"15" лютого 2012 р.                                                                                       Справа № 2-443/12       

   
справа №2-443/2012р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 лютого 2012 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого                                                              Рудюка О.Д.

при секретарі                                                                     Пономаренко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вишгороді цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з цим позовом, посилаючись на те, за період їх шлюбу з відповідачем, - 13.11.2002р., він отримав у дар житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Вважаючи, що приватизована земельна ділянка, на якій розташовано зазначений будинок, є їх спільною сумісною власністю, просила суд визнати за нею право приватної власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,25га. по АДРЕСА_1 та на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,2477га., розташованої за тією ж адресою.  

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка посилалась зокрема на ст.61 СК України (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об’єктів права спільної сумісної власності подружжя»№ 2913-УІ від 11.01.2011р.).

У судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги.

Відповідач та його представник проти позову заперечували.

Вислухавши пояснення позивачки, відповідача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.  

Встановлено, що за договором дарування від 13.11.2002р. відповідач прийняв у дар житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.5).

19.11.2003р. сторони у органах РАГСу уклали шлюб (а.с.6). Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01.12.2010р. шлюб між ними було розірвано (а.с.8).

На підставі рішення 12 сесії ХХІУ скликання Воропаївської сільської ради від 21.05.2004р. №85 відповідач отримав Державні акти на право власності на земельні ділянки площами 0,2500га. та 0,2477га., розташовані за вищевказаною адресою –для будівництва та обслуговування житлового будинку і для ведення особистого селянського господарства, які були зареєстровані 22.03.2007р. Зазначені обставини сторони у судовому засіданні не заперечували.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка помилково посилається на Закон України «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об’єктів права спільної сумісної власності подружжя»№ 2913-УІ від 11.01.2011р., яким ст.61 СК України доповнено частиною п’ятою такого змісту: «Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації», оскільки на момент виникнення у відповідача права власності на спірні земельні ділянки, дана норма не набула чинності.

Крім того, п.18-2 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004р. відповідно до положень ст.81,116 ЗК України, окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Отже, оскільки спірні земельні ділянки були отримані відповідачем із земельного фонду одноособово, тому вони не є об’єктами спільної сумісної власності подружжя, а відтак у задоволенні позову суд відмовляє.

На підставі ст.5 ЦК України, ст.ст.81,116 ЗК України, ст.ст.60-61 СК України, керуючись ст. ст.60,88,213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя –відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  

СУДДЯ