Справа № 462/2130/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2025 року                                                                м.Львів

       Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Палюх Н.М., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної третьої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення мінімальної заробітної плати у гарантованому законом розмірі,

                                                встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 127200,00 грн мінімальної заробітної плати у гарантованому законом розмірі за період з квітня 2023 року по лютий 2025 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона перебуває у трудових відносинах з відповідачем, де працює на посаді лікаря стоматолога терапевта на 0,75 ставки. Проте, починаючи з серпня 2017 року працівникам заробітна плата не нараховується та не виплачується, що унеможливлює отримати довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

31 березня 2025 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачу було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

Відповідач по справі належним чином повідомлявся судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції суду. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.        

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини 8 статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги статей 279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 7 статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 квітня 2018 року у справі №462/417/18 за позовом   ОСОБА_1 до Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м.Львова про стягнення заробітної плати ухвалено: позов - задовольнити; стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 15596,00 грн заборгованості по заробітній платі за період з серпня по грудень 2017 року.

За наслідками розгляду вказаної справи, рішенням від 05 квітня 2018 року суд встановив юридичний факт того, що   ОСОБА_1 з 21 травня 2007 року працює на посаді лікаря стоматолога терапевта 3-ої комунальної стоматологічної поліклініки, а також те, що за період з серпня по грудень 2017 року, згідно з відомостями Пенсійного фонду України з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 не нараховано заробітну плату.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26 червня 2023 року у справі №462/2673/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м.Львова про стягнення заробітної плати ухвалено: позов - задовольнити; стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з січня 2018 року по березень 2023 року в розмірі 246600,00 грн.

За наслідками розгляду вказаної справи, рішенням від 26 червня 2023 року суд встановив юридичний факт того, що 3-тя стоматологічна поліклініка м. Львова з січня 2018 року по березень 2023 року не нарахувала та виплачувала заробітну плату ОСОБА_1 .

Крім цього з мотивувальної частини зазначеного рішення суду вбачається, що суд взявши до уваги, що відповідачем не затверджувалися штатні розписи, при розрахунку заборгованості із виплати заробітної плати виходив з розміру мінімальної заробітної плати у відповідні періоди, оскільки у будь-якому випадку оплата праці при виконанні позивачем місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати.

Вищевказані судові рішення у справах №462/417/18 та №462/2673/23 в апеляційному порядку не оскаржувалися та набрали законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вказані рішення суду мають преюдиційний характер при вирішенні даного спору.

Судом встановлено, що у трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні записи, які б свідчили, що позивач припинив перебувати у трудових відносинах з відповідачем /а.с.10-13/.

З виписки Пенсійного фонду України з індивідуальних відомостей про застраховану особу вбачається, що за період з січня 2018 року по березень 2025 року відсутні індивідуальні відомості про позивача, як застраховану особу /а.с. 4-9/.

Під час розгляду судом даної справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів які б свідчили про те, що протягом 2023 – 2025 років позивачу проводилося нарахування та виплата заробітної плати, а також, не надано доказів того, що у Комунальній 3-ій стоматологічній поліклініці м. Львова були прийняті та затверджені штатні розписи на 2023 – 2025 роки.

Крім цього, матеріали справи не містять ніяких спростувань твердження позивача, що він продовжує працювати у Комунальній 3-ій стоматологічній поліклініці м. Львова та належним чином виконує свої посадові обов`язки лікаря стоматолога – терапевта.

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України  заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці», який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Частиною 1 статті 3-1 «Про оплату праці» передбачено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Позивач подав розрахунок, відповідно до якого сума невиплаченої йому заробітної плати за період з 01 квітня 2023 року по 28 лютого 2025 року становить 127200,00 грн. Зазначений розрахунок проведений на підставі розмірів мінімальної заробітної плати, які встановлені у 2023-2025 роках.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Положеннями частини 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом, обов`язок доведення вчинення певних дій покладається на зобов`язальну сторону. Відповідно, обов`язок доведення виплати заробітної плати працівнику має бути покладений саме на  роботодавця, який має володіти відповідною інформацією та доказами.

Беручи до уваги, що відповідачем не затверджувалися штатні розписи на 2023-2025 роки, суд при розрахунку заборгованості із виплати заробітної плати виходить з розміру мінімальної заробітної плати у відповідні періоди, оскільки у будь-якому випадку оплата праці при виконанні позивачем місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 січня - 6700 гривень.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 7100 гривні, з 1 квітня - 8000 гривень.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 січня - 8000 гривень.

Таким чином, з квітня 2023 року розмір посадового окладу позивача на посаді лікаря стоматолога терапевта з 0,75 ставкою становив 5025,00 грн (6700,00 грн х 0,75 ставки); з січня 2024 року – 5325,00 грн (7100,00 грн х 0,75 ставки); з квітня 2024 року – 6000,00 грн (8000,00 грн х 0,75 ставки), оскільки у будь-якому випадку оплата праці при виконанні позивачем місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати.

За таких обставин, суд, урахувавши, що позивачем трудові відносини не припинялися, приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 01 квітня 2023 року по 28 лютого 2025 року є підставною та підлягає задоволенню, а відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути за вказаний період невиплаченої заробітної плати в розмірі 127200 грн 00 коп. ((5025,00 грн. /посадовий оклад/ х 9 місяці) + (5325,00 грн /посадовий оклад/ х 3 місяці) + (6000,00 грн /посадовий оклад/ х 11 місяців)).

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази у їх сукупності прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, суд вважає, що на відповідача слід покласти сплату судового збору на користь держави.

На підставі наведеного та керуючись статтями 12, 89, 263-265, 280-284  ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Комунальної третьої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення мінімальної заробітної плати у гарантованому законом розмірі – задовольнити.

Стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 127200 (сто двадцять сім тисяч двісті) грн 00 коп невиплаченої заробітної плати за період з 01 квітня 2023 року по 28 лютого 2025 року, провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.

Стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь держави 1211 гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (проживає за адресою: 81092, с. Бірки, Яворівського району Львівської області; ІПН: НОМЕР_1 );

Відповідач: Комунальна 3-я стоматологічна поліклініка м. Львова (місце знаходження: м.Львів, вул. С.Петлюри,17; ЄДРПОУ 01984317).

Суддя: