Справа № 22-ц-255/12Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.
Категорія - 41 Доповідач - Ткач О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2012 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Ткач О.І.
суддів - Бахметової В. Х., Гірського Б. О.,
при секретарі —Майці Р.Ю.
з участю сторін та їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргамиАгреса ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа —Товариство з обмеженою відповідальністю “Міське бюро технічної інвентаризації” про визнання приватизації недійсною та виселення з квартири без надання іншого приміщення,-
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 звернулись з позовом до ОСОБА_6 про визнання приватизації квартири недійсною, зняття з реєстрації та виселення з квартири, посилаючись на те, що відповідачка незаконно зареєструвалась у квартирі і приватизувала її.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю “ Міське бюро технічної інвентаризації” про визнання приватизації недійсною та виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким їх позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що воно винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зокрема апелянти зазначили, що відповідачкою було незаконно отримано ордер на вселення у спірну квартиру, як гуртожиток? та приватизовано її. Однак, вказаним обставинам суд першої інстанції не дав належної оцінки з врахуванням діючого законодавства.
В суді апеляційної інстанції, апелянти доводи апеляційної скарги підтримали і суду пояснили, що лише літом 2011 року взнали про приватизацію квартири на чотирьох осіб, коли ОСОБА_4 вирішила зайнятись приватизацією спірної квартири. В процесі розгляду справи взнали про існування ордера на вселення ОСОБА_6 у їхню квартиру, яка в ордері зазначалась, як гуртожиток. Будь-якої згоди на вселення та реєстрацію за вказаною адресою ніхто з них не давав. ОСОБА_6 є знайомою, оскільки в 90-х роках вона жила по сусідству. Після того, як вона розійшлась із співмешканцем, то ОСОБА_4, у випадку потреби, дозволяла їй залишатись на ночівлю. Сама ж відповідачка з дітьми проживає в селі поблизу м. Тернополя .
Представник ОСОБА_6 пояснив що, відповідачка отримала ордер на тимчасове проживання у квартирі. В цей період часу вона, без оформлення трудових відносин працювала в головпостачі, де їй і видали цей ордер. Оскільки в ордері вказано, що приміщення є гуртожитком, тому згоди у членів сім'ї Агрес на її реєстрацію не вимагали.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із правомірності вселення ОСОБА_6 у квартиру на АДРЕСА_1, а тому згідно Закону остання має право на її приватизацію .
Однак вказаний висновок не ґрунтується на матеріалах справи і суперечить Закону.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам рішення не відповідає.
У відповідності до ч. 4 ст. 5 Закону України “ Про приватизацію державного житлового фонду” право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов .
З матеріалів справи вбачається, що спірне житлове приміщення розташоване в багатоквартирному житловому будинку на АДРЕСА_1 і має статус квартири.
Згідно ордеру № 15 від 02 квітня 1994 року позивачам (сім'ї Агрес) надано право на поселення у квартиру АДРЕСА_1 без побутових зручностей ( а.с. 12)
Дана квартира є однокімнатною, житлова площа становить 17,9 метрів квадратних, що підтверджується органом приватизації при оформленні технічної документації та видачі правовстановлюючого документу ( а.с. 41-44).
Ордером № 1 від 24 січня 2007 року відповідачці ОСОБА_6 надано аналогічний дозвіл на право зайняття з сім''єю (в один чоловік) жилої площі в гуртожитку на АДРЕСА_1, для тимчасового проживання на період роботи у ВАТ “Тернопільський облагропостач” (а.с. 35).
На підставі цього ордеру № 1 ОСОБА_6 була зареєстрована у спірному житловому приміщенні, а згодом приватизовано приміщення на АДРЕСА_1.
В справі не здобуто будь-яких доказів, що спірна квартира має статус гуртожитку.
З матеріалів справи ( а.с. 31-50) вбачається, що розпорядженням органів приватизації № 40841 від 28.01.2008 року спірна квартира була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6
Судом першої інстанції встановлено, що жоден із позивачів заяви ( а.с. 45) на приватизацію житла не підписував.
Дані обставини сторони підтвердили і в суді апеляційної інстанції.
Крім цього, в довідку про склад сім'ї (а.с. 46) службова особа господарського товариства, яка обслуговує будинок, невірно внесла запис стосовно родинного відношення ОСОБА_6 до ОСОБА_4, що визнали сторони в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, видача ВАТ “Тернопільський облагропостач” ОСОБА_6 ордеру, а згодом реєстрація та приватизація нею спірної житлової площі була проведена незаконно і порушила права позивачів.
Оскільки з пояснень сторін встановлено, що ОСОБА_6 хоча і зареєстрована, однак у вказаній квартирі не проживала і не проживає, тому відсутні підстави для її виселення.
При вказаних обставинах рішення слід скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити вимоги про визнання приватизації квартири незаконною і відмовити у виселенні ОСОБА_6
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах якої виступає ОСОБА_3 —задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05 січня 2010 року скасувати та ухвалити нове.
Визнати недійсним ордер № 1 від 24.01.2007 року виданий на ім'я ОСОБА_6.
Визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1 .
Зняти з реєстрації та виселити з квартири АДРЕСА_1 та нечинним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 САВ № 264785 на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, яке видано на підставі розпорядження органу приватизації від 28 січня 2008 року № 40841.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючийпідпис
Судді- два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.І. Ткач