з кишені іграшковий пістолет та, намагаючись викликати страх у потерпілого ОСОБА_8, підніс його до голови останнього, демонструючи намір виконати постріл та повторюючи наказ надати телефон. Потерпілий, сприймаючи іграшковий пістолет за справжній та сподіваючись, що ОСОБА_5 не буде вчиняти небезпечних для його життя дій в громадському місці, відмовився надати телефон. До них підійшов знайомий ОСОБА_5 ОСОБА_10, який відвів ОСОБА_5, припинивши хуліганські дії, а ОСОБА_8 та           ОСОБА_9 змушені були покинути заклад.

    Крім того, 1 березня 2010 року близько 18-45 год ОСОБА_5,  ОСОБА_6 та ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння чужим майном, під надуманим приводом попросили мешканця квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_11 відчинити їм двері, після чого, наносячи останньому удари кулаками, увірвалися до квартири. У квартирі, застосувавши до потерпілого ОСОБА_11 насильство та погрози насильства, які є небезпечними для життя та здоров’я останнього, утримуючи потерпілого на кухні, а двох неповнолітніх дітей, що знаходились у квартирі, у спальні, погрожуючи потерпілому  ОСОБА_11 ножем, який взяли в кімнаті, вимагали у нього гроші.

Подавивши волю потерпілого ОСОБА_11, ОСОБА_5,             ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відкрито заволоділи мобільним телефоном «Моторола W375», вартістю 150 грн з сім карткою оператора мобільного зв’язку МТС вартістю 25 грн, магнітофоном «SHARP GF575H», вартістю 150 грн та ДВД програвачем «Norman DVX-804», вартістю 315 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2011 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Зі змісту касаційної скарги та доповнень до неї засудженого          ОСОБА_5 убачається, що він просить скасувати судові рішення в частині його засудження за ч. 3 ст. 187 КК України, у зв’язку з відсутністю в його діях складу вказаного злочину.

Вважає, що судом дана невірна оцінка доказам по справі: показанням потерпілого ОСОБА_11, неповнолітніх свідків ОСОБА_12 та                 ОСОБА_13, а також показанням підсудних у судовому засіданні.

Крім того, посилається на порушення судом кримінально-процесуального закону: необґрунтовану відмову йому у колегіальному розгляді справи та фіксації судового процесу технічними засобами.

Просить врахувати його стан здоров’я та наявність у нього тяжких захворювань, які потребують спеціального лікування.

 

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необґрунтованість касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, викладених у вироку. Цей висновок підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів і не оспорюється засудженим у частині визнання його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.

Що стосується посилання засудженого ОСОБА_5 на недоведеність його участі у скоєнні розбійного нападу, то питання відповідності висновків суду, викладених у вироку суду першої інстанції, фактичним обставинам справи було предметом дослідження при розгляді справи в апеляційному суді.

Залишаючи апеляцію засудженого ОСОБА_5 без задоволення, яка аналогічна його касаційній скарзі з доповненнями, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого.

При цьому місцевий суд виходив із того, що під час досудового слідства потерпілий ОСОБА_11 давав послідовні показання щодо обставин проникнення до його житла засудженими ОСОБА_14, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, нападу на нього та заволодіння його майном. Дані показання потерпілого, незважаючи на їх зміну в судовому засіданні, суд обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони повністю підтверджуються зібраними у справі доказами: показаннями неповнолітніх свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які були очевидцями події злочину, первинними показаннями засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та висновками судово-медичної експертизи.

Посилання засудженого ОСОБА_5 щодо однобічності судового розгляду та неправильної оцінки доказів є надуманими.

Судом належним чином перевірялася версія засудженого щодо непричетності його до вчинення розбійного нападу на ОСОБА_11 та обґрунтовано визнана безпідставною.

Дії засудженого ОСОБА_5 суд правильно кваліфікував за                     ч. 3 ст. 187 КК України.

Доводи засудженого у касаційній скарзі про порушення судом вимог кримінально-процесуального закону: відмові у колегіальному розгляді справи та технічній фіксації судового засідання,  є безпідставними.

З матеріалів справи та протоколу судового засідання убачається, що жоден з учасників судового розгляду з клопотанням про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів та про розгляд справи судом колегіально не звертався.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які би тягли безмовне скасування постановлених по справі судових рішень, не встановлено.

Покарання ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 65 КК України і призначене з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчинених злочинів, один із яких є особливо тяжким, даних щодо особи засудженого, який раніше неодноразово судимий, але після останнього звільнення із місць позбавлення волі на протязі перших двох місяців знову вчинив умисні більш тяжкі злочини.

Дане покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчиненню ним нових злочинів.

Посилання засудженого, що судом при призначенні покарання не врахований стан його здоров’я, є безпідставними, оскільки суд призначив йому майже мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 187 КК України.

Підстав для пом’якшення покарання ОСОБА_5 колегія суддів не вбачає.

Питання щодо звільнення його від покарання у зв’язку з тяжкою хворобою вирішується на підставах і в порядку, визначених                              ст. 408 КПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись статтями 394 – 396 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від                 17 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.

Судді:

_____________                  _____________                    _____________

         Єлфімов О.В.                    Щепоткіна В.В.                       Сахно Р.І.  

     

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація