УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.
"24" січня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,
Суддів Полянської В.О., Редько Г.В.
При секретаріРемез Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, про стягнення авансових платежів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 – ОСОБА_8 на ухвалу Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, про стягнення авансових платежів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість щодо придбання нерухомості у місті Феодосії. На вимогу ОСОБА_7 позивач передав їй аванс у сумі 70000 доларів США, що підтверджується відповідними розписками, проте ОСОБА_7 відмовляється від укладення договорів купівлі-продажу та повернення коштів, у зв’язку з чим позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
У позові ОСОБА_6 просив суд стягнути з відповідача на його користь авансові платежі у сумі 558110 грн. та судові витрати.
Разом із позовною заявою представник ОСОБА_6 – ОСОБА_8 подала заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно – двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення по АДРЕСА_2.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 30 вересня 2011 року заяву ОСОБА_8, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_6, про забезпечення позову було повернено заявникові на підставі частини 8 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, у зв’язку з чим вона підлягає поверненню заявникові.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_6 – ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду від 30 вересня 2011 року та постановити нову – про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_7
Апелянт зазначив, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції залишив поза увагою роз’яснення викладенні у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та не звернув увагу на те, що між сторонами у справі дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання судового рішення, вид забезпечення позову відповідає предмету позову, а отже існує наявність підстав, передбачених процесуальним законом, для задоволення заяви.
Також, апелянт у скарзі зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що КП «ФМБРТІ» на адвокатський запит не надало відомостей про належність ОСОБА_7 нерухомого майна, у зв’язку з чим до суду було подано відповідне клопотання про їх витребування.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про стягнення авансових платежів. Разом із позовною заявою представник ОСОБА_6 – ОСОБА_8 подала заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно – двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 (а.с. 3–6).
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 16 серпня 2011 року заяву ОСОБА_8 про забезпечення позову було повернено заявникові. (а.с. 10).
Зазначена ухвала суду була скасована ухвалою суду апеляційної інстанції від 20 вересня 2011 року та справу було направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про забезпечення позову в судовому засіданні.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 30 вересня 2011 року заяву ОСОБА_8 про забезпечення позову знов було повернено заявникові на підставі частини 8 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (а.с. 69).
З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав.
Відповідно до статті 151 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з частиною 8 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Постановляючи ухвалу про повернення заяви про забезпечення позову, яка надійшла від ОСОБА_8, що діє в інтересах позивача ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було обґрунтовано необхідність забезпечення позову. Крім того, суд вказав, що посилання заявника на приналежність відповідачу нерухомого майна, на яке просили накласти арешт, не знайшли документарного підтвердження і заявником не надано інформації про належність нерухомого майна відповідачу на праві власності.
Проте, з заяви ОСОБА_8 про забезпечення позову вбачається, що заява подана для забезпечення позовної заяви ОСОБА_6 про стягнення авансу з ОСОБА_7 в розмірі 558110 грн. Враховуючи зміст позовної заяви про те, що тривалий час ОСОБА_7 не бажає у добровільному порядку повернути позивачу гроші та ухиляється від продажу йому двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення по АДРЕСА_2,за які отримала авансові платежі, заявник обґрунтовано посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по вказаної справі, та просив суд накласти арешт на зазначене нерухоме майно (а.с. 5).
Отже, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що заява представника позивача ОСОБА_8 не є мотивованою і не відповідає вимогам статті 151 Цивільного процесуального кодексу України.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2011 року ОСОБА_8, разом із заявою про забезпечення позову зверталась до суду першої інстанції із клопотанням про забезпечення доказів, а саме просила зробити запит до КП «ФМБРТІ» та МРЕВ, з метою отримання відомостей про наявність реєстрації за ОСОБА_7 нерухомого та рухомого майна, оскільки адвокатський запит з приводу надання інформації щодо нерухомого майна залишився невиконаним (а.с. 62).
Відомостей про розгляд судом вказаного клопотання матеріали справи не містять.
Разом з тим, відповідно до частини 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.
Статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, коли в отриманні доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.
Враховуючи наведені вимоги процесуального закону щодо витребування доказів судом, і наявність клопотання заявника до суду щодо забезпечення доказів, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для повернення заявнику заяви про забезпечення позову у зв’язку з відсутністю інформації та документів про приналежність відповідачу на праві власності нерухомого майна, про накладення арешту на яке було заявлено клопотання.
Колегія суддів вважає, що повернув заяву про забезпечення позову суд порушив вимоги процесуального законодавства, що є підставою для скасування ухвали і передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Керуючись статтею 303, статтею 307, пунктом 3 частини 1 статті 312, статтею 313, статтею 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_8 – задовольнити частково.
Ухвалу Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2011 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення , може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Т.І. Моісеєнко В.О. Полянська Г.В. Редько