ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 686/19418/23

Провадження № 11-кп/820/487/25

       Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача                 ОСОБА_1 ,

суддів                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря

судового засідання         ОСОБА_4 ,

прокурора                         ОСОБА_5 ,

захисника                         ОСОБА_6 ,                

обвинуваченого                 ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12023243000001836, внесене до ЄРДР 29 травня 2023 року, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 28 травня 2025 року, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2025 року обвинуваченому         ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою на період судового провадження, але не більше ніж на два місяці з дня проголошення ухвали, тобто по 26 липня 2025 року.

Своє рішення суд обґрунтовував тим, що продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України, на підставі яких було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а саме: переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих та свідків; вчинення інших кримінальних правопорушень.

А тому, з урахуванням ступеня тяжкості та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень у яких обвинувачується ОСОБА_7 особи обвинуваченого, та що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам визначеним у ст.177 КПК України, є необхідність у продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .        

       В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 28 травня 2025 року та постановити нову, якою обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту.

       Вказує про незаконність та необґрунтованість ухвали суду.

       Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

       Ризики зазначені у клопотанні про продовження строку тримання під вартою у судовому засіданні не доведені та заявлені формально, не підтверджуються відповідними доказами, а тому відсутні будь які дані, які б свідчили, про те, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.

       Після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.

       Обґрунтування доцільності продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177, 178 КПК України у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.

       При обранні виду запобіжного заходу суди мають врахувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

       Крім того, слід врахувати, що ОСОБА_7 відповідно ст. 89 КК України раніше не судимий, має постійне місце проживання, має на утримані трьох неповнолітніх дітей, свою вину у вчиненні злочинів визнав повністю, детально розповів про обставини вчинення злочинів, тому немає підстав вважати, що він буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні чи переховуватись від суду. Має намір проходити військову службу в ЗСУ.

       Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність і обґрунтованість ухвали суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.        

       Згідно ч.ч.1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

       За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

       До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

       Суд з врахуванням обставин провадження, при відсутності підстав для обрання іншого, більш м`якого запобіжного заходу, який не пов`язаний з триманням під вартою, обґрунтовано продовжив обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження видно, що обвинувачений ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.4 ст.185 КК України, з яких кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, санкція вказаного правопорушення передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, тому зважаючи на покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні вказаного злочину існує ризик переховування обвинуваченого від суду; обвинувачений ОСОБА_7 в силу ст.89 КК України раніше не судимий, не працює, відносно обвинуваченого до суду направлені інші обвинувальні акти за ч.4 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, у кримінальному провадженні ще не допитані потерпілі та свідки, а отже існують ризики вчинення інших кримінальних правопорушень, незаконного впливу на потерпілих та свідків.

До закінчення дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обраного обвинуваченому ОСОБА_7 судове провадження завершити не є можливим.

Тому, з урахуванням обставин передбачених ст.178 КПК України, особи обвинуваченого, суспільної небезпеки інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, на підставі яких було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

       Суд першої інстанції дослідив обставини, які враховувалися судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, взяв до уваги усі обставини, передбачені статтею 178 КПК України, у тому й числі тяжкість можливого покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень,        і висновок суду про те, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого зможе забезпечити лише найсуворіший запобіжний захід ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.         

       Безпідставними є твердження апеляційної скарги захисника обвинуваченого про те, що ризики зазначені у клопотанні про продовження строку тримання під вартою у судовому засіданні не доведені та заявлені формально, не підтверджуються відповідними доказами, а тому відсутні будь які дані, які б свідчили, про те, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.

       Так кримінальний процесуальний закон не вимагає надання доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, проте вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у кримінальному провадженні в майбутньому.

        На думку колегії суддів у разі обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою є висока ймовірність вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

       Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 про те, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.

       Обвинувачений ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується (підозрюється) у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

       Вказані обставини відповідно до положень ч.2 ст. 177 КПК України є підставою для обрання (продовження) запобіжного заходу.        

       Крім того, під час розгляду клопотання прокурор довів, що ризики, передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати та вони виправдовують продовження тримання обвинуваченого під вартою, та що більш м`який запобіжний захід, у тому й числі у виді домашнього арешту про що в апеляційній скарзі просить захисник обвинуваченого, не зможе забезпечити мету застосування запобіжного заходу.

       Також, колегія суддів враховує, що під час досудового розслідування до ОСОБА_7 застосовувався запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною покидати житло у певний час, при цьому останній будучи належним чином повідомленим про розгляд кримінального провадженні у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, у зв`язку з чим до ОСОБА_7 застосовувався привід.

       Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджанню встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.

       Отже, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування від суду.

       Продовжуючи відносно обвинуваченого ОСОБА_7 найсуворіший запобіжний захід, суд першої інстанції врахував, не лише суворість можливого покарання, про що вказує в апеляційній скарзі захисник обвинуваченого, а й усі обставини визначені у ст. 178 КПК України.

       Обставини на які в апеляційній скарзі посилається захисник обвинуваченого, а саме на те, що ОСОБА_7  відповідно ст. 89 КК України раніше не судимий, має постійне місце проживання, має на утримані трьох неповнолітніх дітей, свою вину у вчиненні злочинів визнав повністю, має намір проходити військову службу в ЗСУ, не є визначальними та такими, що б давали суду підставу для обрання обвинуваченому запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.        

       Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, колегія суддів не вбачає, оскільки більш м`які запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.                

       Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм кримінального процесуального закону і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

        Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 4221 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:        

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 28 травня 2025 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  строку тримання під вартою по 26 липня 2025 року включно залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката  ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.  

Судді: