Справа №343/1489/20

Провадження № 1-кп/345/78/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

10.06.2025 року                                                        м. Калуш

Колегія суддів Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши в  судовому  засіданні  матеріали   кримінального   провадження   з   обвинувальним   актом  про   обвинувачення  ОСОБА_7   у  вчиненні злочину,  передбаченого  п.4  ч. 2  ст. 115КК України,

ВСТАНОВИЛА:

в провадженні Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області перебувають матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_7  за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою терміном на 60 діб без визначення розміру застави, обгрунтовуючи його ризиками, зазначеними у клопотанні, та посилаючись на матеріали кримінального провадження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 заперечив проти продовження строку тримання під вартою. Вважає, що зазначені прокурором ризики не існують, тому вважає, що його підзахисному достатнім буде обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника, просив змінити обраний йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт, не має наміру переховуватися.

Заслухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.04.2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 календарних днів до 23.06.2025 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За приписом частини 3 цієї статті до спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до практики ЄСПЛ допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України» зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей. Зокрема, на стадії судового розгляду кримінального провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчиненні злочину та призначення їй покарання. Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.

Таким чином, на даний час підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Під час обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у судових засіданнях було установлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому - про його продовження, суд зобов`язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей.

Враховуючи тяжкість інкримінованого обвинувачену злочину, а також те, що обставини, за яких судом обвинуваченому було обрано та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, суд приходить до висновку, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати. А саме: він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу.

Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченомустроку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії», п. 30).

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості злочину, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров`я, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до санкції ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, наявність ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали та мають високу вірогідність у зв`язку із можливістю найсуворішого покарання, а тому є виправданим продовження застосування запобіжного заходу на 60 днів.

Також суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Розглядаючи таку можливість, з урахуванням обставин висунутого обвинувачення, підвищеної суспільної небезпечності інкримінованого обвинуваченому злочину і суворості покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини за вчинення умисного особливо тяжкого злочину, суддя вважає, що інші (альтернативні) запобіжні заходи, не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Крім цього, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, пов`язаного із застосуванням насильства, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає, що підстави для визначення розміру застави, як умови звільнення обвинуваченого з-під варти, відсутні.

На підставі викладеного і керуючись ст. 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИЛА :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) календарних днів з 10.06.2025 до 08.08.2025 включно.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12), та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Головуюча :

Судді :