УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №:
22-ц/0191/222/2012Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.
"07" лютого 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.
СуддівРедько Г.В., Полянської В.О.
При секретаріРемез Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Феодосійської міської ради Автономної Республіки Крим до ОСОБА_6, треті особи – ОСОБА_7, КП «ЖЕК №4», про зобов’язання знести самочинно збудовану огорожу та приведення земельної ділянки у первісний стан, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2011 року Феодосійська міська рада АР Крим звернулась до суду із позовом до ОСОБА_6, треті особи – ОСОБА_7, КП «ЖЕК №4», про зобов’язання знести самочинно збудовану огорожу, визначену на схематичному плані за №5, що розташована у дворі будинку АДРЕСА_1, та приведення земельної ділянки, що розташована за вказаною адресою у первісний стан.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за відсутності правовстановлюючих документів, відповідної документації та дозволу, на земельній ділянці, яка належить Феодосійської міської раді АР Крим, , у дворі будинку АДРЕСА_1 самочинно побудувала капітальну металеву огорожу.
Позивач зазначив, що у листопаді 2010 року до Феодосійської міської ради АР Крим зі скаргою звернулась ОСОБА_7 зазначивши, що ОСОБА_6, самочинно побудувавши огорожу, перешкоджає проходу до вікна її домоволодіння. Позивачем було запропоновано ОСОБА_6 перенести огорожу, але остання відмовилась. Постановою адміністративної комісії виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим від 17 листопада 2010 року відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП, проте відповідач до теперішнього часу не знесла огорожу, у зв’язку з чим Феодосійська міська рада АР Крим звернулася із позовом до суду.
У позові Феодосійська міська рада АР Крим просила суд зобов’язати ОСОБА_6 знести самочинно збудовану огорожу , визначену на схематичному плані за №5, що розташована у дворі будинку АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку, що розташована за вказаною адресою, у первісний стан.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 22 грудня 2011 року позовні вимоги Феодосійської міської ради АР Крим були задоволенні повністю. Також судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове – про відмову у позові.
На думку апелянта, суд при ухваленні оскаржуваного рішення не звернув увагу на те, що відповідно до матеріалів інвентарної справи на домоволодіння та технічної документації, огорожа не зазначена як самочинне будівництво та була встановлена до 1980 року, тобто до придбання квартири у спірному домоволодінні ОСОБА_6
Апелянт у скарзі також зазначив, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що позивачем був пропущений строк позовної давності для пред’явлення зазначених позовних вимог.
Крім того, на думку апелянта постанова Феодосійського міського суду АР Крим від 27 травня 2011 року про скасування постанови адміністративної комісії виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП є підтвердженням того, що відповідач не здійснювала самочинне будівництво.
Також в скарзі зазначено про суд при ухваленні рішення неправильно вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши осіб, що з’явилися у судове засідання, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 на праві власності належить АДРЕСА_1, що підтверджено свідоцтвом про право власності від 2 липня 1996 року (а.с. 64).
З матеріалів інвентарної справи вбачається, що станом на 1980 рік на земельній ділянці, розташованої у дворі будинку АДРЕСА_1, було встановлено металеву огорожу №5 (а.с. 60-62).
Судом встановлено, що у 2010 році ОСОБА_6 здійснила реконструкцію зазначеної огорожі, а саме: замість металевої сітки встановила більшу за розміром капітальну металеву огорожу. Вказане підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8, та не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи.
З матеріалів справи також вбачається, що питання щодо неправомірності встановлення ОСОБА_6 у загальному дворі капітальної металевої огорожі стало підставою для звернення власника суміжного домоволодіння ОСОБА_7 зі скаргою до Феодосійської міської ради АР Крим , в якій остання посилалась на те, що з встановленням капітальної огорожі і відсутністю вільного проходу вона не має доступу для обслуговування вікна свого домоволодіння. (а.с. 9–11).
Доводи, викладені в скарзі ОСОБА_7, знайшли своє підтвердження, за виявленими фактами головним інженером КП ЖЕК №4 Майєр Г.П. відносно ОСОБА_6 був складений протокол про адміністративне правопорушення № 478 від 11 листопада 2010 року. Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Феодосійської міської ради АР Крим від 17 листопада 2010 року ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП (а.с. 6–7).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 у 2010 році здійснила реконструкцію огорожі №5 та встановила капітальну металеву огорожу за відсутністю відповідних дозвільних документів, згоди власника земельної ділянки – Феодосійської міської ради АР Крим та з порушенням інтересів власника суміжного домоволодіння.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Частиною 5 статті 373 Цивільного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 374 Цивільного кодексу України та 80 Земельного кодексу України власниками земельної ділянки можуть бути фізичні особи, держава, територіальні громади.
Відомостей про те, що спірна земельна ділянка знаходиться у власності або особистому користуванні ОСОБА_6 суду не надано. Таким чином, відповідно до п.»б» ч.1 ст.80 ЗК України суб’єктом права власності на землі комунальної власності є територіальна громада, яка реалізує вказане право безпосередньо, або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статей 13, 16, 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», прибудинкова територія належить до об'єктів благоустрою населених пунктів; на об'єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом; контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, в тому числі шляхом подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, що передбачено частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України
Відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України власник (користувач) земельної ділянки, який заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво на його земельній ділянці, має право вимагати знесення самочинного будівництва за рахунок особи, яка його здійснила або за її рахунок.
Аналогічні положення передбачені частиною 2 статтею 212 ЗК України , якою визначено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самостійно зайняли земельні ділянки.
Системний аналіз зазначених вимог закону та зібрані у справі докази надали суду першої інстанції можливість дійти обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 у дворі будинку АДРЕСА_1 самочинно провела реконструкцію огорожі №5 та встановила металеву капітальну огорожу за відсутністю відповідних дозвільних документів та згоди власника земельної ділянки – Феодосійської міської ради АР Крим.
За вказаними обставинами суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлена ОСОБА_6 капітальна металева огорожа підлягає знесенню, а земельна ділянка приведенню у первісний стан.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що відповідно до матеріалів інвентарної справи огорожа №5 була побудована до 1980 року і не зазначена як самочинне будівництво, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки огорожа, яка існувала раніше, не була капітальною спорудою, мала тимчасовий характер і не перешкоджала іншим співвласникам домоволодіння користуватись земельною ділянкою, належною територіальній громаді. Встановлення капітальної огорожи потягло за собою самочинне використання землі, яка є прибудинковою територією, а також потягло перешкоди у користуванні землею та відповідними приміщеннями іншим особам, що мешкають у вказаному дворі, що є неприпустимим.
Доводи апелянта про те, що позивачем був пропущений строк позовної давності для звернення до суду із зазначеним позовними вимогами, не є обґрунтованими. Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Факт встановлення капітальної металевої огорожі у дворі будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6 був встановлений виходом на місце представниками КП ЖЕК № 4 11 листопада 2010 року, з позовом до суду місцева рада звернулась 22.04.2011 року, а тому не має підстав вважати, що позивачем був пропущений строк позовної давності.
Посилання апелянта на те, що постанова адміністративної комісії виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП була скасована постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 27 травня 2011 року не можуть бути прийняти до уваги, оскільки причиною скасування стала не відсутність підстав, передбачених ст.152 КУпАП, а у зв’язку з тим, що притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності було здійснено поза строком, який передбачений статтею 38 КУпАП. (а.с. 52).
Не є обґрунтованими і доводи апелянта про те, що судом неправильно було вирішено питання щодо розподілу судових витрат , оскільки судовий збір у сумі 94,10 грн. був стягнений з ОСОБА_6 на момент вчинення процесуальної дії, виходячи зі ставки, діючій на момент ухвалення судового рішення, відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір».
Інші доводи апеляційної скарги не містять безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.
Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2011 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Т.І. Моісеєнко Г.В. Редько В.О. Полянська