Справа №2-12

   2012 рік

Р І Ш Е Н Н Я

    ім'ям України

17 січня 2012 року Алчевський міський суд Луганської області у складі головуючого –суддя Колядов В.Ю.

при секретарі              Помогалової І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Алчевська  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу „Медично- санітарна частина” Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат”, Управління державного казначейства у м. Алчевську про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої здоров’ю,

                                                  в с т а н о в и в:

30.07.2009 року, позивач звернулась з позовом до суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої здоров’ю посилаючись на наступні обставини. 15.06.1994 року, позивач звернувся за медичною допомогою до КЗ „МСЧ” ПАО „АМК”, так як працював в мартенівському цеху підприємства. Після консультацій та оглядів лікарями, йому було встановлено онкологічне захворювання. Для подальшого лікування був направлений до онкологічного диспансеру м. Алчевська, а потім до Луганського обласного онкологічного диспансеру. Згідно висновку МСЄК, йому було встановлено першу групу інвалідності, терміном на два роки. 04.10.1994 року, був звільнений з ПАО «АМК», згідно п.2 ст.40 КЗпП України по першій группі інвалідності, обще захворювання.

Після самостійного лікування продовж півтора року, в нього виникли сумніви в правильності виставленного йому медичного діагнозу. З цього приводу, в березні 1996 року, він звернувся до лікарів обласного онкологічного диспансеру і йому було зроблено висновок, що в теперішній час, онкологічне захворювання не виявлено, в легенях залишились наслідки перенесеної в 1994 році пневмонії та хронічного бронхіту. Групу інвалідності було знято.

Позивач вважає, що йому була надана несвоєчасна та некваліфікована медична допомога лікарями КЗ „МСЧ” ПАО „АМК”. З цього приводу, влітку  1996 року, він звертався до прокурора Луганської області, який відмовив в порушенні кримінальної справи в зв’язку з відсутністю в діях лікарів складу злочину. Він оскаржував рішення прокурора, кримінальну справу порушено так і не було. Прокурорською перевіркою було становлено медичну помилку при його лікуванні, було відмовлено в порушенні кримінаьної справи у зв*язку з відсутностью складу злочину. Згодом він погодився з таким висновком прокурора, більш нікуди його не оскаржував.   

На самостійне лікування позивачем, витрачено 500 тис. грн. особистих коштів, 500 тис. грн. оцінює завдану моральну шкоду, які він заявляє до відшкодування.

Представник відповідача КЗ „МСЧ” ПАО „АМК” за дорученням –ОСОБА_2, позов не визнав в повному обсязі, при цьому пояснив, що дійсно ОСОБА_1 у 1994 році звертався за медичною допомогою до КЗ „МСЧ” ПАО „АМК”, тому що знаходився в трудових стосунках з підприємством. Згідно медичної документації на ім’я позивача, був оглянутий лікарями, отримував лікування за державний кошт. Йому було виставлено попередній діагноз та направлено на лікування до онкологічного диспансеру. Лікування здійснено на належному рівні та своєчасно. Позов не визнає тому, що позивач не додав до позову жодної квитанцій про придбання ним необхідних ліків для лікування, не вмотивував спричинення йому моральної шкоди та не довів у суді, що саме з вини лікарів КЗ „МСЧ” ПАО „АМК” йому завдано матеріальну та моральну шкоду.      

Представник відповідача за дорученням Управління державного казначейства у м. Алчевську –ОСОБА_3, позов не визнала в повному обсязі, при цьому пояснила, що управляння державного казначейства у м. Алчевську Луганської області, утримує тільки електронний рахунок. Державними коштами не розпоряджуються. Рахунку, з якого можливе грошове стягнення, не має.

Свідки по справі ОСОБА_4, ОСОБА_5 суду пояснили, що згідно медичної документації на ім’я ОСОБА_1, у 1994 році він звертався за медичною допомогою до КЗ „МСЧ” ПАО „АМК”. Був оглянутий лікарями, отримував лікування за державний кошт. Йому було виставлено попередній діагноз та направлено на лікування до онкологічного диспансеру. Лікування здійснено на належному рівні та своєчасно. Станом на 1994 рік, в Україні були відсутні медичні рекомендації лікування пневмонії по лінії міністерства охорони здоров’я. Такі рекомендації зьявилися тільки у 1999 році. Попередній діагноз онкозахворювання позивачу, було виставлено у зв’язку зі схожістю на рентгенівських знімках пневмонії та онкологічної хвороби легенів.

Суд, прийнявши до уваги пояснення представників позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_1 не підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно висновку судово - медичної експертної комісії №174\246 (том 1 а.с.168-188), 05.10.1994 року, відповідача було визнано інвалідом першої групи общого захворювання терміном на два роки. Консіліумом спеціалістів Луганського обласного онкологічного діспансеру від 11.01.1996 року, діагноз «Метостази в легенях», знято та рекомендовано зняти з онкологічного обліку у зв*язку з відсутністю онкологічної паталогії. У зв’язку з невірною діагностікою захворювання легенів, не було уточнено форму пневмонії, її етіології (від возбудителя), не призначено відповідне лікування, що між невірним діагностуванням захворювання легенів і розвинутим ускладненням хронічного бронхіту і прикореневого лінійного пневмофіброза може бути причинно –слідчий зв’язок.     

Аналізуючи хронологію подій лікування позивача, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог про стягнення материальної та моральної шкоди з наступних підстав.

Первинне звернення позивача до медичного закладу за медичною допомогою, датовано 15.06.1994 року. Йому виставлено попередній діагноз «Метостази в легенях»та направлено для подальшого лікування до онкологічної лікарні м. Алчевська, а згодом і Луганської області. Згідно ксерокопії довідки Луганського обласного МСЄ №167608 від 05.10.1994 року (том 1 а.с.10), позивачу призначено першу групу інвалідності терміном на два роки. Консіліумом спеціалістів Луганського обласного онкологічного діспансеру від 11.01.1996 року, діагноз «Метостази в легенях», знято та рекомендовано зняти з онкологічного обліку у зв*язку з відсутністю онкологічної паталогії.

Згідно копій трудових книжок позивача (том 2 а.с.82-95), після зняття з нього групи інвалідності, він працевлаштувався, його стан здоров*я дозволяе йому виконувати трудові обов*язки. Фактів звернень за медичною допомогою, якіб суд міг би дослідити та розцінити як наслідки невірного лікування хвороби громадянана ОСОБА_1, позивач суду не надав. Інших клопотань про проведення єкспертиз, витребування доказів чи допит свівдків по справі, позивач під час судового розгляду справи, також не заявляв.

Таким чином, суд дійшов висновку, що для позивача не настали наслідки невірного лікування онкологічного захворювання чи пневманії. Так, при зверненні за медичною допомогою він отримував лікування за державний кошт. Обставини лікування позивача за особисті гроші, він у суді не довів, не представив суду доказів його особистих витрат. Окрім цього, позивач отримував по першій групі інвалідності, також державні кошти.

Згідно наявної в матеріалах справи ксерокопії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (том 1 а.с. 13), яка представлена позивачем, 02.08.1996 року начальником відділу загального нагляду прокуратури Луганської області Сиволобовим М.В., відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою громадянина ОСОБА_1 відносно медицинських працівників. Постанова позивачем не оскаржувалася. Прокурорською перевіркою заяви позивача, було встановлено медичну помилку при його лікування, яка припустима в тридцяти відсотках випадків, що обусловлює схожестю ренгенологічної картини захворювання на рак та пневмофіброзу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд керувався положеннями ст.1166,1167 ЦК України, згідно яких майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичній особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе,  що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода, завдана фізичній особі, неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, суд вважае що позивач не довів що самє з вини працівників  комунального закладу „Медично- санітарна частина” Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат”, йому завдано матеріальну та моральну шкоди.  

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд також виходив з положень ст.60 ЦПК України, згідно яких кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З обліком викладеного, керуючись ст.60,213-215 ЦПК України, ст.1166,1167 ЦК України, суд

В и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального закладу „Медично- санітарна частина” Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат”, Управління державного казначейства у м. Алчевську про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої здоров’ю відмовити, за необґрунтованістю заявлених вимог.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Алчевський міський суд, протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий - суддя: