Справа № 2а-3103/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 грудня 2011 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Колотієвського О.О.
при секретарі Луцькій В.Д.,
розглянувши в місті Кременчуці в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі неправомірними, зобов»язання Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі провести нарахування та доплату додаткової пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
08 серпня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області про визнання дій щодо відмов у перерахунку додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю.
Просив відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом права на перерахунок пенсії з 15 квітня 1993 року. Просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду у Кременчуцькому районі Полтавської області щодо перерахування йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 15 квітня 1993 року до 12.01.2005 року відповідно до ст. 49, 51 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої відповідними нормативними актами, які діяли у відповідний період часу, визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області щодо неперерахування додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 12.01.2005 року, відповідно до ст.ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлена ч 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, просив зобов»язати Управління пенсійного фонду в Кременчуцькому районі Полтавської області здійснити йому перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період часу з 15 квітня 1993 року до 12.012005 року відповідно до ст.ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленої відповідними нормативними актами, які діяли у відповідний період часу, просив зобов»язати Управління пенсійного фонду в Кременчуцькому районі Полтавської області здійснити йому перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 49,51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлена ч 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність» з 12.01.2005 року з подальшим щомісячним нарахуванням та виплатою щомісячної додаткової пенсії в розмірі 30 % відсотків від встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, довічно, судові витрати та судовий збір віднести на рахунок відповідача.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явився, направив суду письмову заяву в якій повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити посилаючись на обставини, викладені в позові.
Представник відповідача Управління пенсійного фонду в судове засідання не з»явився, направив суду письмове заперечення проти позову, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.04.1993 року, внаслідок чого має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії у розмірах, встановлених ст.ст. 51, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але в проведенні перерахунку пенсії йому було відмовлено.
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а відповідач повинен провести перерахунок та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету міністрів України від 03.01.2002 року № 1 « Про підвищення розмірів пенсій інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", починаючи з 08.08.2010 року виходячи з наступного.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до чинної на час спірних правовідносин ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, піднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
За таких обставин позивач має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги положення ч. 3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії ти права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Крім того, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України, ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.
У разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому суд вважає протиправними дії відповідача щодо відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Таким чином, з 1 листопада 2006 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, органи Пенсійного фонду України зобов'язані здійснювати перерахунок пенсій саме з дня встановлення цього розміру прожиткового мінімуму незалежно від звернення пенсіонера з відповідною заявою про перерахунок пенсії.
На підставі вказаних норм закону суд вважає, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 необхідно проводити з 08.08.2010 року.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок такого забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним законом, якім є Закон України «Про пенсійне забезпечення», або спеціальним законом, яким є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Обставини справи свідчать про те, що позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені вказаним спеціальним законом. Статтею 56 цього закону передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію. Зокрема, згідно з п.2 зазначеної статті право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1,2,3,4 за умови стажу роботи, не меншого, ніж 20 років для чоловіків, 15 років для жінок, зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, але не вище за 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, - чоловіки - 10 років і більше, жінки -7 років 6 місяців і більше - не вище за 85% заробітку.
Аналіз викладеного положення закону свідчить про те, що воно визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.
Водночас порядок перерахунку пенсій спеціальним законом не встановлений, що є підставою для застосування судом при розгляді цього публічно-правового спору аналогії закону на підставі ч.7 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства.
Ознакам, передбаченим вказаною процесуальною нормою, відповідає абз.2 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1% визначеної законом її розрахункової величини.
Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно із цим законом він дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абз.1 ч.2 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Європейський суд неодноразово підкреслював, що згідно з Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, аргументи відносно відсутності бюджетних асигнувань не є поважною причиною для не виконання своїх зобов'язань органами державної влади.
Згідно ч 2 ст. 99 КАС України ( в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30.07.2010 року Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців. Таким чином перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки для цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік та позивач не був обізнаний про його скорочення. Суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати ч 2 ст. 99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі «Мельник проти України» (заява № 23436/03), права позивача підлягають захисту з 08.08.2010 року.
Відповідно до ч 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом. Залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що зостановлюється ухвала.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду позивачем не надано.
Позовні вимоги щодо покладення на відповідача зобов»язаня довічно нараховувати та виплачувати щомісячну додаткову пенсію в розмірі 30% від встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямоване на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи зі змісту законодавства, рішення не може регулювати суспільні відносини на майбутнє.
Суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання дій щодо відмови у перерахунку додаткової пенсії неправомірними за період до 08.08.2010 року у зв»язку з пропуском строку для звернення до суду підлягають залишенню без розгляду.
Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того з припису п. 7 ч 1 Закону України № 3491-VІ “Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.2011 року, яким було доповнено прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» пунктом 4 згідно якого установлено, що у 2011 році норми і положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян у 2011 році делеговано Кабінету Міністрів України, яким прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року. До 23.07.2011 року застосуванню підлягають положення стате1 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 23.07.2011 року нарахування та виплата пенсії позивача має здійснюватися відповідно до вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 6.07.2011 року № 745.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік», ст.ст. 2, 11, 17-20, 69-72, 86,ч 2 ст. 99, ч 1 ст. 100, 158-163, 167, 185, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною відмови та зобов»язання Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії,за шкоду заподіяну здоров»ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період часу з 15 квітня 1993 року по 07 серпня 2010 року залишити без розгляду.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області щодо нарахуванню ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі, меншому встановленого у статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 8 серпня 2010 року по 22.07.2011 року включно.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області перерахувати ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності до вимог статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 08 серпня 2010 року по 22.07.2011 року включно.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена сторонами шляхом подання апеляційної скарги до Харківського Апеляційного адміністративного суду через Кременчуцький районний суд в 10-денний строк з дня отримання її копії або відповідачем у порядку ч.2 ст.186 КАС України.
Суддя О. О. Колотієвський