"17" лютого 2012 р.                    

№4-78/12

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

17 лютого 2012 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого –судді          Рудюка О.Д.,

при секретарі          Пономаренко Д.О.,

за участю прокурора          Гризуна С.В.,

адвокатів          ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді подання ст. слідчого СВ Вишгородського РВ ГУМВС України в Київській області про обрання міри запобіжного заходу у вигляді взяття під вартою щодо

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Прилуки Чернігівської області, національність українець, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1, зареєстрованого АДРЕСА_2, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючий консультантом ТОВ «ЕМІТА», освіта вища повна, раніше не судимий

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

встановив:

Органами досудового слідства обвинувачується ОСОБА_4 в тому, що 28.01.2012 року, близько  18год. 30 хв., повертаючись додому, зайшов в під’їзд будинку АДРЕСА_1. В цей час на східцях, які ведуть на технічний поверх будинку знаходилася неповнолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, разом із своїми неповнолітніми подругами, де дівчата за допомогою мобільного телефону користувалися послугами «Інтернету». ОСОБА_4 у грубій формі, проявляючи нахабність, демонстративну неповагу до загальноприйнятих норм моралі та прагнучи самоутвердитися за рахунок інших осіб, виразився в адресу неповнолітніх дівчат з приводу того, що останні розпивають спиртні напої та наказав останнім негайно покинути приміщення. У відповідь неповнолітні дівчата мовчки почали спускати по сходах вниз. В цей час ОСОБА_4, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, безпричинно, з метою нанесення тілесних ушкоджень дістав пристрій для відстрілу набоями, спорядженими гумовими кулями «ПМР», калібр 9мм., ХК ПМ- 2631, з якого здійснив постріл у тіменну область голови ліворуч ОСОБА_5, спричинивши останній тілесні ушкодження.

01.02.2012 року щодо ОСОБА_4 порушено кримінальну справу за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

08.02.2012 року слідчим винесена постанова про притягнення ОСОБА_4 в якості обвинуваченого, але копію даної постанови вручити останньому не представилося можливим, оскільки обвинувачений на слідчі дії не з’являється.

08.02.2012 року слідчим винесено постанову про оголошення розшуку обвинуваченого ОСОБА_4

Постановою Вишгородського районного суду від 09.02.2012 року подання слідчого від 08.02.2012 року про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 та доставку його до суду під вартою для вирішення питання про обрання міри запобіжного заходу задоволено та надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 та доставку його до Вишгородського районного суду під вартою для вирішення питання про обрання міри запобіжного заходу.

09.02.2012 року згідно ст. 115 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 затриманий та поміщений в ІТТ Вишгородського РВ.

10.02.2012 року ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та допитано в якості обвинуваченого.

10.02.2012 року постановою Вишгородського районного суду Київської області продовжено термін затримання обвинуваченого ОСОБА_4 до десяти діб.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_2 обвинуваченого заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою, застосувавши до нього підписку про невиїзд або заставу.

Заслухавши думку прокурора на підтримання подання, пояснення слідчого, пояснення обвинуваченого та його адвокатів, дослідивши матеріали подання та кримінальної справи, суд приходить до наступного.

Наведені в поданні обставини, а саме що 08.02.2012 року обвинуваченого було оголошено в розшук, свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_4, перебуваючи на волі, може ухилитись від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, а також виходячи з того, що санкції інкримінованої статті передбачає позбавлення волі більше трьох років, суд вважає, що більш м’який запобіжний захід ніж утримання під вартою не може забезпечити належної поведінки обвинуваченого.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1651 і 1652 КПК України,

постановив:

клопотання захисника ОСОБА_2 –відмовити.

Обрати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, запобіжний захід у вигляді взяття під варту, утримуючи його у Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом трьох діб з моменту її проголошення.

СУДДЯ