Справа № 2а-3238/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 грудня 2011 року № 2а-3238/11
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого – судді Колотієвського О.О., розглянувши в м. Кременчуці в порядку судового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визначення дій і бездіяльності неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії щодо проведення перерахунку (обчислення, нарахування та виплату) щорічної допомоги та оздоровлення у розмірах та на умовах, встановлених законодавством,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 26 серпня 2011 року звернувся до суду з позовом до Центру по нарахуванню і виплаті допомоги та здійснення контролю за правильністю призначення та виплаті пенсій, Управління праці та соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій відповідачів та стягнення недоотримуваної суми на оздоровлення за 2006-2011 роки, посилаючись, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії і згідно зі ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, але він отримав допомогу в меншому розмірі. Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації № 03-2229/03.08.2011 року йому була проведена оплата за 2006 рік у березні в сумі 100 грн, в 2007 році у березні в сумі 100 грн, за 2008 рік у січня в сумі 100 грн, у 2009 році у січні в сумі 100 грн, за 2010 рік у квітні в сумі 100 грн, за 2011 рік у березні в сумі 100 грн. на оздоровлення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що вважає порушенням його законних прав та інтересів, тому просив суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації щодо зменшення розміру виплати коштів на оздоровлення незаконними та стягнути солідарно з відповідачів Центру по нарахуванню і виплаті допомоги та здійснення контролю за правильністю призначення та виплаті пенсій, Управління праці та соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації, Міністерства праці та соціальної політики України недоплачені йому кошти на оздоровлення за 2006-2011 роки в сумі 18475 гривень.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України інших рішень з питань компенсаційних виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не приймали, тому виходячи із засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору слід застосовувати ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет України» на момент отримання коштів. Згідно ст. 53 Закону України – у березні 2006 року становить 350 грн на підставі Закону України від 20.12.2005 року № 3235 «Про Державний бюджет України на 2006 рік»;
- у березні 2007 року становить 400 грн на підставі Закону України від 19.12.2006 року № 486-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»;
- у січні 2008 року становить 515 грн на підставі Закону України від 28.12.2007 року № 107 року VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік»;
- у січні 2009 року становить 605 грн. на підставі Закону України від 26.12.2008 року № 835 VІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік»;
- у квітні 2010 року становить 884 грн на підставі Закону України від 27.04.2010 року № 2154 –VІ «Про державний бюджет України на 2010 рік»;
- березні 2011 року становить 941 грн на підставі Закону України від 23.12.2010 року № 2857- VІ «Про Державний бюджет України на 2011 рік»;
Недоплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2006-2011 роки 18475-600 = 17875 грн.
Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Кременчуцької райдержадміністрації 09 вересня 2011 року направив до суду письмове заперечення проти позову, в якому зазначає, що вимоги позивача являються необгрунтованими, оскільки витрати, пов’язані з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, а статтею 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України. За цим конституційним приписом застосування пільг, допомог, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Норми, які вводяться законом про відповідний бюджет, діють протягом бюджетного року і є пріоритетними щодо інших законів. У ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що "роз'яснення порядку застосування цього закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005р. № 936 зі змінами), рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності".
Відповідно до ст. 67 цього ж Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів відповідно до змін індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Так, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 12.07.2005р. № 562 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в якій визначена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у розмірі 100 гривень. Зазначена постанова набрала чинності з 12.07.2005 року і на сьогодні є чинною.
Відповідно до наданих повноважень, нарахування допомоги на оздоровлення за 2006-2011 pоки здійснювалось управлінням праці та соціального захисту населення у порядку та розмірах, визначених діючими нормативно-правовими документами, а саме: згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-ХІІ (зі змінами), постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005р. № 562, Законами України "Про Державний бюджет України" за вказані періоди. У зв'язку з тим, що відповідними законами про Державний бюджет України Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які за законодавством визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами, а також враховуючи те, що головним розпорядником коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є Міністерство праці та соціальної політики, проводити розрахунки (перерахунки) щорічної допомоги на оздоровлення, не є повноваженням районного управління праці та соціального захисту населення.
Відповідно до п.2 ст.22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно міністерства. Асигнування для головних розпорядників коштів затверджуються щороку Законом про Державний бюджет України на відповідний рік шляхом надання їм бюджетних призначень, обсяг яких встановлюється на основі бюджетних запитів, підготовлених головними розпорядниками коштів з урахуванням інструкцій Міністерства фінансів України. Головний розпорядник коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (пункт 4 частини 4 статті 22 Бюджетного кодексу України).
Пунктом 2 Указу Президента України від 28.02.1997 року №187 «Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни» зазначено, що витрачання коштів органами виконавчої влади» їх структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснюється на підставі їх кошторисів доходів і видатків.
Завданням районного управління праці та соціального захисту населення є лише формування особових справ громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та видання розпорядчого документа про призначення до виплати грошової суми.
Відповідно до пп.7 п.8 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці України), затвердженого Указом Президента України від 31.08.2000 року № 1035/2000, головним розпорядником бюджетних коштів в соціальній сфері є Мінпраці України. Лише КМУ уповноважено визначати в абсолютних сумах розміри соціальних виплат, які розраховуються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Управління праці та соціального захисту населення не наділені міністерством такі повноваження як встановлювати розміри соціальних виплат.
Встановлення розміру щорічної разової грошової допомоги та виділення додаткових коштів для відшкодування суми щорічної разової грошової допомоги за рішеннями судів не входить до компетенції управління. Управління праці та соціального захисту населення не має особистих коштів для задоволення вимог позивача, так як кошти щороку виділяються з Державного бюджету України в межах затверджених для головного розпорядника коштів (Міністерство праці та соціальної політики України) бюджетних призначень, а тому ці питання треба врегульовувати на державному рівні.
Відповідач Центру по нарахуванню і виплаті допомоги та здійснення контролю за правильністю призначення та виплаті пенсій 12 вересня 2011 року направив до суду письмове заперечення проти позову, в якому зазначає, що вимоги позивача є незаконними та безпідставними, оскільки позивач ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Відповідно до пункту 22 Бюджетного кодексу України Мінпраці визначено мережу виконавців бюджетних програм. Мінпраці як головний розпорядник бюджетних коштів, здійснює розподіл бюджетних призначень між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня.
Згідно зі статтею 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" закріплено норму, якою стверджується, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Виконання Закону залежить від фінансових ресурсів дохідної частини Державного бюджету України.
Статтею 62 Закону України "'Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості та форм власності.
Відповідно до пункту 1 статті 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань.
Згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи вимоги ст. 95 Конституції України та Бюджетного кодексу України. Кабінет Міністрів України встановлює розмір компенсаційних виплат, зокрема, у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Допомога на оздоровлення позивачу ОСОБА_1 була призначена та виплачувалася відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2006-2011 роки.
Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»
надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. При цьому вказана стаття не визнана неконституційною.
Виплата щорічної допомоги на оздоровлення має разовий характер. Тому право особи
на її отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити таку виплату припиняється з моменту виплати.
Згідно зі статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених у Державному бюджеті України.
Центру має цільові рахунки, по яких проводиться фінансування поточних бюджетних програм та не являється головним розпорядником бюджетних коштів. Встановлення розміру допомоги та виділення додаткових коштів для відшкодування допомоги за рішеннями судів не входить до компетенції Центру, тому Центру не може бути основним відповідачем по справі.
Судовий розгляд справи здійснюється в письмовому провадженні.
За результатами розгляду справи, суддя, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачами обставин, прийшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Встановлено і не заперечується відповідачами, що позивач ОСОБА_1 являється
учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2А категорії з 02.02.2006 року. Отже, згідно ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п"яти мінімальних заробітних плат. Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації особова справа позивача була направлена до виплатного центру, який проводить виплати на харчування та оздоровлення . По відомостях виплатного центру, оплата в сумі 100 гривень була проведена у йому була проведена оплата за 2006 рік у березні в сумі 100 грн, в 2007 році у березні в сумі 100 грн, за 2008 рік у січня в сумі 100 грн, у 2009 році у січні в сумі 100 грн, за 2010 рік у квітні в сумі 100 грн, за 2011 рік у березні в сумі 100 грн. на оздоровлення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» всупереч вимогам ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору слід застосовувати ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законом України „Про Державний бюджет України" на момент отримання ним коштів.
Крім цього, в відповідності до ст.71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень цього закону не може призупинятися іншими законам, крім законів про внесення змін до цього закону. Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада і Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативними актами змінювати положення Законів. Верховною радою дія ст.48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" протягом 2010 року не призупинялась.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації,щорічна разова допомога на оздоровлення нараховується йому відповідачем у спосіб та у розмірі, встановленому Постановами КМУ, в тому числі № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної разової допомоги на оздоровлення застосуванню підлягає ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , а не постановами Кабінету Міністрів України, в тому числі №836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року , на підставі яких була нарахована щорічна разова допомога на оздоровлення позивачу, оскільки остання звужує обсяг встановлених законом його прав.
Зі змісту ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що за основу нарахування щорічної разової допомоги на оздоровлення береться мінімальна заробітна плата.
За чинним законодавством розмір мінімальної заробітної плати визначається лише за правилами, передбаченими Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" .
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
В рішеннях Конституційного Суду України у справах № 1-21\05 від 11. 10. 2005 р., № 8 від 06. 07. 1999 р., № 5-рп02 від 20. 03. 2002 р,. № 7 –рп04 від 17. 03. 2004 року, № 20-рп04 від 01.12.2004 р, № 10 –рп08 від 22.05.2008 року, що стосувались спорів, пов’язаних з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, КСУ зазначив, що пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних, відповідно до ст. 22 Конституції України є неприпустимим.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Право позивача на отримання зазначеної щорічної разової допомоги на оздоровлення закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок здійснення перерахунку допомоги позивачу покладено саме на управління праці та соціального захисту населення.Оскільки відповідач проявив бездіяльність щодо законодавчо визначеного обов'язку вчинити дії, пов'язані з перерахунком належної позивачу щорічної разової допомоги на оздоровлення, суд не може здійснювати розрахунок допомоги позивача, оскільки це відноситься до повноважень управління праці та соціального захисту населення, а лише має право зобов'язати його вчинити дії щодо її перерахунку у відповідності з вимогами, встановленими ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»за відповідний рік.
При вирішенні справи суд виходить з того, що згідно із ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 99 КАС України).
Позивач в своєму позові заявив клопотання про поновлення йому передбаченого законом строку звернення до суду за захистом порушеного права, та здійснити відповідні нарахування та виплати починаючи з 1995 року, при цьому вказуючи, що про порушення прав та законних інтересів дізнався лише в липні 2011 року.
Судом не вбачається поважних причин пропущення позивачем зазначеного строку звернення до суду із цим позовом і підстав для його поновлення.
З цих підстав, оскільки зазначена виплата є щорічною разовою допомогою на оздоровлення, то вона підлягає стягненню за 2010 рік - у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день виплати, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Оскільки позивачу відмовлено у перерахунку та виплаті компенсації на оздоровлення, що також не спростовується і зазначені дії відповідача є протиправними та суперечать чинному законодавству, а тому права позивача підлягають захисту.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визначення дій і бездіяльності неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії щодо проведення перерахунку (обчислення, нарахування та виплату) щорічної допомоги та оздоровлення у розмірах та на умовах, встановлених законодавством задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації щодо зменшення розміру виплати коштів на оздоровлення ОСОБА_1 за 2010 рік незаконними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Кременчуцької районного державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачені кошти на оздоровлення в 2010 році в сумі 4 340 (чотири тисячі триста сорок) гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Судовий збір віднести на рахунок держави.
Постанова суду може бути оскаржена сторонами шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного Адміністративного суду через Кременчуцький районний суд в 10-денний строк з дня отримання її копії або відповідачем у порядку ч.2 ст.186 КАС України.
Суддя О. О. Колотієвський