НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2012 року справа № 1/0312/362/11 м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області під головуванням
судді - Федонюк С.Ю.,
при секретарі - Навроцькій М.Р.,
за участі прокурора - Данилюка О.В.,
потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нововолинську кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нововолинська Волинської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, судимого Нововолинським міським судом 22.09.2011 р. за ч.1 ст.185 КК України до 120 год.громадських робіт, відбув 12 годин,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185,ч.2 ст.190 КК України,
в с т а н о в и в:
Підсудний ОСОБА_3 18 серпня 2011 року близько 20 години, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння ,знаходячись у квартирі потерпілого ОСОБА_1, в АДРЕСА_2, з корисливою метою, шляхом вільного доступу, повторно таємно викрав мобільний телефон марки «Нокіа С2-00»вартістю 790 грн. з сім картою «МТС»вартістю 10 грн. та сім картою «Київстар»вартістю 25 грн.,на рахунку якої були кошти в сумі 15 грн., та картою пам»яті вартістю 60 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_1 майнової шкоди на загальну суму 900 грн.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 з приводу інкримінованого йому обвинувачення свою винуватість у вчиненні злочинів визнав частково, повністю визнавши себе винним у вчиненні крадіжки та заперечивши свою винуватість у вчиненні шахрайства щодо ОСОБА_2, і показав, що в кінці липня , після 25 числа, він зустрівся із своїм знайомим ОСОБА_2, який розповів йому, що хотів здати у ломбард придбаний у Росії мобільний телефон, однак його не прийняли. ОСОБА_2 попросив допомогти перепрограмувати цей телефон або ж продати , оскільки йому потрібні гроші для поїздки до Росії. Підсудний ствердив, що,отримавши від ОСОБА_2 телефон, він звернувся до свого знайомого ОСОБА_5, який пообіцяв допомогти перепрограмувати або продати телефон. Протягом місяця ОСОБА_5 не повертав телефон, а пізніше повідомив,що продав його за 400 грн. Однак сестра потерпілого ОСОБА_6 не погодилася з такою ціною і вимагала повернути мобільний телефон або 1000 грн. У зв»язку з цим не визнає своєї вини у вчиненні даного злочину, оскільки шахрайських намірів не мав. Просить його за вказаною статтею виправдати. Щодо скоєної крадіжки мобільного телефона у потерпілого ОСОБА_1 повністю визнає свою провину, вказує, що 18 серпня 2011 року разом з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та потерпілим вживали спиртні напої у квартирі останнього. ОСОБА_1,будучи у стані сп»яніння, розмовляв з кимось по телефону,сварився і викинув зі злості свій телефон через вікно. Потім пішов у кімнату відпочивати, а він пішов під вікно і викрав телефон потерпілого та здав його у ломбард з допомогою документів ОСОБА_7 На даний час з потерпілим помирились. У вчиненому щиро розкаюється, обіцяє протиправних дій в подальшому не скоювати, просить його суворо не карати.
Визнавальні показання підсудного підтвердив допитаний в суді потерпілий ОСОБА_1, який показав, що у вказаний день у його квартирі на кухні знаходились ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та підсудний ОСОБА_3. Оскільки вони разом вживали спиртні напої, то, провівши всіх, пішов відпочивати у кімнату, а пізніше виявив ,що в нього зник його мобільний телефон із сім картами та флешкою всього на суму 900 грн., про що повідомив міліцію. Потерпілий підтвердив, що дійсно жодних претензій до ОСОБА_3 не має, просить його суворо не карати.
Показання підсудного ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_1 повністю підтвердили також допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 Вони зазначили,що потерпілий знаходився у стані сп»яніння, після розмови по мобільному телефону викинув телефон через кухонне вікно.
З оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_9 (а.с.73), яка не з»явилася в судове засідання через хворобу, вбачається,що дійсно у вказаний час до неї на мобільний телефон подзвонив потерпілий ОСОБА_1, якому вона зробила зауваження,що він вживає спиртне і знаходиться у галасливій компанії, на що він їй відповів нецензурно і зв»язок обірвався,а після цього вона не могла до нього додзвонитися. Через деякий час ОСОБА_1 пояснив ,що в нього в цей день зник телефон.
Крім показань підсудного, потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованої йому крадіжки доведена також іншими доказами у справі.
Об»єктивність показань вказаних осіб підтверджена на досудовому слідстві протоколами очних ставок між потерпілим ОСОБА_1 та свідками ОСОБА_8 і ОСОБА_5 (а.с.54,55) і підозрюваним ОСОБА_3 (а.с.56).
Зокрема, про незаконне заволодіння мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_1 свідчить протокол-заява потерпілого про скоєний злочин від 30.08.2011 р. (а.с.24), вартість майна підтверджена видатковою накладною та договором страхування (а.с.43,44).
Із копії договору від 25 серпня 2011 року (а.с.58) та інформації за № 3621 від 02.11.2011 р. (а.с.59) вбачається, що мобільний телефон марки «Нокіа С2-00»було закладено у ПТ «Ломбард-Скарбниця»ОСОБА_7 .
Згідно протоколу виїмки від 19.11.2011 р. (а.с.85) ОСОБА_3 добровільно видав на вимогу слідчого сім картку «Київстар»,належну потерпілому ОСОБА_1,яку було оглянуто і визнано речовим доказом ,про що зафіксовано в протоколі огляду речового доказу від 19.11.2011 р. з фототаблицями (а.с.86-88) та здано в камеру схову речових доказів МВ УМВС (а.а.89).
Факт вчинення ОСОБА_3 крадіжки доведено також протоколом відтворення обстановки та обставин події від 20.11.2011 р. з фототаблицями (а.с.90-91) з участю підсудного,де видно, що він вказує на місце скоєння ним таємного викрадення телефона.
Дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в судовому засіданні доведена винуватість підсудного ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, і такі його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.
Органом досудового слідства підсудному ОСОБА_3 крім того інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. Його звинувачено в тому, що він у кінці липня 2011 року, перебуваючи по вул.Перемоги в селищі Жовтневому м.Нововолинська, переслідуючи корисливу мету, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_2, під приводом тимчасового користування, щляхом обману, надавши потерпілому неправдиву інформацію, повторно заволодів його мобільним телефоном марки «Нокіа Х200»вартістю 880 грн. з картою пам»яті вартістю 70 грн. та навушниками вартістю 50 грн., чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1000 грн.
Однак в судовому засіданні дане обвинувачення не знайшло свого підтвердження.
Як на досудовому слідстві , так і в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 послідовно заперечував свою винуватість у вчиненні шахрайських дій щодо мобільного телефона потерпілого ОСОБА_2,стверджуючи, що дійсно мав намір на просьбу потерпілого домовитися про перепрограмування або про продаж належного ОСОБА_2 мобільного телефона «Нокіа Х200», про що і попросив ОСОБА_5 ОСОБА_3 в суді показав,що ОСОБА_2 боявся зізнатися своїй сестрі ОСОБА_6 про справжні наміри щодо продажу телефона, просив ОСОБА_3 не розповідати їй про їх домовленість. Зазначив,що точної ціни ,за яку слід продати телефон, зокрема суми 1000 грн., ОСОБА_2 не називав, тому коли ОСОБА_5 повідомив,що телефон продав за 400 грн., бо не зміг його перепрограмувати, сестра ОСОБА_2 відмовилась взяти ці гроші і стала вимагати повернути телефон. Крім того, самого потерпілого ОСОБА_2 в місті тривалий час не було, тому вирішення питання із розрахунком за проданий телефон затягнулося. Однак підсудний категорично заперечив, що мав намір особисто заволодіти телефоном ОСОБА_2 шляхом обману.
Вказані твердження ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю підтвердив потерпілий ОСОБА_2, який пояснив непослідовність своїх показань тим, що деякі деталі розмов із ОСОБА_3 забув , бо перебував у стані сп»яніння, а також підтвердив, що боявся своїй сестрі зізнатися про намагання через ОСОБА_3 продати телефон, а також в суді пояснив,що претензій до ОСОБА_3 не має.
Допитані в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 та його сестра свідок ОСОБА_6 показали, що в кінці липня 2011 року їх сусід підсудний ОСОБА_3 взяв мобільний телефон ,придбаний потерпілим у Росії приблизно за 1000 грн., для того,щоб його перепрограмувати або продати. Ствердили, що ОСОБА_2 потребував грошей для поїздки в Росію, тому хотів здати даний телефон у ломбард або продати. Однак поїхав на заробітки приблизно на півтора місяці, не отримавши ні телефона, ні грошей. Сестра потерпілого ОСОБА_6 зверталась до ОСОБА_3 та його матері з вимогою повернути телефон або гроші в сумі 1000 грн., але ОСОБА_3 повідомив, що його знайомий продав телефон за меншу суму. Тому вони відмовилися брати цю суму, а стали вимагати повернути їм свій телефон.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 також підтвердив, що ОСОБА_3 звернувся до нього з просьбою перепрограмувати телефон, а якщо неможливо, то його продати якнайдорожче. З»ясувавши у знайомого майстра на ринку, що перепрограмувати телефон не вдасться, він згодом малознайомому хлопцеві продав цей мобільний телефон за 400 грн., які господарі телефона відмовилися забрати і вимагали повернути телефон. Свідок зазначив, що гроші залишились у нього. ОСОБА_5 також показав, що навушників для продажу йому ОСОБА_3 не передавав.
З протоколу виїмки (а.с.85) та протоколу огляду речового доказу (а.с.86) вбачається, що у ОСОБА_3 19.11.2011 р. вилучено навушники до мобільного телефона «Нокіа», які передані для зберігання в камеру схову міськвідділу міліції. З цього приводу підсудний пояснив,що навушники мав намір віддати потерпілому, але не встиг це зробити, оскільки ОСОБА_2 на тривалий час виїжджав до Росії на заробітки.
Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що досудовим слідством та в ході судового розгляду справи не доведено умисел ОСОБА_3 на повторне незаконне заволодіння майном потерпілого ОСОБА_2 шляхом обману чи зловживання довірою. Інших доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні даного злочину, досудовим слідством не здобуто. Враховуючи,що вартість навушників, які не повернув потерпілому ОСОБА_2 підсудний, становить 50 грн., тому ОСОБА_3 слід виправдати за ч.2 ст.190 КК України у зв»язку з відсутністю в його діях складу даного злочину.
Обставинами, що пом’якшують покарання підсудному, суд визнає його щире каяття, часткове добровільне відшкодування завданих збитків потерпілому ОСОБА_1
Обставиною, що обтяжує покарання підсудному ОСОБА_3, суд визнає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп»яніння.
Виходячи із наведеного та враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до середньої тяжкості, дані про особу винного, який раніше вчиняв злочини проти власності (а.с.10-102,109-110), характеризується за місцем проживання посередньо (а.с.104), є працездатним,однак ніде не працює, не перебуває на обліку у нарколога та у психіатра (а.с.106), одружився, має сім»ю та постійне місце проживання (а.с.105), а також враховуючи думку потерпілого, який не має претензій до підсудного та просив його суворо не карати, а також приймаючи до уваги пом’якшуючі та обтяжуючу обставини, суд вважає за можливе визначити ОСОБА_3 покарання у виді арешту.
Відповідно до вироку Нововолинського міського суду від 22 вересня 2011 року ОСОБА_3 засуджений за ч.1 ст.185 КК України до 120 годин громадських робіт (а.с.109-110). Згідно довідки КВІ ОСОБА_3 відбув за даним вироком 12 годин громадських робіт, невідбутого покарання –станом на 13.02.2012 року –108 годин громадських робіт.
Отже, при визначенні покарання підсудному суд застосовує норми ч.4 ст.70 КК України, і зараховує в строк відбуття остаточного покарання те покарання, що ним частково відбуте за попереднім вироком, у виді 12 годин громадських робіт ,за правилами ст.72 КК України, що в перерахунку становить 2 дні арешту.
Керуючись ст.ст. 321, 323, 324 КПК України, суд,-
засудив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді арешту строком на чотири місяці.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання,що призначено попереднім вироком Нововолинського міського суду від 22 вересня 2011 року, більш суворим, що призначено за даним вироком, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді арешту строком на чотири місяці.
Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання те покарання, що ним частково відбуте за попереднім вироком у виді 12 годин громадських робіт ,за правилами ст.72 КК України, що в перерахунку становить 2 дні арешту.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
ОСОБА_3 виправдати по суду за ч.2 ст.190 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Речові докази, які знаходяться в камері схову Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області, –сім картку «Київстар»до мобільного телефону «Нокіа С2-00», - повернути потерпілому ОСОБА_1, навушники до мобільного телефону «Нокіа Х200»- повернути ОСОБА_2.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Головуючий